Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.04.2018 року у справі №804/12909/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №804/12909/14

адміністративне провадження №К/9901/5727/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 (головуючий суддя - Богданенко І.Ю., судді - Уханенко С.А., Дадим Ю.М.)

у справі 804/12909/14

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ариста КР»

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

22 серпня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ариста КР» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ОДПІ), в якому просило:

- визнати дії ОДПІ протиправними щодо коригування в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» показників податкової звітності Товариства за березень 2014 року, яке відбулось на підставі акта перевірки від 31.07.2014 №745/22.02/33179163;

- зобов'язати ОДПІ вчинити дії в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» показників податкової звітності Товариства, а саме: збільшити суму податкового кредиту Товариства за березень 2014 року по постачальникам: ТОВ «Будіс Плюс» та ТОВ «Агенція Простір» на суму ПДВ у розмірі 166224,52 грн., у тому числі: ТОВ «Будіс Плюс» - 103734,52 грн., ТОВ «Агенція Простір» - 62490,00 грн.; збільшити суму податкових зобов'язань Товариства за березень 2014 року по покупцям у розмірі 206461,75 грн., у тому числі: ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на суму ПДВ 37007,28 грн., ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на суму ПДВ 122012,20 грн., ТОВ «Трансстрой-ЮГ» на суму ПДВ 47442,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що самостійна зміна контролюючим органом в електронній базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» показників податкового кредиту та податкових зобов'язань Товариства без зміни цих показників самим Товариством шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує його права та інтереси, оскільки позивач як платник податків має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності. Така невідповідність має для Товариства негативні наслідки, як-то: погіршення його ділової репутації як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 27.11.2014 у задоволенні позову Товариства відмовив.

Судове рішення мотивовано тим, що процес зіставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого контролюючий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

З огляду на це суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій ОДПІ щодо внесення коригувань до АІС «Податковий блок», оскільки це є лише статистична інформація, яка без винесення податкового повідомлення-рішення не призводить до порушення прав та інтересів платників податків, а слугує для визначення класу ризику відображених у податковому обліку операцій.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 23.07.2015 постанову суду першої інстанції скасував та позов задовольнив частково:

- визнав протиправними дії ОДПІ щодо коригування в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» показників податкової звітності Товариства за березень 2014 року, вчинене на підставі акта перевірки від 31.07.2014 №745/22.02/33179163;

- зобов'язав ОДПІ відновити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» раніше задекларовані показники податкової звітності Товариства.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

В обґрунтування такого рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що самостійна зміна ОДПІ в електронних базах даних показників податкового кредиту та податкових зобов'язань Товариства на підставі акта від 31.07.2014 без прийняття податкового повідомлення-рішення або без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси Товариства, оскільки позивач як платник податків має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що автоматизовані системи органів ДПС є виключно інформаційними базами даних, містять у собі відомості щодо результатів проведених перевірок і ніяким чином не породжують для платника податків будь-яких правових наслідків, а тим більше не тягнуть за собою зміни в майновому стані такого платника.

Відповідач не надав відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

18.01.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, з 21.07.2014 по 25.07.2014 ОДПІ відповідно до наказу від 21.07.2014 №716 та повідомлення від 21.07.2014 №103/22.02 провела позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту під час фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будіс Плюс» за березень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки 31.07.2014 відповідач склав акт №745/22.02/33179163, згідно з висновками якого встановлено, що:

- на порушення статті 22, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Товариством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Будіс Плюс» у розмірі 103734,52 грн., з ТОВ «Агенція Простір» у розмірі 62490,00 грн., та безпідставно віднесено до складу податкових зобов'язань суму ПДВ у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» у розмірі 37007,28 грн., ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у розмірі 122012,20 грн. та ТОВ «Трансстрой-Юг» у розмірі 47442,20 грн.

З урахуванням наведених висновків ОДПІ внесла відповідні відомості до АІС «Податковий блок».

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає у зв'язку з наступним.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані положеннями ПК України.

У пункті 61.1 статті 61 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Статтею 74 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Таким чином, враховуючи, що висновки, викладені в акті перевірки від 31.07.2014 №745/22.02/33179163, є відображенням дій посадових осіб контролюючого органу та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, то, відповідно, включення суб'єктом владних повноважень до електронної бази даних інформації про таку перевірку також не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Отже, дії контролюючого органу щодо внесення до АІС «Податковий блок» змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою і використовується контролюючими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права також була викладена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 03, 10 та 17 листопада 2015 року (справи №№ 21-99а15, 2479а15 та 2944а15 відповідно).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно з частиною першою статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, враховуючи положення статей 61, 62, 71-74 ПК України, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2014.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова