Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

Київ

справа №803/562/17

адміністративне провадження №К/9901/2421/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постановуВолинського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року (суддя Н.Б. Плахтій)та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року (колегія у складі суддів: В.С. Зотолочний, М.В. Костів, З.М. Матковська)у справі№803/562/17 (876/8590/17)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс ОІЛ»доГоловного управління Державної фіскальної служби у Волинській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс ОІЛ» (далі - ТОВ «Ресурс ОІЛ») звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 09 лютого 2017 року №0000154001 та №0000144001.

В обґрунтування позову позивач зазначено те, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки граничний термін сплати грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за листопад 2016 року становить 30 грудня 2016 року, при цьому вказані грошові зобов'язання в повному розмірі позивачем сплачено 30 грудня 2016 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Таким чином, ТОВ «Ресурс ОІЛ» не допущено затримки сплати суми грошового зобов'язання, а тому притягнення до відповідальності у вигляді штрафу є безпідставним і протиправним.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 09 лютого 2017 року №0000154001 та №0000144001.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтував свої висновки тим, що висновки контролюючого органу щодо несвоєчаснсті сплати позивачем суми грошового зобов'язання з акцизного податку є хибним та безпідставним.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 20 грудня 2016 року ТОВ «Ресурс ОІЛ» подало до контролюючого органу електронну декларацію акцизного податку за листопад 2016 року, яку відповідачем було прийнято і зареєстровано. Згідно з вказаною декларацією сума акцизного податку за звітний період становить 702529,00 грн. На підставі платіжних доручень від 30 грудня 2016 року №№ 18, 21, 851 ТОВ «Ресурс ОІЛ» сплатило акцизний податок всього в сумі 702529,00 грн.

Водночас до податкової інспекції позивач 20 грудня 2016 року подав електронну декларацію акцизного податку за листопад 2016 року, яку контролюючим органом було прийнято і зареєстровано. Згідно з вказаною декларацією сума акцизного податку за звітний період становить 165314,00 грн. На підставі платіжного доручення від 30 грудня 2016 року № 19 позивач сплатив акцизний податок всього в сумі 165314,00 грн.

Вищевказані платіжні доручення, на підставі яких позивач сплатив акцизний податок за листопад 2016 року в сумі 702529,00 грн. та 165314,00 грн., надійшли на виконання до банку 30 грудня 2016 року.

Відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати акцизного податку за листопад 2016 року ТОВ «Ресурс ОІЛ», за результатами якої складено акт від 16 січня 2017 року № 67/40.1/39805519, яким встановлено порушення ТОВ «Ресурс ОІЛ»: п. 57.1 статті 57, п. 222.3 статті 222 Податкового кодексу України (далі - ПК України) несвоєчасно сплачено акцизний податок в сумі 838374,82 грн. (м.Луцьк - 673060,82 грн., Луцький р-н - 165314,00 грн.) за листопад 2016 року.

На вказаний акт ТОВ «Ресурс ОІЛ» надало заперечення від 27 липня 2017 року № 9 до відповідача. Листом контролюючого органу від 08 лютого 2017 року № 801/10/03-20-40-01-23 повідомило про розгляд заперечення та вказало, що обставини наведені в запереченні не спростовують висновків акту від 16 січня 2017 року № 67/40.1/39805519, як наслідок висновки перевіряючих щодо порушень, зазначених в акті перевірки, є законні, об'єктивні та обґрунтовані.

09 лютого 2017 року на підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000154001 та № 0000144001, яким ТОВ «Ресурс ОІЛ» зобов'язано сплатити штраф в розмірі 67306,08 грн. та 16531,40 грн. відповідно (10%) за затримку на 5 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з акцизного податку.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а подані заперечення на акт перевірки залишені без задоволення, що стало підставою для звернення позивачем до суду.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач здійснював сплату податкових зобов'язань через систему дистанційного обслуговування «Інтернет-Клієнт-Банк» на підставі укладеного із ПАТ «Державний ощадний банк України» договору від 27 жовтня 2016 року №320 та відповідно до наданої судам інформації філією - Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» щодо часу надходження в Банк електронних розрахункових документів ТзОВ «Ресурс ОІЛ», що надійшли за допомогою Системи «Інтернет-Клієнт-банк», а саме: платіжних доручень від 30 грудня 2016 року №18 на суму 670574,82 грн., №19 на суму 165314,00 грн., №21 на суму 2486,00 грн. зі сплати сум податкового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі за листопад 2016 року по м. Луцьку та Луцькому районі встановлено, що вище перераховані платіжні документи останнім отримані від позивача 30 грудня 2016 року о 12 год. 52 хв., тобто в операційний час.

Відповідно до підпункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 ПК України суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Згідно з пунктами 203.1, 203.2 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно положень статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 цього ж Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Приписами пункту 129.6 статті 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що з моменту прийняття банком зобов'язання з виконання доручення клієнта на переказ коштів, платник внесків не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату внесків, при умові що такий платних звернувся до банку у строк сплати цих внесків.

За наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що ТОВ «Ресурс ОІЛ» здійснило всі залежні від нього заходи для сплати акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за листопад 2016 року у строк, визначений нормами Податкового кодексу України.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт прийняття банком розрахункового документа позивача на виконання, а відтак платник податку не може нести відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання зі сплати акцизного податку.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду