Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.03.2018 року у справі №806/2509/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 806/2509/16

касаційне провадження № К/9901/36331/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 (суддя Токарева М. С. ) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 (головуючий суддя - Охрімчук І. Г. ; судді:

Котік Т. С., Моніч Б. С. ) у справі № 806/2509/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2015 № 0004932200 та від 29.05.2015 №
0004922200.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 12.04.2017 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 29.05.2015 № 004932200 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7614,70 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.06.2017 залишив постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.04.2017, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 12 статті 3, статті 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).

При цьому зазначає, що первинні документи, які підтверджують походження оспорюваних тютюнових виробів, не були прийняті до уваги контролюючим органом під час проведення перевірки, оскільки їх отримано позивачем від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, яка не мала ліцензії на оптовий продаж тютюнових виробів, а ціни придбання, зазначені в накладних, не відповідали вимогам чинного за час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Житомирській області проведено фактичну перевірку магазину, що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, результати якої оформлено актом від 14.05.2016 № 56/21/ НОМЕР_1.

За її наслідками орган доходів і зборів дійшов, зокрема, висновку про порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3, статті 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на здійснення реалізації тютюнових виробів, які необліковані у встановленому законом порядку за місцем реалізації та зберігання, на загальну суму 3807,35 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказане порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2015 № 004932200, згідно з яким до підприємця застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7614,70 грн.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від
06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) облік товарних запасів фізичною особою-підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) полягає в нездійсненні обліку товарних запасів у порядку, встановленому законодавством, на складах та/або за місцем їх реалізації, здійсненні продажу товарів (послуг), що не відображені в такому обліку.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що позивачем своєчасно надано посадовим особам контролюючого органу під час проведення перевірки договір від
02.03.2015 № 1 та накладні від 02.03.2015 № 1, від 23.05.2015 № 2, від
30.04.2015 № 3 на походження товару (тютюнових виробів), відповідно до яких ці товари обліковано за місцем їх реалізації.

Однак, представлена Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 первинна документація не була прийнята податковим органом до уваги, оскілки спірні тютюнові вироби придбано позивачем у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, яка не мала ліцензії на їх оптовий продаж.

Крім того, орган доходів і зборів врахував невідповідність цін придбання вказаних тютюнових виробів, зазначених у накладних, вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Надаючи оцінку наведеним доводам, судові інстанції цілком об'єктивно виходили з того, що факт відсутності у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами не тягне за собою втрату складених нею документів статусу первинних та не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення порядку ведення обліку товарних запасів.

Що стосується невідповідності цін придбання тютюнових виробів, зазначених у накладних, вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, то це є порушенням вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), проте не свідчить про здійснення позивачем реалізації тютюнових виробів, які необліковані у встановленому законом порядку за місцем реалізації та зберігання.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 у справі № 806/2509/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк