Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

Київ

справа №822/535/16

провадження №К/9901/11757/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М.І.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 822/535/16

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про визнання протиправними дій та стягнення коштів, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду прийняту 21 квітня 2016 року у складі головуючого судді Шевчука О.П., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду постановлену 9 червня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Білої Л.М., суддів: Граб Л.С., Гонтарука В.М.,

в с т а н о в и в :

В березні 2016 року ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області (далі також - відповідач), в якому просила:

визнати протиправними дії відповідача щодо недонарахування та невиплати при звільненні надбавки за вислугу років згідно статті 33 Закону України «Про державну службу» та надбавки за високі досягнення або виконання особливо важливої роботи;

стягнути з ГУ ДФС у Хмельницькій області не донараховані та невиплачені при звільненні надбавки за вислугу років з вересня 2005 року по 01 червня 2014 року в сумі 21 985,24 гривень, з лютого по грудень 2014 року - 360,76 гривень, надбавку за високі досягнення з лютого по грудень 2014 року - 180,25 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що працювала в юридичній службі обласного апарату податкової (фіскальної) служби у Хмельницькій області з вересня 2006 року по грудень 2014 року. Вказує, що під час її звільнення відповідачем не донараховані та невиплачені надбавка за вислугу років згідно статті 33 Закону України «Про державну службу» та надбавка за високі досягнення або виконання особливо важливої роботи, а тому просить стягнути з відповідача вказані кошти.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 21 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовив.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги вказує, що без достатніх правових підстав, в порушення норм матеріального права судами ототожнено два різних за змістом та правовою природою юридичних термінів «Надбавку за вислугу років», що визначається Законом України «Про державну службу» із «Винагородою за вислугу років», термін запроваджений підзаконним нормативно-правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013.

В порушення норм процесуального права, суди допустились формального підходу до розгляду справи, із поверхневим дослідженням обставин справи та вибірковим опрацюванням доказів на користь відповідача, виправдовуючи протиправність його дій та бездіяльності, внаслідок чого порушено норму матеріального права, встановлену частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 працювала в юридичній службі обласного апарату податкової (фіскальної) служби у Хмельницькій області у період з 26 вересня 2006 року по 29 грудня 2014 року.

Наказом Головного управління Міністерства доходів і зборів у Хмельницькій області від 29 грудня 2014 року №239-о ОСОБА_2 29 грудня 2014 року звільнена з посади завідувача сектору правового забезпечення діяльності управління правової роботи за угодою сторін за п.1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

За час роботи позивача в органах Державної податкової служби України, на підставі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України проведено декілька реорганізацій, зокрема, до 01 лютого 2012 року існувала Державна податкова адміністрація у Хмельницькій області, яку реорганізовано в Державну податкову службу у Хмельницькій області, яку, в свою чергу, з 01 червня 2013 року реорганізовано в Головне управління Міндоходів у Хмельницькій області, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №311 від 06 серпня 2014 року утворено Головне управління державної фіскальної служби у Хмельницькій області.

Відповідно до Положення про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1234 «Про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби» (далі - Положення №1234), спеціальні звання посадовим особам органів державної податкової служби присвоювалися згідно із займаними ними посадами та рівнем професійної кваліфікації.

Наказом Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області від 26 вересня 2005 року №295-о «Про призначення ОСОБА_2» в п.2 зазначено, що стаж роботи ОСОБА_2, що дає право на одержання винагороди за вислугу років складає 22 роки 6 місяців 9 днів, в п.4 наказу встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису та збережено раніше присвоєне Новоазовською міжрайонною Державною податковою інспекцією Донецької області спеціальне звання «Інспектор податкової служби І рангу».

Згідно наказу Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області від 17 лютого 2006 року №36-о на підставі Положення №1234 та подання керівника структурного підрозділу ОСОБА_2 з 17 лютого 2006 року присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби III рангу».

Відповідно до Положення №1234 та подання начальника юридичного управління, наказом Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області від 17 лютого 2009 року №60-о, ОСОБА_2 присвоєне спеціальне звання «Радник податкової служби II рангу».

29 грудня 2014 року наказом Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області № 239-о ОСОБА_2 звільнена із займаної посади за угодою сторін.

Позивач вважає, що при звільненні їй не донараховано та не виплачено надбавку за вислугу років та надбавку за високі досягнення або виконання особливо важливої роботи за певні періоди часу у повному обсязі, а тому звернулась до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зазначена позиція була підтримана і Вінницьким апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

За приписами частини другої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон №3723-XII), заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 в частині виплати винагороди за вислугу років (із розрахунку посадового окладу та надбавки за спеціальне звання), необхідно зазначити, що вказана надбавка виплачувалась посадовим особам органів державної податкової служби до 01 червня 2013 року згідно Порядку виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 12 вересня 1997 року (далі - Порядок №1013).

Відповідно до п.1 вказаного Порядку №1013, до стажу роботи, що давав право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи: в органах державної податкової служби; на посадах і в органах, визначених Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03 травня 1994 року (далі - Порядок №283); на підприємствах, в установах та в організаціях на посадах: бухгалтерів, економістів фінансистів, юристів, інженерів-програмістів, інженерів-системотехніків, інженерів-електроніків, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації (інспекції) і зараховані на відповідну посаду.

Винагорода за вислугу років виплачувалася посадовим особам органів державної податкової служби відповідно до п.2 Порядку №1013 у таких розмірах: за стаж роботи від 1 до 2 років - 5%, від 2 до 5 років - 10%, від 5 до 10 років - 20%, від 10 до 15 років - 25%, від 15 до 20 років - 30%, від 20 до 25 років - 35%, від 25 і більше років - 40%.

На підставі Порядку №1013 і рішення комісії по визначенню стажу роботи для виплати винагороди за вислугу років посадовим особам Державної податкової служби в Хмельницькій області, наказом №297-о від 20 грудня 2012 року, затверджено довідку про стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років працівника апарату Державної податкової служби в Хмельницькій області, в тому числі стаж ОСОБА_2 для виплати винагороди за вислугу років становив 29 років 9 місяців 15 днів.

Після утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів та реорганізації територіальних органів Державної податкової служби шляхом приєднання, посадові особи Державної податкової служби у Хмельницькій області були переведені до Головного управління Міністерства доходів і зборів у Хмельницькій області.

Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що Порядок №1013, припинив своє поширення на посадових осіб Міністерства доходів і зборів України, в тому числі і на позивача.

Оскільки, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті визначає Закон №3723-XII, то надбавка за вислугу років виплачувалась посадовим особам органів доходів і зборів згідно статті 33 вказаного Закону №3723-XII, відповідно до якої надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежної від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10 %, понад 5 років - 15%, понад 10 років - 20%, понад 15 років - 25%, понад 20 років - 30%, понад 25 років - 40%.

Надбавка за вислугу років обчислюється за фактично відпрацьований час виходячи із посадового окладу з урахуванням за ранг і залежно від стажу державної служби, визначеного відповідно до Порядку № 283.

У зв'язку з тим, що Державна податкова служба в Хмельницькій області реорганізована в Головне управління Міністерства доходів і зборів у Хмельницькій області, на підставі статті 26 Закону №3723-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1996 року №658 «Про затвердження Положення про ранги державних службовців», наказом Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 25 червня 2013 року №83-о ОСОБА_2, відповідно до займаної посади, встановлено одинадцятий ранг державного службовця. З вказаним наказом позивач ознайомлена.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року №839 «Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів», Міністерству доходів і зборів постановлено здійснити присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, які переведені з реорганізованих органів державної податкової служби та органів державці митної служби і яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової та митної служби з урахуванням співвідношення, встановленого Законами України «Про внесення змін до Митного кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» і «;Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи».

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №839, наказом Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 30 грудня 2013 року №331-о працівникам управління правової роботи, в тому числі раднику податкової служби II рангу ОСОБА_2, присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи II рангу з 01 січня 2014 року.

Суди встановили, що при обчисленні стажу ОСОБА_2 були враховані посади і установи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, необхідного для виплати надбавки за вислугу років, відповідно Порядку №283.

Таким чином, стаж державної служби, який давав право для виплати надбавки за вислугу років, встановлений для позивача наказом Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 25 червня 2013 року №85-о «Про стаж державної служби» відповідно до Закону №3723-XII та Порядку №283 становив 20 років 06 місяців 08 днів.

З вказаним наказом ОСОБА_2 була ознайомлена жодних зауважень щодо нього не подавала та не оскаржувала його.

Так як стаж державної служби позивача становив понад 20 років, то відповідно до статті 33 Закону №3723-XII ОСОБА_2 правомірно виплачувалася надбавка за вислугу років в розмірі 30% до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг (що відповідно становить 438,60 гривень).

Враховуючи те, що нарахування та виплата надбавки за спеціальне звання та за вислугу років Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області проводилась позивачу відповідно до норм чинного в період виникнення спірних правовідносин законодавства України, тому відповідно і нарахування та виплата надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 % також проводилась правомірно.

Крім того, постановою Верховного суду України від 03 лютого 2016 року №21-6072а15, встановлено, що винагорода за вислугу років та надбавка за високі досягнення у праці або виконання особливо важкої роботи виплачувалась ОСОБА_2 правомірно відповідно до чинних нормативних правових актів.

Доводи касаційної скарги щодо ототожнення юридичних термінів «надбавка за вислугу років» та «винагорода за вислугу років» Верховним Судом відхиляються, оскільки із оскаржуваних рішень та встановлених судами обставин справи вбачається, що предметом розгляду були саме «надбавка за вислугу років» та «надбавка за високі досягнення або виконання особливо важливої роботи» .

З огляду на встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо правомірності дій відповідача, у зв'язку з чим суди дійшли до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець