Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.04.2018 року у справі №816/1321/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №816/1321/16

адміністративне провадження №К/9901/24623/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Бойко С.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді: Перцова Т.С., Дюкарєва С.В.)

у справі № 816/1321/16 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, Шишацького відділення поліції Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач 1), Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач 2), Атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції України в Полтавській області (далі - відповідач 3), Шишацького відділення поліції Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач 4) в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 23 червня 2016 року в частині, яким ОСОБА_2 (М-176627) визнано таким, що займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Національної поліції в Полтавській області від 15 липня 2016 року № 213 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_2 (М-176627), заступника начальника сектору Шишацького відділення поліції Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області за статтею 77 ч.1 п.5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність);

- поновити ОСОБА_2 (М-176627) на посаді заступника начальника сектору Шишацького відділення поліції Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області;

- стягнути з Головного Управління Національної поліції в Полтавській області (місцезнаходження 36000, м. Полтава, вул. Пушкіна, 83) на користь ОСОБА_2 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 18.07.2016 року по час поновлення на роботі;

- стягнути з Головного Управління Національної поліції в Полтавській області (місцезнаходження 36000, м. Полтава, вул. Пушкіна, 83) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн. (десять тисяч гривень);

- стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Національної поліції в Полтавській області судовий збір в розмірі 1740 грн..

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 23 червня 2016 року, оформлене Протоколом ОП № 15.00006691.0035750 від 23 червня 2016 року, відносно капітана поліції ОСОБА_2 (заступника начальника сектору Шишацького відділення поліції Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області), яким ОСОБА_2 визнано таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 15 липня 2016 року № 213 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_2 (заступника начальника сектору Шишацького відділення поліції Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області) із служби в поліціїҐ;

- поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника сектору Шишацького відділення поліції Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 15 липня 2016 року;

- зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15 липня 2016 року по дату поновлення;

- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в ході судового розгляду не було встановлено передбачених чинним законодавством підстав для включення ОСОБА_2 до списку поліцейських, які підлягають атестації. Також, суд першої інстанції вказує про неправомірне проведення атестування позивача, відсутність у протоколі достатніх обґрунтувань та мотивів прийняття рішення про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність останнього та не дослідження під час атестації професійних здібностей, організації системи поліції, досвіду роботи чи положень законодавства позивача, у зв'язку із чим суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність заявлених позивачем вимог та необхідність визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 15 липня 2016 року № 213 о/с "Про звільнення зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення, апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - задоволено, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016року - скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що Головне управління Національної поліції в Полтавській області діяло в спосіб, передбачений Законом України "Про Національну поліцію", Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17 листопада 2015 р. № 1465, якими чітко передбачено обов'язок керівника у випадку отримання висновку атестаційної комісії про службову невідповідність особи, звільнити її зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови в задоволені позовних вимог. В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції, для прийняття рішення, неправильно застосував у цій справі частину другу статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, має бути зумовлене існуванням реальних підстав, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби, тощо. Також, скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції було порушено порядок нарахування та виплати грошового забезпечення, оскільки, судом не було визначено розмір виплати, яка підлягає стягненню з відповідача. Окрім того, позивач вказує на те, що у зв'язку з незаконним звільненням було принижено його честь і гідність та заподіяно моральні страждання, тому вимога, щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, на думку скаржника, також, підлягає задоволенню.

Відповідач скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу в яких зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки судового рішення апеляційної інстанції.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи, та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та висновкам судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Верховного Суду керується положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, яка була затверджена 17 листопада 2015 року наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1465.

02.07.2015 року прийнято Закон України "Про Національну поліцію" №580-VІІІ який, відповідно до преамбули, визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з пунктом 1 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ, він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) ч.7 ст.15 та ч.5 ст.21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року. Закон опублікований 06.08.2015 року та набрав чинності 07.11.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №580-VІІІ, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з п. п. 9, 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців, з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін, з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Як визначено пунктом 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ, працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до такої схеми співвідношення спеціальних звань, зокрема капітан міліції - капітан поліції.

Матеріалами справи підтверджено, що, на підставі особистої заяви позивача, наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 8 о/с від 07 листопада 2015 року, відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію", в порядку переатестування, ОСОБА_2 призначений на посаду заступника начальника сектору Шишацького відділення поліції Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, з присвоєнням спеціального звання - капітан поліції та установленням посадового окладу згідно з штатним розписом. При цьому, вказаний наказ не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду, також свідчить про те, що відповідач визнав позивача таким, що відповідає вимогам до поліцейських, визначеними Законом №580-VІІІ.

Зазначений наказ не дозволяє суду будь-яке подвійне трактування підстав для його прийняття.

Прийнявши його, відповідач визнав те, що позивач відповідає вимогам до поліцейських.

До того ж, відповідно до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Зазначена норма не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття на службу в поліції.

Та обставина, що при прийнятті позивача на службу в поліцію для нього не проводився конкурс на зайняття посади в поліції, не породжує для відповідача право проводити відповідний конкурс в подальшому, тобто, для вже призначеного на посаду працівника.

Статтею 59 Закону №580-VІІІ визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського. Згідно з приписами ст. 58 Закону №580-VІІІ призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Таким чином, оскільки, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ, шляхом видання наказу про призначення за його згодою він вважається, відповідно до статті 58 цього Закону, призначеним безстроково.

Аналіз пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №580-VІІІ свідчить про те, що вказана норма не визначає будь-якого окремого порядку прийняття на службу в поліцію, а визначає порядок прийняття на службу в поліцію осіб, які проходили службу в органах міліції, у зв'язку з ліквідацією цих органів - суб'єктів публічного права та утворення органів поліції.

Наявність тимчасового штату органу не виключає прийняття на службу безстроково, як і наявність затвердженого постійного штату органу не виключає прийняття на службу тимчасово. Згідно з ч.2 ст.58 Закону №580-VІІІ строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту. Прийняття на службу постійно або тимчасово встановлюється наказом згідно з яким приймається на службу особа.

В свою чергу, наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 8 о/с від 07 листопада 2015 року, відносно позивача, про прийняття його на службу в поліцію та призначення на посаду, не містить жодних застережень про тимчасовість призначення на посаду.

За таких обставин, судом встановлено, що позивач з 07.11.2015 року проходив службу в органах Національної поліції, у відповідності до ст. 58 Закону України №580-VІІІ, безстроково.

Законом України №580-VІІІ, також, визначені мета та підстави атестування поліцейських. Відповідно до ч.1 ст.57 Закону №580-VІІІ атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також, перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 ст.57 Закону №580-VІІІ встановлено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведені у частині 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Аналогічні норми, в частині підстав для атестування, містить, також, Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465, зокрема пункт 3 розділу І.

Висновок суду апеляційної інстанції зводяться до того, що атестування позивача було проведено в порядку атестації усіх поліцейських НП України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає частині 1 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Проте, з вищенаведеним висновком колегія суддів Верховного Суду не погоджується, оскільки мета атестування, закріплена у частині першій вищезазначеної статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Закон України "Про Національну поліцію" не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Закріплену у частині 1 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" мету атестування відповідач - НП України необґрунтовано розцінив як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач, з ціллю визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, хоча наявності конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування у такому контексті відповідач не довів.

Отже, позивача протиправно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Таким чином, атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безумовно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону України "Про професійний розвиток працівників" та Закону України "Про Національну поліцію".

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції, щодо наявності підстав передбачених ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію" для направлення позивача для атестування поліцейських, є необґрунтованим та суперечить вищезазначеним нормам.

Оскільки у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, при ухваленні судового рішення, неправильно застосував норми матеріального права щодо спірних правовідносин та скасував судове рішення суду першої інстанції, яке по суті відповідає закону, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, відповідно до вимог пункту другого частини першої статті 349 КАС України.

Щодо доводів касаційної скарги про стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зі змісту цієї норми випливає, що основною умовою такого розгляду є те, що моральна шкода повинна бути заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин.

Проте, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань, тощо).

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, визнання судом протиправною бездіяльності відповідача стосується виключно меж застосування законодавства про виконавче провадження, у той час як моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо доводів касаційної скарги, стосовно необхідності здійснювати розрахунок при зобов'язанні нарахувати та здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

При задоволені вимог про стягнення середнього заробітку, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податків з доходів фізичних осіб) є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

В свою чергу, питання про виплату грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988).

Пунктом 2 Постанови № 988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260)

Пунктом 1 розділу 1 Порядку № 260 визначено критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку № 260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Отже, зі змісту Порядку № 260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, слідує, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

З огляду на те, що судами попередніх інстанцій питання стосовно того, яка саме сума підлягає виплатті не досліджувалось, а також те, що приписами частини другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та допущення порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд в частині стягнення з Головного Управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_2 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та необхідності здійснити розрахунок суми, яка підлягає виплаті до суду першої інстанції.

Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Враховуючи наведене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року - скасувати.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року в частині стягнення з Головного Управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_2 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа