Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №820/1783/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2019 року

Київ

справа №820/1783/17

провадження №К/9901/3542/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на постанову Харківського окружного адміністративного суду прийняту 13 липня 2017 року, у складі колегії суддів: головуючого судді - Заічко О. В., суддів: Бідонька А. В., Шляхової О. М., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду прийняту 3 жовтня 2017 року, у складі колегії суддів: головуючого судді - Тацій Л.В., суддів: Подобайло З. Г., Григорова А.М.

І. Суть спору:

1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернуся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ, відповідач), у якому просив:

1.1. cкасувати Наказ Генеральної прокуратури України від 31.03.2017 року за №9дк, яким за одноразове грубе порушення вимог Законів України «Про запобігання корупції», «;Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його чесності та непідкупності органів прокуратури, звільнено старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Луганської області та з органів прокуратури;

1.2. поновити ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури та на посаді заступника прокурора Луганської області;

1.3. стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

2. Позов обґрунтовано тим, що спірний наказ є незаконним, необґрунтованим та таким, що суперечить дійсним обставинам, відтак, підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на роботі в органах прокуратури та на посаді заступника прокурора Луганської області.

3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що наказ Генерального прокурора України про звільнення позивача з посади заступника прокурора Луганської області та з органів прокуратури видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. З вересня 2003 року ОСОБА_1 перебував на службі в органах прокуратури України. Остання займана посада - заступник прокурора Луганської області.

5. Наказом Генеральної прокуратури України від 31.03.2017 року за №9дк позивача звільнено з займаної посади "за одноразове грубе порушення вимог Законів України "Про запобігання корупції", "Про прокуратуру", правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його чесності та непідкупності органів прокуратури.

6. За змістом оскаржуваного наказу: Генеральною інспекцією ГПУ проведено службове розслідування щодо можливої недоброчесності позивача, під час якого встановлено, що ним у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік не зазначено інформацію про наявність у нього права користування транспортними засобами Toyota Camry 2013 та 2014 року випуску, власником яких є його мати - ОСОБА_4 Відповідні зміни до декларації Позивач також не вносив. Таким чином, на думку відповідача, позивачем було порушено пп."б" п.3 ч.1 ст.46 Закону України "Про запобігання корупції", ст.10 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, ст.19 Закону України "Про прокуратуру".

7. Винесенню оскаржуваного наказу передувало проведення Генеральною прокуратурою України службового розслідування з метою перевірки достовірності тверджень, поданих заступником прокурора Луганської області Гладкіх О.В., у частині своєчасного та достовірного декларування свого майна, доходів, видатків і зобов'язань фінансового характеру, а також членів сім'ї у порядку, встановленому Законами України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про запобігання корупції", на підставі наказу Генерального прокурора України від 09.03.2017 № 69.

8. Підставою призначення перевірки слугував рапорт керівника Генеральної інспекції, відповідно до якого після перевірки інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Порядку формування ведення та оприлюднення якого затвердженого Рішенням НАЗК від 10.06.2016 року №3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 року за №959/29089, було встановлено, що у реєстрі міститься декларація позивача за 2015 рік, подана ним 28.10.2016 року та виправлена декларація від 02.11.2016 року.

9. У Розділі 6 декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, не зазначено інформацію про наявність у позивача права користування транспортними засобами Toyota Camry 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та Toyota Camry 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, власником яких є його мати - ОСОБА_4 Відповідні зміни до декларації також не вносились.

10. Згідно висновків службового розслідування щодо можливої не доброчесності позивача від 24.03.2017 року, комісія дійшла висновку: 1) про завершення службового розслідування; 2) про те, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, знайшли своє підтвердження; 3) про направлення копії даного висновку до НАЗК для вирішення питання про проведення повної перевірки щорічної декларації ОСОБА_1, відповідно до п.4 Розділу ІІІ Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням НАЗК від 10.02.2017 року №56, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2017 року за №201/30069, а також для вирішення питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності; 4) долучити висновок до особової справи ОСОБА_1

11. Уважаючи протиправним рішення про його звільнення з посади, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

12. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 13 липня 2017 року задовольнив позовні вимоги.

12.1. Скасований наказ Генерального прокурора України від 31.03.2017 р. за № 9дк, яким, за одноразове грубе порушення вимог Законів України "Про запобігання корупції", "Про прокуратуру", правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать прокурора і можуть викликати сумнів у його чесності та непідкупності органів прокуратури, звільнено старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Луганської області та з органів прокуратури.

12.2. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури та на посаді заступника прокурора Луганської області з 31.03.2017 р.

12.3. Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 148332,45 грн.

13. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року змінена постанова суду першої інстанції.

13.1. Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року по справі № 820/1783/17 скасована в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 148332,45 грн.

13.2. Прийнята в цій частині нова постанова про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 97475 грн. грн. 61 коп.

13.3. В іншій частині постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року залишена без змін.

14. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що Відповідачем не надано доказів того, що вищевказані транспортні засоби перебували у фактичному користуванні Позивача станом на 31.12.2015 року. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що НАЗК приймалось рішення за наслідками вивчення матеріалів службового розслідування в частині проведення повної перевірки декларації позивача за 2015 рік, та наслідків такої перевірки.

15. Суд апеляційної інстанції змінюючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що судом першої інстанції помилково враховано 105 робочих днів замість 69 при обрахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу Позивача.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

16. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

17. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі відповідач наполягає на правомірності оскаржуваного наказу.

18. У касаційній скарзі відповідач просить рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

19. Позивач відзив на касаційну скаргу не подав.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

20. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21.1. Згідно ст.48 Закону України «Про запобігання корупції» №14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII), контроль та перевірка декларацій покладені на національне агентство з запобігання корупції. Згідно даної статті НАЗК проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.

НАЗК проводить повну перевірку декларацій відповідно до Закону.

Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.

21.2. Згідно абз.5 ч.1 ст.1 Закону № 1700-VII корупційне правопорушення це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

21.3. Відповідно до пп."е" п.1 ст.3 Закону № 1700-VII суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є посадові та службові особи органів прокуратури, до кола яких відноситься Відповідач.

21.4. Частиною 1 статті 45 Закону № 1700-VII, визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

21.5. Загальні вимоги щодо змісту відомостей, що повинні бути відображені в декларації, зазначені в ст.46 Закону № 1700-VII.

21.6. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 46 Закону № 1700-VII, суб'єкт декларування повинен зазначити в декларації інформацію цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: а) дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування; б) дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості.

21.7. Згідно з п.11 Роз'яснення "Щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно заходів фінансового контролю", затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 р. №3, більшість об'єктів декларування (а саме: нерухомість, об'єкти незавершеного будівництва, цінне рухоме майно, транспортні засоби, цінні папери, корпоративні права, юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб'єкт декларування або члени його сім'ї, нематеріальні активи, грошові активи, фінансові зобов'язання, членство в громадських об'єднаннях або входження до їхніх органів) декларується відповідно до їх наявності станом на останній день звітного періоду.

22. На виконання даної статті НАЗК прийнято рішення "Про затвердження Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування" зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2017 р. за № 201/30069 (далі - Порядок).

22.1. Відповідно до п.6 Розділу 2 Порядку, контроль щодо правильності та повноти заповнення декларацій проводиться автоматично засобами програмного забезпечення Реєстру під час подання декларації відповідно до форми декларації, затвердженої рішенням Національного агентства від 10 червня 2016 року № 3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 року за № 960/29090 (далі - форма декларації), та Технічних вимог до полів форми декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Форми повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування, затверджених рішенням Національного агентства від 10 червня 2016 року № 4 (далі - Технічні вимоги до полів форми декларації).

22.2. Повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (далі - Рішення про проведення перевірки) через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції Національного агентства. Рішення про проведення перевірки повинно містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб'єкта (суб'єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), якщо інше не передбачено цим Порядком.

22.3. Рішення про проведення перевірки декларацій, що приймається Національним агентством на підставі абзацу другого частини першої статті 50 Закону, може бути прийнято стосовно поданих станом на дату прийняття такого рішення декларацій, які підлягають повній перевірці на цій підставі, без наведення інформації, що дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб'єкта (суб'єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації).

23. У відповідності до абз.1 п.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою КМУ від 07.09.1998 року № 1388 (далі - Порядок №1388) - державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів.

23.1. Згідно абз.1 п.16 Порядку №1388, на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки, що відповідають державному стандарту України.

23.2. Другим абзацом цього ж пункту Правил встановлено, що свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт), технічний талон та номерні знаки старого зразка діють до їх заміни на свідоцтво про реєстрацію та номерні знаки нового зразка.

23.3. Положеннями абз.4 п.16 Порядку визначено, що за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

24. На підставі ч.2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

25. Згідно абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

26. Згідно зі статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

26.1. Частиною першою статті 341 вказаного Кодексу обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26.2. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

VI. Позиція Верховного Суду

27. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

28. В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивача в судовому засіданні визнав доводи відповідача про помилковість обрахування судом першої інстанції середнього заробітку за час вимушеного прогулу, таким чином в силу приписів частини першої статті 341 КАС України рішення судів попередніх інстанцій в зазначеній частині не переглядаються.

29. Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій відповідачем не було надано доказів того, що транспортні засоби Toyota Camry 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, та Toyota Camry 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, перебували у фактичному користуванні позивача станом на 31.12.2015 року. Також, відповідачем не надано доказів того, що НАЗК приймалось рішення за наслідками вивчення матеріалів службового розслідування в частині проведення повної перевірки декларації позивача за 2015 рік, та наслідків такої перевірки.

29.1. Отже судами обґрунтовано зазначено, що зазначення осіб у технічному паспорті надає лише право на користування транспортним засобом, але ніяк не встановлює (підтверджує) передачу автомобіля у постійне користування зазначених осіб.

30. Колегія суддів вважає вірним висновки судів попередніх інстанцій, що відповідач не мав законних підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, з підстав зазначених в оскаржуваному наказі та відхилення посилання відповідача на приписи ч.5 ст.19 Закону України "Про прокуратуру" та на Порядок проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України і Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, як на підставу та повноваження щодо перевірок декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки це є виключною функцією НАЗК.

31. Національне агентство з питань запобігання корупції здійснює повну перевірку декларацій у порядку, передбаченому статтею 50 Закону №1700-VII.

32. Таким чином, здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.

33. Відповідач, приймаючи оскаржений Наказ від 31.03.2017 року за №9дк діяв з виходом за межі власних повноважень, з порушенням норм чинних Законів України «Про запобігання корупції», «;Про прокуратуру», Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

34. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

35. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

36. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року у справі № 820/1783/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець