Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.04.2018 року у справі №815/3364/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2018 року

Київ

справа №815/3364/17

адміністративне провадження №К/9901/48483/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2017 (суддя - Тарасишина О.М.)

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 (головуючий суддя - Романішин В.Л., судді - Запорожан Д.В., Шляхтицький О.І.)

у справі № 815/3364/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БС Шіппінг Сервіс ЛТД»

до Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БС Шіппінг Сервіс ЛТД» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2017: №0012981401, №0012991402, №0013001401.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами документальної планової виїзної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про порушення Товариством вимог податкового законодавства. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами. Зазначене, на думку позивача, свідчить про відсутність підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018, позов Товариства задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 09.06.2017: №0012981401, №0012991402, №0013001401; стягнуто на користь позивача судові витрати у розмірі 39 451,30 грн.

Не погодившись із судовими рішеннями відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову, невірно оцінивши докази, що містяться у матеріалах справи.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим просило залишити касаційну скаргу без задоволення.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 складено акт від 16.05.2017 №422/15-32-14-01/39038068.

В акті перевірки викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача порушень:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 794596,00 грн. та завищення від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного періоду у сумі 114 007,00 грн. за грудень 2016 року;

- п. 1 ч. 1 ст.7, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого занижено єдиний внесок у січні 2015 року в сумі 2320,88 грн.;

- п.160.2 ст. 160 Податкового Кодексу України в частині несвоєчасної сплати податку з доходів нерезидента в 2014 році;

- п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637, що привело до перевищення залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 731,27 грн.;

- п. 160.2 ст. 160 Податкового Кодексу України в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку за ставкою 15% від суми сплаченого доходу нерезиденту, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента в сумі 862752,96 грн.

- пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України, Наказу Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 872 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» та Наказу Міністерства фінансів України № 897 від 20.10.2015 «Про затвердження податкової декларації з податку на прибуток підприємства» від 08.07.2016 № 585 в частині неподання податкових декларацій (додатків ПН до податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 2014 - 2016 роки.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 09.06.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення :

- № 0012981401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 082 371,00 грн., у тому числі: за податковим зобов'язанням - на суму 865 897,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 216 474,00 грн.;

- № 0012991402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 1 433 707,76 грн., у тому числі: за податковим зобов'язанням - на суму 862 752,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 570 954,80 грн.;

- № 0013001401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 114 007,00 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС в Одеській області мотивує тим, що під час перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «АЛАМАК-ТРАНС», ТОВ «ЄВРОСТРОЙКОМПЛЕКТ», ТОВ «МЕРСК Україна ЛТД», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «ТРАНСФОРМЕР-В», ТОВ «БІ ЕС ЕЙ ЮКРЕЙН ЛТД», ФОП ОСОБА_3, «ТОВ Елтерра», ТОВ «Євротехноком плюс», ТОВ «Бауен-Строй», ТОВ «АВТОСПАР», ПП «Дельта Групп», ТОВ «Велскейп», ТОВ «Реверанс Груп», ТОВ «Трансвей-Сервіс», ПП «Профіс Компані», ПП «Медіал Комплект», ТОВ «Вайт Роял», Товариством не надано належних доказів, що підтверджують реальність виконання укладених господарських угод та дійсний обсяг виконаних операцій. Крім того, позивачем неправильно визначено суму грошових зобов'язань за наслідками господарських відносин з компаніями-нерезидентами «SYNERGY VECTOR GENERAL TRADING LLC» (OAE) та «МЕЕ A/S» (Данія).

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

З огляду на приписи статей 14,44,198,201 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

З огляду на це, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з поставки товару та надання послуг, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов'язань.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Задовольнивши адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що документи бухгалтерського обліку позивача за своєю формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують реальність виконання укладених між Товариством та його контрагентами господарських договорів щодо поставок товарно-матеріальних цінностей та надання послуг з перевезення та експедирування вантажу.

При цьому судами в якості доказів на підтвердження реального виконання укладених господарських договорів прийнято надані позивачем докази - документи бухгалтерського обліку, зокрема, акти виконаних робіт, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, тощо, які було складено та отримано позивачем від його контрагентів.

Між тим, суди попередніх інстанцій не враховали та не надали належної оцінки доказам, наданим відповідачем щодо фіктивної та протиправної діяльності контрагентів Товариства, зокрема ТОВ «Вайт Роял», відсутності у контрагентів позивача фактичної можливості виконати умови укладених договорів через відсутність відповідної матеріальної та кадрової бази, інформації, що міститися у вироку суду та матеріалах кримінальних проваджень, що здійснюється щодо вказаних контрагентів.

Так, вироком Печерського районного суду міста Києва від 28.01.2016 визнано винуватою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 КК України. Вказаним вироком встановлено, що засуджена приймала участь у створенні фіктивного підприємства ТОВ «Вайт Роял» для здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій, оформлення фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації послуг, складання та видачі документів податкової звітності.

Крім того, ГУ ДФС в Одеській області надано докази здійснення досудового слідства щодо діяльності ПП «Дельта Групп» та невідповідності інформації, що міститься у податковій звітності позивача з інформацією, що міститься у податковій звітності ТОВ «АЛАМАК-ТРАНС», ТОВ «ЄВРОСТРОЙКОМПЛЕКТ», ТОВ «МЕРСК Україна ЛТД», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «ТРА-НСФОРМЕР-В», ТОВ «БІ ЕС ЕЙ ЮКРЕЙН ЛТД», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «АВТОСПАР» щодо одних і тих же господарських угод.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій повинні були визначитися, чи підтверджують надані позивачем документи бухгалтерської звітності фактичне виконання укладених Товариством господарських договорів, чи відповідають ці документи вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», чи підтверджують реальність виконання господарських договорів та зміну у зв'язку з цим матеріального стану позивача документи оформлені та видані підприємством, створеним з метою оформлення фіктивних господарських угод та видачі фіктивних документів бухгалтерської та податкової звітності.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного та такого, що не ґрунтується на матеріалах справи, висновку про те, що наданими позивачем доказами в повному обсязі спростовуються висновки ГУ ДФС в Одеській області, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Судами не забезпечено повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи в частині, що стосується оскарження податкових повідомлень-рішень від 09.06.2017 №0012981401 та №0013001401.

Під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно прийняти передбачені законом заходи щодо встановлення всіх обставин справи, з'ясувати, якими об'єктивними доказами підтверджується реальність виконання укладених між позивачем та його контрагентами угод, встановити реальний обсяг та зміст отриманих товарів і послуг, пов'язаність угод із господарською діяльністю Товариства, запропонувати сторонам надати додаткові докази, що дозволять конкретизувати характер, обсяг та умови виконання обумовлених договорами послуг, пересвідчитися у їх фактичному виконанні, тощо.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 09.06.2017 № 0012991402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 1 433 707,76 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

03.01.2014 між позивачем та компанією «SYNERGY VECTOR JENERAL TRADING LLC» (OAE) укладено агентську угоду, предметом якої є надання послуг.

Особливості оподаткування нерезидентів до 31.12.2014 визначались положеннями статті 160 Податкового Кодексу України, відповідно до пункту 160.2 якої резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено приписами статті 103 Податкового Кодексу України.

Так, згідно з пунктом 103.4 цієї статті підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Законом України № 1013-IV від 19.06.2003 ратифіковано Угоду, укладену між Урядом України і Урядом Об'єднаних Арабських Еміратів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал.

Копію передбаченої пунктом 103.4 статті 103 Податкового Кодексу України довідки - сертифіката податкового резиденства №9330/2013 від 01.10.2013 долучено до матеріалів справи.

Доводи касаційної скарги ГУ ДФС в Одеській області в цій частині зводяться до того,

що позивач не надав належних доказів того, що компанія «SYNERGY VECTOR JENERAL TRADING LLC» є кінцевим отримувачем доходів від укладеної 03.01.2014 агентської угоди, тобто не є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу, як застережено в абзаці 2 п.103.3 статті 103 Податкового Кодексу України.

Однак такі доводи контролюючого органу не є підставою для скасування судових рішень в частині, що стосується визнання податкового повідомлення-рішення №0012991402 протиправним, оскільки в порушення приписів частини 2 статті 77 КАС України відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що ґрунтуються на об'єктивній інформації, обґрунтованості та правильності свого твердження про те, що компанія «SYNERGY VECTOR JENERAL TRADING LLC» не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу в розумінні статті 103 Податкового Кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Частиною першої статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2017 №0012981401, №0013001401 та стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БС Шіппінг Сервіс ЛТД» судових витрат.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова