Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.02.2018 року у справі №820/567/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №820/567/16

провадження №К/9901/10599/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління внутрішньої безпеки в Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказу, зобов'язання прийняти на роботу та стягнення заробітної плати, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Мінаєвої О. М., суддів: Макаренко Я. М., Шевцової Н. В.,

в с т а н о в и в :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Управління внутрішньої безпеки в Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - ГУМВС України в Харківській області), Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області), в якому просив:

скасувати наказ ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 632 о/с в новій редакції в частині, яким ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів;

зобов'язати ГУНП в Харківській області прийняти позивача на роботу в Національну поліцію на посаду оперативного уповноваженого відділу карного розшуку;

зобов'язати ГУНП в Харківській області сплатити ОСОБА_1 заробітну плату згідно з штатним розписом за вимушений прогул з 06 листопада 2015 року.

В мотивування позову позивач зазначає, що ним 05 листопада 2015 року за вказівкою керівництва Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області написаний рапорт керівництву ГУМВС України в Харківській області про звільнення з міліції, у зв'язку з переведенням на службу до Національної поліції України.

Крім того, 07 листопада 2015 року позивачем написана заява керівництву ГУНП в Харківській області про прийняття його на службу до Національної поліції на посаду оперуповноваженого карного розшуку.

Позивач вказує, що 13 січня 2016 року звернувся з письмовою заявою до ГУНП в Харківській області, в якій зазначив, що він не обізнаний про результати розгляду його рапорту та заяви від 07 листопада 2015 року.

Однак, 29 січня 2016 року отримано лист від ГУНП в Харківській області за №1 2/К-50, в якому відповідач зазначено, що згідно з поданим рапортом від 05 листопада 2015 року, позивача звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 9 розділу 11 Закону України "Про Національну поліцію" за пунктом 64 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) до Національної поліції), про що відповідач видав наказ від 06 листопада 2015 року за № 632 о/с.

Разом з цим вказано, що, враховуючи думку Управління внутрішньої безпеки в Харківській області, ГУНП в Харківській області прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у прийомі на службу до поліції, оскільки позивач в трьохмісячний термін не був прийнятий на службу до Національної поліції з моменту попередження про наступне вивільнення на підставі пункту 10 розділу 11 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку з чим наказом ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 29 грудня 2015 року № 689 о/с внесено зміни до наказу ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 632 о/с в частині підстави звільнення позивача з органів внутрішніх справ, а саме за пунктом 64 "г" Положення № 114, через скорочення штатів.

Вважаючи, що відповідачами грубо порушено трудове законодавство України, що слугувало підставою для незаконного його звільнення, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про зобов'язання ГУНП в Харківській області прийняти позивача на службу до поліції на посаду оперативного уповноваженого відділу карного розшуку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано наказ ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 632 о/с в новій редакції, яким ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів як незаконний.

Зобов'язано ГУНП в Харківській області прийняти позивача на роботу в Національну поліцію на посаду оперативного уповноваженого відділу карного розшуку або на рівнозначній посаді.

В решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року скасовано в частині зобов'язання ГУНП в Харківській області прийняти ОСОБА_1 на роботу в Національну поліцію на посаду оперативного уповноваженого відділу карного розшуку або на рівнозначній посаді, та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 цій частині задовольнити частково.

Зобов'язано ГУНП в Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 листопада 2015 року про прийняття на службу до органів Національної поліції України згідно з пунктом 9 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію".

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року залишено без змін

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Свою касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивує неврахуванням судом апеляційної інстанції неправомірних дій відповідачів, які полягають у невирішенні питання щодо подальшого працевлаштування позивача в Національну поліцію, що потягло за собою внесення змін до наказу від 06 листопада 2015 року № 632 о/с.

Водночас ГУНП в Харківській області в своїх запереченнях вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, починаючи з 2004 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 2008 року обіймав посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, маючи спеціальне звання капітана міліції.

Відповідно до наказу ГУМВС України в Харківській області № 630 о/с від 06 листопада 2015 року позивача звільнено із займаної посади у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "з" Положення № 114, у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації), на підставі рапорту ОСОБА_1 від 05 листопада 2015 року.

В подальшому, позивач 07 листопада 2015 року звернувся до ГУНП в Харківській області із заявою, в якій просив прийняти його на службу до поліції та призначити на посаду оперуповноваженого карного розшуку.

Наказом ГУМВС України в Харківській області № 689 о/с від 29 грудня 2015 року пункт наказу ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 630 о/с в частині звільнення у запас Збройних Сил України згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" за пунктом 64 "з" Положення № 114 змінено, та наказано вважати його звільненим з 06 листопада 2015 року відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" за пунктом 64 "г" Положення № 114, через скорочення штатів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з незаконності дій ГУМВС України в Харківській області щодо внесення змін у наказ від 06 листопада 2015 року за № 632 о/с, внаслідок чого позивача звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів.

Зазначена позиція була підтримана і Харківським апеляційним адміністративним судом.

Разом з тим, скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання ГУНП в Харківській області прийняти ОСОБА_1 на роботу в Національну поліцію на посаду оперативного уповноваженого відділу карного розшуку або на рівнозначній посаді, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недопустимість перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції органу державної влади, у зв'язку з чим зобов'язав ГУНП в Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 листопада 2015 року про прийняття на службу до органів Національної поліції України згідно з пунктом 9 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію".

Верховний Суд висновки суду апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", в редакції чинній на момент виникнення правовідносин.

Так, відповідно до статті 18 вказаного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням № 114, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

За приписами пункту 64 "г" Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Водночас, на момент розгляду цієї справи Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" втратив чинність та вступив у дію Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ "Про Національну поліцію".

Відповідно до пункту 1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", останній набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Закон України "Про Національну поліцію" опублікований в газеті Голос України 06 серпня 2015 року за № 141-142, набрав чинності 07 листопада 2015 року.

Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17- 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року.

Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пунктами 9, 10, 11 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, можуть були прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або неприйняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Таким чином, вищезазначені норми Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та Положення, на які йдеться посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем подано на ім'я начальника ГУМВС України в Харківській області рапорт від 05 листопада 2015 року про бажання продовжити службу на посадах в органах та підрозділах Національної поліції України.

Таким чином, вказаний рапорт позивача підтверджує відсутність його відмови від проходження служби в поліції.

При цьому, позивачу не було запропоновано жодної посади в поліції, а отже не виконано обов'язку встановити можливість використання його на службі в органах поліції.

З матеріалів справи вбачається, що наказом ГУМВС України в Харківській області № 630 о/с від 06 листопада 2015 року позивача звільнено із займаної посади у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "з" Положення № 114, у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації), на підставі рапорту ОСОБА_1 від 05 листопада 2015 року.

Проте, в подальшому, наказом ГУМВС України в Харківській області № 689 о/с від 29 грудня 2015 року пункт наказу ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 630 о/с в частині звільнення у запас Збройних Сил України згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" за пунктом 64 "з" Положення № 114 змінено, та наказано вважати його звільненим з 06 листопада 2015 року відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" за пунктом 64 "г" Положення № 114, через скорочення штатів.

Верховний Суд зауважує, що законодавством не передбачено можливості змінювати підставу звільнення працівника з органів внутрішніх справ після прийняття наказу про звільнення.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного наказу ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 632 о/с щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів.

Разом з цим слід зазначити, що порядок призначення на посади поліцейських визначений у статті 48 Закону України "Про Національну поліцію".

За змістом статті 52 Закону України "Про Національну поліцію" з метою добору осіб, здатних професійно виконувати повноваження поліції та посадові обов'язки за відповідною вакантною посадою, у випадках, передбачених цим Законом, проводиться конкурс на службу в поліції та/або на зайняття вакантної посади.

Конкурс проводиться відповідною поліцейською комісією

Частиною першою статті 51 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об'єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції утворюються постійні поліцейські комісії.

Отже, Законом України "Про Національну поліцію" передбачено певну процедуру прийняття на службу в органи Національної поліції, що вимагає вчинення певних дій як осіб, які приймаються на службу в поліції (як таких, що приймаються на службу вперше, так і для колишніх працівників міліції, які виявили бажання працювати в поліції), а також посадових осіб органів (закладів, установ) поліції.

Слід зазначити, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 21-3063а16 (800/323/16).

За такого правового врегулювання, адміністративний суд позбавлений можливості зобов'язати орган державної влади прийняти позивача на роботу, оскільки прийняттю на службу до Національної поліції передує встановлена законодавством процедура конкурсу та перевірки, яка може бути проведена лише вищезазначеним органом державної влади.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець