Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.04.2018 року у справі №806/1177/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

Київ

справа №806/1177/15

адміністративне провадження №К/9901/25367/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 (суддя Євпак В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Смачний світ» (далі - Товариство) до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У січні 2016 року ДПІ звернулась до Житомирського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2015.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.01.2016 залишив апеляційну скаргу ДПІ без руху, надавши апелянту строк для усунення її недоліків шляхом надання оригінала документа про сплату судового збору.

У лютому 2016 року відповідач заявив клопотання про продовження строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги, обґрунтоване обмеженим фінансуванням видатків на сплату судового збору, яке було задоволено ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 шляхом продовження строку до 18.02.2016.

У встановлений судом строк недоліки поданої апеляційної скарги усунуті не були, проте апелянт заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2016 залишено без задоволення та повернуто апеляційну скаргу ДПІ у зв'язку з неусуненням її недоліків.

ДПІ 22.09.2016 року повторно подала апеляційну скаргу на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2015 з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, мотивувавши його тим, що на момент первинного звернення з апеляційною скаргою ДПІ була позбавлена можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги через відсутність відповідних коштів.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.09.2016 наведені доводи на обґрунтування підстав пропуску процесуального строку визнав неповажними. Цією ж ухвалою суд запропонував скаржнику протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших причин пропуску процесуального строку.

У строк, встановлений судом, відповідач надав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій зазначено про факт звернення ДПІ у січні 2016 року до ДФС України з запитом про виділення необхідного фінансування для сплати судового збору та зазначив про звільнення з посад більше 50% працівників юридичного управління ГУ ДФС у Житомирській області.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.11.2016 визнав неповажною причину пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016, а справу повернути до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, ДПІ посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував фінансового становища податкового органу, наслідком чого стало повторне звернення до суду із апеляційною скаргою з порушенням строку. Також, посилаючись на приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»), відповідач вказує на те, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.01.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2106 №1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.04.2018 касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області прийняв до провадження, а ухвалою від 10.05.2018 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження та призначив справу до розгляду з 15.05.2018.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначив, що судом апеляційної інстанції зроблено обґрунтовані висновки щодо відсутності підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення, з огляду на що просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з відсутності обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, які були предметом дослідження в судовому процесі під час розгляду клопотання ДПІ про поновлення строку на апеляційне оскарження. Зокрема, судом надано оцінку і тій обставині, що відповідачем не вжито заходів для виділення коштів для сплати судового збору у період з 26.02.2016 по 22.09.2016 року, тобто до моменту повторного звернення з апеляційною скаргою. Обставини щодо звільнення працівників юридичного управління ГУ ДФС у Житомирській області визнані такими, що стосуються внутрішньої організації роботи контролюючого органу.

Згідно з частиною шостою статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону на дату подання апеляційної скарги) повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

За змістом частин другої, четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 187 цього Кодексу та строками її подання.

Відповідно до положень абзаців другого, третього частини четвертої статті 189 зазначеного Кодексу, в разі якщо строк на звернення з апеляційною скаргою пропущено з причин, які не визнані судом поважними, або в разі якщо апеляційна скарга подана суб'єктом владних повноважень після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного рішення (незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження), суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Згідно з частиною п'ятою статті 189 цього Кодексу суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі також у випадках, якщо: 1) справа не підлягає апеляційному розгляду у порядку адміністративного судочинства; 2) є ухвала про закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи від апеляційної скарги; 3) є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Перелік підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, визначений у частинах четвертій та п'ятій статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, є вичерпним.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства Житомирський апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Також колегія суддів зазначає, що ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку). Це у рівні мірі стосується і питання внутрішньої організації діяльності ДПІ щодо забезпечення її апарату необхідною кількістю працівників.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна