Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.01.2018 року у справі №822/2344/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року

Київ

справа №822/2344/17

адміністративне провадження №К/9901/7186/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Прогрес-В»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.11.2017 (суддя Блонський В.К.)

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2017 (судді Совгира Д.І., Курко О.П., Полотнянко Ю.П.)

у справі №822/2344/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Прогрес-В»

до Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Прогрес-В» (далі Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі ДФС) від 29.05.2017.

Позов мотивовано тим, що ДФС безпідставно дійшла висновку про те, що надані Товариством під час перевірки документи бухгалтерського обліку не підтверджують реальність виконання укладених господарських договорів та правильність визначених позивачем податкових зобов'язань за наслідками господарської діяльності, відтак, у відповідача не було пістав вважати що позивачем порушено вимоги Податкового Кодексу України та приймати оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.11.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити адміністративний позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

У своєму відзиві на касаційну скаргу ДФС вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДФС складено акт від 25.04.2017.

В акті, зокрема, викладено висновки контролюючого органу про те, що під час перевірки виявлено порушення пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.3, 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пункту 209.7, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту по скороченій декларації суб'єкта спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства (рядок 21 спеціальної декларації) в сумі 583 111 грн., в тому числі за грудень 2016 року в сумі 583 111 грн.

На цій підставі ДФС 29.05.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0003411410, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення податку додану вартість в розмірі 583111 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач мотивує тим, що надані позивачем документи бухгалтерської звітності не підтверджують реальне виконання укладених між Товариством та ТОВ «Апелла Консалт» і ТОВ «Агропросперіс» господарських договорів.

Крім того, Товариством занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 79 108 грн., оскільки надані позивачем документи не підтверджують правомірність списання зернових культур зверх норм природного убутку в загальній кількості 2105 центнерів.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Крім того, оскільки Товариство у відповідності до пункту 209.10 статті 209 Податкового Кодексу України було зареєстровано у якості суб'єкту спеціального режиму оподаткування, до спірних правовідносин застосовуються положення статті 209 Податкового Кодексу України, якою внормовано особливості спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

З огляду на це, предмет доказування у справі, що розглядається становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з надання послуг, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов'язань.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз доказів залучених до матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що надані позивачем документи бухгалтерського обліку не спростовують висновків ДПІ про те, що господарські операції з ТОВ «Апелла Консалт» і ТОВ «Агропросперіс» не мали реального характеру, не призвели до змін майнового стану Товариства, та не підтверджують фактичне виконання господарських договорів у тих обсягах і на ті суми, які було відображено у податковій звітності Товариства.

Так, предметами укладених позивачем та ТОВ «Апелла Консалт» і ТОВ «Агропросперіс» є надання останніми юридичних та консультаційних послуг.

В підтвердження реальності виконання договорів Товариством надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), звіти поро виконані роботи та докази оплати позивачем вказаних послуг.

Оцінивши надані докази та доводи якими сторони обґрунтовували свої твердження та заперечення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що зміст наданої позивачем бухгалтерської документації не дає можливості встановити які саме юридичні та консультаційні послуги та у якому об'ємі було надано Товариству, як надані послуги було використано у господарській діяльності позивача, відтак і підтвердити правильність віднесення до податкового кредиту суми у розмірі 427 254 грн.

Крім цього, судами враховано наявність судових рішень прийнятих за наслідками розгляду справи №822/6302/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Прогрес-В" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Дунаєвецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.

Предметом вказаної справи було оскарження законності дій податкового органу щодо зменшення Товариству розміру від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 76 749 грн. за наслідками господарського договору укладеного з ТОВ "Апелла Консалт" про надання абонентської юридичної допомоги.

Зі змісту судових рішень у справі №822/6302/15 вбачається, що Товариству було відмовлено у задоволенні позову, оскільки суди дійшли висновку про те, що надані позивачем первинні документи не підтверджують факту надання ТОВ "Апелла Консалт" послуг, обумовлених договором.

Що стосується заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість по декларації з ПДВ (спеціальний режим оподаткування) за квітень-грудень 2015 на суму 79 018 грн., то колегія суддів Касаційного адміністративного суду виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством при формуванні податкового кредиту враховано втрати, які утворились при зберіганні сільськогосподарської продукції позивача - всього у розмірі 2 158 центнерів. Відповідно до наданих Товариством документів витрати внаслідок природного убутку при зберіганні зернових склали 53 центнери, а 2105 центнерів було списано понад норми природного убутку. Ці втрати виникли під час навантаження ТОВ «Іллічівський зерновий термінал», ТОВ «Тіс-Зерно», ТОВ «Тіс-Міндобрива», ТОВ «Біроваж» та ТОВ «ЗПК Інзерноекспорт» зернових на судна, якими доставлявся товар від позивача до його контрагентів-експортерів зерна.

Підпунктом 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового Кодексу України визначено виключний перелік виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит.

Зі змісту вказаної норми не вбачається, що до складу податкового кредиту можливо віднести втрати сільськогосподарської продукції припущені суб'єктами господарювання, що на підставі відповідних господарських угод здійснювали навантаження товару, який експортував позивач покупцям зернових культур.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів якими мотивовано судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Прогрес-В» залишити без задоволення, постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.11.2017 та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер