Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року

Київ

справа №815/6649/15

адміністративне провадження №К/9901/27365/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року (суддя Бутенко А.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року (судді: Милосердний М.М. (головуючий), Вербицька Н.В., Ступакова І.Г.) у справі №815/6649/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2Є.) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.10.2015 за №0002202203.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки зазначені в акті перевірки, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення № 0002202203 від 27.10.2015 підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі невірних висновків, до яких контролюючий орган дійшов у ході проведення перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивоване тим, що контролюючий орган при організації та проведенні перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 діяв у межах та у відповідності до повноважень наданих йому законодавством України, тоді як порушення, встановлені посадовими особами контролюючого органу в ході проведення перевірки, позивачем не спростовуються.

Не погодившись із судовим рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала касаційну скаргу де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі № 815/6649/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. У касаційній скарзі позивач посилається на необґрунтованість спірних судових рішень, необ'єктивний аналіз судами обставин справи та оцінку поданих доказів, порушення контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення положень статті 81.3 Податкового кодексу України (далі - ПК України) а також на те, що судами невірно оцінено подані докази, що у своїй сукупності призвело до порушень судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень.

Державна податкова інспекція у Київському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області надіслала заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 5 жовтня 2015 року по 12 жовтня 2015 року, на підставі ст. 20, пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України та направлень на перевірку від 05.10.2015 за № 740, № 741 № 742, посадовими особами контролюючого органу проведено фактичну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання податкового законодавства, регулювання обігу готівки, ведення касових операцій, наявності документів що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР). Підставами для проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 було неподання позивачем, в установлений законом строк, обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.

За результатами проведення перевірки було складено акт № 000311 від 12.10.2015 та протокол про адміністративне правопорушення. На підставі зазначеного акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002202203 від 27.10.2015, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 90 609,00 грн.

Відповідно до п. 80.1. п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків. Фактична перевірка може проводитьсь на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності підстав, визначених у п.п. 80.2.1. - п.п. 80.2.7 п. 80.2. ст. 80 ПК України. Згідно з п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_2 було отримано документи щодо підстав проведення перевірки, допущено посадових осіб до перевірки ведення касових операцій, ведення обліку та з інших питань, позивач погодився з законністю проведення перевірки, при цьому вимоги про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо призначення та здійснення перевірки позивачем заявлені не були.

В результаті проведення перевірки було встановлено порушення позивачем п.п. 7, 9, 11, 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: не забезпечено друкування та подання до органів ДФС обов'язкову звітність пов'язаної із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, не забезпечено встановлення режиму попереднього програмування найменування, цін на товари на реєстраторі розрахункових операцій, також встановлено не оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій, не забезпечено ведення обліку товарно-матеріальних цінностей на місці здійснення розрахункових операцій згідно з додатками.

Відповідно до ст. 6 Закону № 265/95-ВР облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Згідно з положеннями ст. 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень Постанови правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» та Закону № 265/95-ВР фінансові санкції застосовуються до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_2 посадовими особами контролюючого органу була встановлена відсутність накладних на групу товарів, що підтверджено додатком до акту перевірки від 05.10.2015 та неоприбуткування позивачем готівкових коштів у книгу обліку розрахункових операцій 17.07.2015 на суму 2 824,00 грн, 21.07.2015 на суму 1 363,00 грн, 28.07.2015 на суму 915,00 грн, 03.08.2015 на суму 1345,00 грн, а також 06.08.2015, 11.08.2015, 16.08.2015, 18.09.2015, що було підтверджено копією книги обліку розрахункових операцій. За результатами перевірки складено акт про результати фактичної перевірки № 000311 від 12.10.2015 та додаток від 05.10.2015, із переліком фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей, описом наявних готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків. ФОП ОСОБА_2 від підписання зазначеного акту та його отримання відмовилась, у зв'язку з чим посадовими особами контролюючого органу був складений акт відмови від підписання акту проведення фактичної перевірки № 88/11/15-32-22-03-17 від 12.10.2015.

На підставі акта про результати фактичної перевірки № 000311 від 12.10.2015, винесено протокол про адміністративне правопорушення та спірне податкове повідомлення-рішення № 0002202203 від 27.10.2015. Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 10 грудня 2015 року по справі № 522/21714/15-П, ФОП ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 (порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг) Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи зазначене та встановлені обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що контролюючий орган при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0002202203 від 27.10.2015 щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 90 609,00 грн, діяв у межах та у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, тоді як позивач не надав жодних доказів неправомірності дій контролюючих органів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі №815/6649/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду