Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 820/1953/18

провадження № К/9901/59313/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 820/1953/18

за позовом ОСОБА_2 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (суддя Сліденко А. В.) від 07 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Мельнікової Л. В., Бенедик А. П., Донець Л. О.) від 17 липня 2018 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум від 05 січня 2018 року, оформленого п. 18 протоколу № 2 засідання Комісії;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок за формою (Додаток 13 до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 (далі - Положення № 530)) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), в редакції Закону № 2004-VІІІ від 06 квітня 2017 року, Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975) та Положенням № 530;

- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону № 2011-XII, в редакції Закону № 2004-VІІІ від 06 квітня 2017 року, Порядком № 975 та Положенням № 530, з урахуванням раніше виплаченої суми.

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі шляхом зобов'язання: відповідача Харківського обласного військового комісаріату подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення, а Міністерство оборони України подати у 45-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що рішення Міністерства оборони України від 05 січня 2018 року, оформлене п. 18 протоколу № 2, щодо розміру нарахування одноразової грошової допомоги є протиправним, оскільки відповідно до положень пп. б) п. 1 ст. 16-2 Закону 2011-XII така допомога йому повинна бути призначена у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи. Відтак, позивач вважає, що рішення про виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму не відповідало вимогам законодавства.

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року, відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 15 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

5. Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

6. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

7. Станом на 24 квітня 2019 року відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР та звільнений із служби 29 березня 1984 року. У зв'язку з пораненням, отриманим при виконанні обов'язків військової служби, позивачу рішенням МСЕК від 28 липня 2014 року повторно встановлена ІІІ група інвалідності на строк до 22 липня 2018 року.

9. 23 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.

10. Листом Харківського обласного військового комісаріату від 11 січня 2016 року № 30/ВСЗ позивачу відмовлено у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги і направлення її на розгляд Комісії Міністерства оборони України, у зв'язку з відсутністю правових підстав.

11. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року у справі № 820/2839/16, що набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-XII та Порядком № 975. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України висновок щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-XII та Порядком № 975.

12. Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2017 року у справі № 642/3826/17, що набрала законної сили, зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 згідно Закону № 2011-XII, Порядку № 975 та Положення № 530.

13. На виконання вказаного рішення суду, 05 січня 2018 року Міністерством оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, прийнято рішення, оформлене п. 18 протоколу № 2 засідання Комісії, про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, що становить 182700 грн.

14. Вважаючи зазначене рішення Міністерство оборони України в частині розміру нарахування одноразової грошової допомоги протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Міністерство оборони України вірно нарахувало ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, оскільки відповідно до п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII, в чинній на час встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

16. Водночас, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII викладено в іншій редакції, у силу якої одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

17. У зв'язку з наведеним, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з 01 січня 2017 року позивач як особа, настання інвалідності якої прямо пов'язано з проходженням строкової військової служби, взагалі не має права на одержання виплати у порядку пп. 4 п. 2 ст. 16 Закон № 2011-XII.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що рішення стосовно виплати йому одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму прийнято 05 січня 2018 року. У той же час, Законом № 2004-VIII, який набрав чинності з 07 травня 2017 року, до Закону № 2011-XII було внесено ряд змін, зокрема, текст статті 16-2 викладено в такій редакції: «одноразова грошова допомога призначається і виплачується у 250-кратному прожитковому мінімумі, встановленому законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

19. Відтак, враховуючи, що інвалідність позивачу була встановлена після звільнення з військової служби з причин поранення, контузії та захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а рішення компетентного органу стосовно призначення одноразової допомоги прийнято після внесення змін Законом № 2004-VIII до Закону № 2011-XII, одноразова грошова виплата позивачу має становити 250-кратний прожитковий мінімум.

20. Разом з цим, скаржник зазначає, що виняток, зазначений у п. 4 ч. 2 ст. 16-2 Закону № 2011-XII не поширюється на випадок встановлення особі інвалідності після її звільнення з військової служби. Позивач на момент встановлення йому інвалідності є особою звільненою з військової служби, оскільки не перебував на жодній державній (військовій) службі, що підтверджується його військовим квитком.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного

22. Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

23. Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

24. Предметом спору у цій справі є оцінка дій Міністерство оборони України щодо призначення позивачеві одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму.

25. Згідно з ч. 1 та 2 ст. 16 Закону № 2011-XII, в редакції чинній на час встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи (28 липня 2014 року) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

26. До моменту набрання чинності Законом № 1774-VIII право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.

27. Проте з 01 січня 2017 року, після набрання чинності Закону № 1774-VIII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

28. Відтак, Законом № 1774-VIII звужене коло осіб, які мають право на безстрокове отримання одноразової допомоги у зв'язку із пораненням (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, шляхом встановлення окремого порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги для військовослужбовців строкової військової служби, а Законом № 2004-VIII визначено дату з якої, відповідна особа має право на одноразову грошову допомогу у збільшеному розмірі, з урахуванням моменту прийняття рішення компетентним органом про виплату такої допомоги.

29. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 проходив військову строкову службу.

30. Відтак, встановивши, що позивач був військовослужбовцем строкової служби та втратив право на отримання одноразової грошової допомоги з набуттям чинності Законом № 1774-VIII, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для перерахунку позивачеві вже отриманої виплати одноразової допомоги.

31. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 20 листопада 2018 року (справа № 820/1835/18) та від 31 січня 2019 року (справа № 820/4521/18).

32. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

33. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

34. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35. З огляду на наведене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

36. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року у справі № 820/1953/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб