Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2018 року у справі №810/3772/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №810/3772/16

адміністративне провадження №К/9901/31822/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у складі судді Дудіна С.О.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року у складі колегії суддів Кучми А.Ю., Карпушової О.В., Коротких А.Ю.

у справі № 810/3772/16

за позовом ОСОБА_1

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивачу справі) звернувся до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими позивачу за затримку сплати на 12 календарних днів суми грошового зобов'язання в розмірі 8 000,00 грн за платежем Єдиний податок з фізичних осіб нараховано штраф у розмірі 10 %, що становить 800,00 грн та за затримку сплати на 90, 82 та 47 календарних днів суми грошового зобов'язання в розмірі 19 808,60 грн. за платежем Єдиний податок з фізичних осіб - штраф у розмірі 20 %, що становить 3961,72 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Рокитнянського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 30 червня 2016 року №0008971019/528 та №0008981019/529.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження висновків про порушення строку сплати єдиного податку з фізичних осіб за 2015 рік, у той час як матеріали справи підстверджують своєчасність сплати ним відповідного зобов'язання за вказаний період, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

У вересні 2017 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У касаційній скарзі платник податків зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено та не надано належної правової оцінки того факту, що позивачем у податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2015 рік помилкового не вказано в рядку 13 вищевказаної податкової декларації суму нарахувань єдиного податку за попередній період, що призвело до невірного відображення показника суми єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у рядку 14 вказаного звітного документу. Крім того, суди не звернули уваги що в результаті цієї помилки у відповідача виникла податкова заборгованість.

23 жовтня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача після усунення позивачем недоліків цієї скарги, визначених ухвалою цього суду від 14 вересня 2017 року, справу № 810/3772/16 витребувано з Київського окружного адміністративного суду.

01 березня 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/31822/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду матеріали касаційного провадження прийнято до провадження, справа №810/3772/16 повторно витребувана з суду першої інстанції.

15 березня 2018 року справа № 810/3772/16 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу податкового органу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду судового рішення.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційних скарг.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону такі судові рішення відповідають з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 01 червня 2016 року Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку податкової звітності платника єдиного податку - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 01 червня 2016 року № 488/10-19/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки виявлені порушення позивачем вимог статті 295 Податкового кодексу України, у зв'язку з порушенням ним термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з єдиного податку згідно з податковою декларацією № 160 0000975 від 04 лютого 2016 року на суму 27 808,60 грн:

- порушено терміни сплати суми податкового зобов'язання у розмірі 8000,00 грн на 12 днів;

- порушено терміни сплати суми податкового зобов'язання у розмірі 9000,00 грн на 47 днів;

- порушено терміни сплати суми податкового зобов'язання у розмірі 7616,45 грн на 82 днів;

- порушено терміни сплати суми податкового зобов'язання у розмірі 3192,15 грн на 90 днів.

Не погоджуючись з висновками, які викладені в акті перевірки, платник податків звернувся до відповідача із запереченнями б/н від 14 червня 2016 року і просив контролюючий орган визнати неправомірними та скасувати висновки акта перевірки від 01 червня 2016 року № 488/10-19/НОМЕР_1.

Розглянувши вказані заперечення, Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області листом № 132/Ж від 14 червня 2016 року повідомила позивачу про те, що викладені в акті перевірки висновки відповідають вимогам чинного законодавства в Україні.

На підставі акта перевірки 30 червня 2016 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0008971019/528, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 800,00 грн. (10 % від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання) та № 0008981019/529, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 3 961,72 грн (20 % від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Київській області зі скаргою від 08. Липня 2016 року, за результатом розгляду якої рішенням Головного управління ДФС у Київській області № 1566/14/10-36-10-04 від 09 вересня 2016 року податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

В подальшому позивач звернувся до ДФС України зі скаргою від 23 вересня 2016 року про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, однак рішенням ДФС України №10644/Ж/99-99-11-02-01-14 від 10 жовтня 2016 року, податкові повідомлення-рішення та рішення Головного управління ДФС у Київській області про результати розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для їх скасування, виходячи з наступного.

Пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема, до третьої групи належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.

Сторонами не оспорюється, що позивач є платником єдиного податку третьої групи.

Відповідно до пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 Податкового Кодексу України).

Згідно з пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Положеннями пункту 296.3 статті 296 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Відповідно до підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Підставою прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу про порушення позивачем термінів сплати податкового зобов'язання з єдиного податку за податковою декларацією № 1600000975 від 04 лютого 2016 року за звітний період - 2015 рік.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, платником податків подано до податкового органу податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за І квартал 2015 року від 17 квітня 2015, в якій визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 12547,58 грн, за півріччя 2015 року від 09 серпня 2015 року, в якій визначено загальну суму зобов'язання за звітний період в розмірі 27 971,82 грн, суму податкового зобов'язання за попередній звітний період (1 квартал 2015 року) в розмірі 12 547,58 грн та суму єдиного податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 15424,24 грн. (27971,82 грн. - 12547,58 грн.), за 3 квартал 2015 року від 25 жовтня 2015 року, в якій визначено загальну суму зобов'язання за звітний період в розмірі 46339,33 грн, суму податкового зобов'язання за попередній звітний період (півріччя 2015 року) в розмірі 27 971,82 грн та суму єдиного податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 18 367,51 грн (46339,33 грн - 27971,82 грн), за 2015 рік від 04 лютого 2016 року, в якій визначено загальну суму зобов'язання за звітний період в розмірі 67 305,03 грн та при цьому не був задекларований показник рядку 13 "нараховано за попередній звітний (податковий) період", внаслідок чого в якості суми єдиного податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, було зазначено 67 305,03 грн, у той час як мало бути вказано 20965,70 грн (67305,03 грн. - 46339,33 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що 19 травня 2016 року позивачем подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2015 рік, в якій зазначено наступне сума єдиного податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, за даними звітного (податкового) періоду, в якому виявлена помилка (рядок 15 декларації), становить 67305,03 грн., уточнена сума податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, у якому виявлена помилка (рядок 16), у розмірі 39333,21 грн., зменшення суми, яка підлягає перерахуванню до бюджету (рядок 17) у розмірі 27971,82 грн.

При цьому, відповідне зменшення суми єдиного податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, в розмірі 27971,82 грн відображено у рядку 13 уточнюючої податкової декларації "Нараховано за попередній звітний (податковий) період" та фактично є загальною сумою зобов'язання за півріччя 2015 року, у той час як у вказаній графі мав бути зазначений показник діяльності позивача за три квартали 2015 року (попередній звітний період), який дорівнює 46 339,33 грн, що свідчить про допущення позивачем помилки при заповненні уточнюючої податкової декларації платника єдиного податку за 2015 рік від 19 травня 2016 року.

Судами встановлено, що позивачем своєчасно та в повному обсязі сплачено грошове зобов'язання з єдиного податку за 2015 рік, про що свідчать платіжні доручення:

- № 211 від 20.04.2015 на суму 12547,58 грн з призначанням платежу "сплата єдиного податку за І квартал 2015 року";

- № 257 від 09.08.2015 на суму 15 424,24 грн з призначенням платежу "сплата єдиного податку за ІІ квартал 2015 року";

- № 331 від 18.11.2015 на суму 18367,51 грн з призначенням платежу "сплата єдиного податку за ІІІ квартал 2015 року";

- № 365 від 11.01.2016 на суму 11 000,00 грн з призначенням платежу "сплата єдиного податку за IV квартал 2015 року";

- № 353 від 04.02.2016 на суму 9965,71 грн з призначенням платежу "сплата єдиного податку за IV квартал 2015 року".

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем за 2015 рік своєчасно сплачено загальну суму єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 67305,04 грн. Сплата податкового зобов'язання здійснена позивачем у строки, передбачені статтею 295 Податкового кодексу України, а тому нарахування штрафної санкції в автоматичному режимі є безпідставним.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року у справі № 810/3772/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер