Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

Київ

справа №813/5758/15

адміністративне провадження №К/9901/39883/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області)на ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2016 року (суддя В.В. Гуляк)у справі№ 813/5758/15за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Маріо» Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріо» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Пустомитівському районі), в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000722200 від 02.10.2015.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області №0000722200 від 02.10.2015.

Не погодившись із рішенням першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Пустомитівському районі залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору, та встановлено 10-денний термін для усунення недоліків скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та ДПІ у Пустомитівському районі надано додатковий строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання ДПІ у Пустомитівському районі про відстрочення сплати судового збору та апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що обґрунтування, які наведені в клопотанні про відстрочення від сплати судового збору не можуть бути підставами для повторного продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та через неусунення недоліків повернув апеляційну скаргу.

08.12.2016 Галицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Галицька ОДПІ) повторно надіслано до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. При цьому, разом із апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки вважає, що ним такий строк пропущено з поважних причин, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

Однак, Львівський окружний адміністративного суд ухвалою від 12 січня 2017 року причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнав неповажними та необґрунтованими, оскільки апелянт сплатив судовий збір в розмірі 4944,99 грн. 12.10.2016, а тому станом на 12.10.2016 у апелянта були кошти на сплату судового збору, внаслідок чого, апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали), з тих підстав, що не додано документ про сплату судового збору в розмірі встановленому законом, та встановлено термін для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом 30 календарних днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали, шляхом надіслання на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших, поважних причин пропуску встановленого законом строку та оригіналу документа про сплату апелянтом судового збору.

У встановлений судом строк, відповідачем було надано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення по справі, а в іншому випадку - продовжити строк для сплати судового збору за подання апеляційної скарги до 1 квітня 2017 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору або продовженні строку для його сплати та апеляційну скаргу повернуто Галицькій ОДПІ у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та направитии справу для продовження розгляду до апеляційного суду. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що наведені у клопотанні доводи неможливості сплати судового збору є переконливими, оскільки кошторисом видатків контролюючого органу не були передбачені витрати на сплату судового збору. Окрім того, заявник звертає увагу на те, що повертаючи апеляційну скаргу апеляційний суд не надав податковому органу можливості доплатити судовий збір.

У запереченнях на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріо» просить рішення апеляційного суду залишити в силі, а касаційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що при винесені оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції було виконані вимоги ст. 108, 187 КАС України, згідно вимог яких не передбачені вчинення додаткових дій, які вимагав вчинити скаржник від апеляційного адміністративного суду у відповідь на пропущення скаржником процесуальних строків.

05.07.2017 Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою Галицької ОДПІ відкрито.

16.03.2018 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом частини 3 статті 189 КАС України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.108 КАС України суддя повертає апеляційну скаргу якщо апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги яку було залишено без руху.

З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи на те, що до апеляційної скарги відповідачем не додано докази сплати судового збору у розмірі встановленому чинним законодавством, а вказані Галицькою ОДПІ в клопотанні про відстрочення сплати судового збору або продовження строку для його сплати визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для його задоволення, касаційний суд вважає, що відповідачу обґрунтовано повернуто апеляційну скаргу.

Доводи ж касаційної скарги про неможливість сплати судового збору, яка зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав для відстрочення сплати судового збору.

Стаття 49 КАС України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

При цьому, Верховний Суд враховує, що апеляційну скаргу відповідача апеляційний суд повернув 17 березня 2016 року, тобто через вісім місяців після ухвалення рішення судом першої інстанції; при цьому, доказів направлення подання бюджетного запиту щодо необхідності виділення коштів на сплату судового збору та внесення змін до бюджету видатків та кошторису на 2016 рік матеріали справи не містять.

Також, слід відзначити, що полегшення тягаря судових витрат визначається статтею 88 Кодексу адміністративного судочинства України. Положення саме цієї статті спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду і слугують гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах доступу до суду незалежно від майнового стану. За правилами вказаної норми, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, вирішення суддею питання про можливість звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати в конкретній справі залежить від наведених у клопотанні обставин, підтверджених відповідними засобами доказування, та є правом суду, а не обов'язком.

Крім того, у відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 7 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Верховний Суд вважає за доцільне звернути увагу, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги на доволі великий строк сприяє затягуванню строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції та як наслідок призводить до надання значної переваги одній зі сторін судового процесу.

Разом з тим, ухвалою апеляційного суду від 12 січня 2017 року Галицькій ОДПІ було надано достатньо часу для сплати судового збору, натомість нею обґрунтованих причин щодо неможливості усунення недоліків та відповідних доказів неможливості такого усунення надано не було, тому наслідком не усунення недоліків слугувало обґрунтоване повернення апеляційної скарги, яке передбачено ст. 108 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду