Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа №807/1031/15

адміністративне провадження №К/9901/9612/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року (судді: Кухтей Р.В., Яворський І.О., Нос С.П.) у справі №807/1031/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Територіального Управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, Господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України про стягнення вихідної допомоги,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області (далі - ГУ ДКС України в Закарпатській області), Територіального управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області (далі - ТУ ДСА в Закарпатській області), та Господарського суду Закарпатської області, в якому просив стягнути на його користь вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що становить 219 240 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року позов було задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року та ухвалено нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що право на відставку ним реалізовано до набрання чинності Законом України № 1166-VII, а тому він має право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до частини 1 статті 136 Закону 2453-VI.

У відзиві на касаційну скаргу ДСА України просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна не скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що з вересня 2010 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника голови Господарського суду Закарпатської області.

26 вересня 2013 року позивач звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про відставку.

Рішенням Вищої ради юстиції від 22.10.2013 № 1116/0/15-13 до Верховної Ради України було внесено подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Закарпатської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Постановою Верховної Ради України від 25.12.2014 № 59-VІІІ «Про звільнення суддів» у зв'язку з поданням заяви про відставку позивача звільнено з посади судді Господарського суду Закарпатської області.

Наказом Голови Господарського суду Закарпатської області від 29.12.2014 № 02.7-07/115-К позивача відраховано зі штату Господарського суду Закарпатської області.

12 травня 2015 року позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області із заявою про нарахування і виплату вихідної допомоги відповідно до статті 136 Закону України № 2453-VI .

Листом від 11 червня 2016 року №01-13/4175/15 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для виплати вихідної допомоги, з посиланням на втрату чинності статтею 136 Закону України № 2453-VI, якою передбачалась виплата суддям вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку.

В подальшому, позивач звернувся до із аналогічною заявою до ТУ ДСА в Закарпатській області.

Однак, Листом від 05.06.2015 за № 567 позивача повідомлено, що питання про прийняття рішення щодо виплати та нарахування йому вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою не належить до компетенції ТУ ДСА України в Закарпатській області.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції, виходив з того, що право на відставку позивачем реалізоване до набрання чинності Законом України № 1166-VII, а тому він має право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до частини 1 статті 136 Закону Україну № 2453-VI.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, вказавши, що подання заяви про відставку не є датою звільнення судді з посади, а тому, враховуючи, що на час звільнення позивача положення статті 136 Закону України №2453-VI, які регламентували виплату вихідної допомоги судді, втратили свою чинність , - правові підстави до її нарахування та виплати відсутні.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанціъ, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 109 Закону України № 2453-VI (у редакції, що діяла станом на час подання позивачем заяви про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Водночас, за правилами частин 2, 6 статті 111 Закону України № 2453-VI питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Законом України № 1166-VII, який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону України № 2453-VI, а саме: виключено статтю 136 даного Закону, якою було передбачено право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час звільнення позивача з посади судді.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, ОСОБА_1 звільнено у відставку на підставі постанови Верховної Ради України від 25 грудня 2014 року, та 29 грудня 2014 року виключено зі штату Господарського суду Закарпатської області, тобто на час, коли положення про вихідну допомогу, передбачену статтею 136 Закону № 2453-VI, втратили чинність.

Зважаючи на те, що право на отримання відповідної вихідної допомоги нерозривно пов'язане з датою виходу судді у відставку, а не з датою подання позивачем заяви про відставку до Вищої ради юстиції, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача права на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова відповідача у виплаті такої допомоги не є звуженням змісту та обсягу прав позивача, оскільки законодавство, чинне на момент виходу позивача у відставку, виплату такої допомоги не передбачало.

Водночас, посилання скаржника на те, що вихідна допомога є гарантією правового статусу і особливою формою соціального забезпечення судді, а тому не може бути скасована шляхом внесення змін до законодавства, є помилковим, оскільки у рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.

Рішення щодо неконституційності Закону України № 1166-VII в частині виключення статті 136 із Закону України № 2453-VI, Конституційним Судом України не приймалося.

Так само не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду справи посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права, що виразилось у виході за межі апеляційної скарги, оскільки як вбачається зі змісту прохальної частини такої скарги, ДСА України оскаржувалась постанова суду першої інстанції вцілому, а не лише в частині позовних вимог до ДСА України.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року у справі №807/1031/15 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець