Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року

Київ

справа №826/16060/16

адміністративне провадження №К/9901/42060/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 травня 2017 року (суддя - Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року (судді: Твердохліб В.А. (головуючий), Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі №826/16060/16 за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №79239-13.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що належний йому автомобіль не є об'єктом оподаткування транспортним податком за 2016 рік, зважаючи на те, що з року випуску автомобіля минуло п'ять років.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №79239-13.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що належний позивачу автомобіль не є об'єктом оподаткування у відповідності до статті 267 Податкового кодексу України, зважаючи на сплив п'ятирічного терміну з року випуску автомобіля та відсутності інформації про середньоринкову вартість такого автомобіля станом на 1 січня податкового (звітного) року.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на винесення спірного податкового повідомлення-рішення у межах своїх повноважень та на виконання вимог податкового законодавства, натомість доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права не наводить.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки Land Rover, моделі Range Rover Sport, 2011 року випуску, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Контролюючим органом відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №79239-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "транспортний податок з фізичних осіб" за 2016 рік у сумі 25 000,00 грн.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Верховною Радою України прийнято Закон України №909-VIII від 24 грудня 2015 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 1 січня 2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об'єкту оподаткування транспорним податком.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 1 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів з року випуску яких минуло не більше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1 378,00 грн (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2016 року складали 1 033 500 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Однак, контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не надано належних доказів у підтвердження визначення середньоринкової вартості вказаного автомобіля.

Крім того, саме з п'ятирічним строком з року випуску автомобіля законодавець пов'язує одну з двох обов'язкових умов визначення об'єкта оподаткування. В межах спірних відносин судами попередніх інстанцій встановлений рік випуску автомобіля - 2011, що свідчить про те, що на час визначення податкового зобов'язання п'ятирічний строк сплив. Базовим податковим (звітним) періодом обчислення транспортного податку є календарний рік. Відтак, 2011 рік одночасно є роком випуску автомобіля та першим звітним податковим періодом, в незалежності від того коли позивач набув транспортний засіб у власність та здійснив його реєстрацію.

Згідно із приписами пункту 14.1.220 статті 14 Кодексу рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Отже, транспортний засіб позивача Land Rover, моделі Range Rover Sport, 2011 року випуску не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, зважаючи, що з року випуску вказаного автомобіля минуло більше п'яти років.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтується на нормах закону, а тому таке підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі №826/16060/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду