Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №755/6688/17

адміністративне провадження №К/9901/43154/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргуОСОБА_2на постановуДніпровського районного суду м. Києва від 07 вересня 2017 року (суддя: Н.А. Чех)та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року (колегія у складі суддів: І.Л. Желтобрюх, Л.В. Бєлова, А.Б. Парінов)у справі№755/6688/17за позовомОСОБА_2доЖитомирської митниці Державної фіскальної служби проскасування постанови у справі про порушення митних правил, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову Житомирської митниці Державної фіскальної служби у справі про порушення митних правил від 14 квітня 2017 року № 0985/101000014/2016.

Позов обґрунтовано тим, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснено з порушенням процедури, зокрема без його участі, а також наголошує на тому, що передбачене частиною 3 ст. 470 Митного кодексу України (далі - МК України) правопорушення не віднесено до триваючих, у зв'язку з чим накладення на нього адміністративного стягнення після спливу шестимісячного строку з для його вчинення є протиправним.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення порушена не була, оскільки позивач був належним чином повідомлений. Окрім того, судами відзначено, що в діях позивача наявний склад правопорушення, передбачений частиною 3 ст. 470 МК України, яке є триваючим, а тому відповідачем не пропущено строку накладення адміністративного стягнення, який у даному випадку складає шість місяців з дня виявлення цього правопорушення.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Касаційна скарга обґрунтована тим, що правопорушення, яке полягає у перевищенні встановленого ст. 95 МК України строку транзитних перевезень більше ніж на десять діб, є закінченим на одинадцятий день та не може розглядатися, як триваюче.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30 вересня 2016 року на адресу Управління боротьби з митними правопорушеннями Житомирської митниці ДФС надійшла службова записка заступника начальника митного посту «Північний» Димитращука О.П. щодо відсутності в єдиній автоматизованій інформаційній системі ДФС інформації про вивезення транспортних засобів за межі митної території України, з якої вбачається, що 18 вересня 2016 року позивач через пункт пропуску «Виступовичі-Нова Рудня» митного поста «Північний» Житомирської митниці Державної фіскальної служби в митному режимі «транзит» здійснив ввезення на митну територію України транспортного засобу - автомобіля «YAGUAR X-TYPE», реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1. Одночасно було встановлено, що зазначений транспортний засіб не вивезений за межі митної території України у встановлений ст. 95 МК України десятиденний строк.

За результатами опрацювання вказаної службової записки, 04 жовтня 2016 року Житомирською митницею ДФС на адресу Київської митниці ДФС направлено лист з проханням опитати громадянина ОСОБА_2 про причини невивезення транспортного засобу марки «YAGUAR X-TYPE», реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1 за митні межі України.

30 листопада 2016 року щодо позивача складено протокол про порушення митних правил № 0985/101000014/2016 за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 470 МК України, а саме: перевищення встановленого ст. 95 МК України строку транзитного перевезення автомобіля марки «YAGUAR X-TYPE», реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, більше ніж на 10 діб.

В подальшому, у зв'язку з клопотаннями позивача, розгляд справи неодноразово переносився.

14 квітня 2017 року відповідачем прийнято постанову про порушення митних правил №0985/101000014/2016, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Порядок провадження у справах про порушення митних правил регламентовано главою 69 МК України.

Відповідно до ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.

Відповідно до ст. 488 МК України, провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Як встановлено частиною 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1 частини 1 статті 95 МК України визначено, що для автомобільного транспорту строк транзитних перевезень становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом частини 1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що перелік триваючих правопорушень, визначений у ст. 467 МК України, не є вичерпним.

Верховний Суд відзначає, що триваючими визначаються правопорушення, які почались з протиправної дії або бездіяльності та здійснюються в подальшому безперервно шляхом невиконання покладеного законом обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, тобто коли особа, або не виконує конкретний цей обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Відтак, адміністративне стягнення за порушення митних правил у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та письмових заперечень відповідача, позивачем оспорюється постанова Житомирської митниці Державної фіскальної служби у справі про порушення митних правил від 14 квітня 2017 року № 0985/101000014/2016, яка відсутня у матеріалах адміністративної справи. Позивачем в додатках до позовної заяви надано копію названого документа у вигляді першої та останньої сторінок, які в свою чергу не завірені належним чином. Зі змістом позовних вимог вбачається, що позивач просив скасувати пункт 4 спірної постави, але на останньому аркуші наданої копії частини постанови такий пункт відсутній.

Отже, відсутність в матеріалах справи названого документа в повному обсязі свідчить, що судами обох інстанцій були проігноровані вимоги Закону щодо обґрунтованості рішення, яке повинно ухвалюватись судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду