Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2019 року

Київ

справа №2340/2676/18

адміністративне провадження №К/9901/2217/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Мороз Л.Л., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кузьмишиної О.М., Костюк Л.О., Пилипенко О.Є. від 19 грудня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 або позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Державної фіскальної служби України, у якому просила:

- визнати протиправною відмову Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області та Державної фіскальної служби України у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, викладену в листі від 27 червня 2018 року № 27603/23-00-04-216;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області повторно прийняти заяву з пакетом необхідних документів та надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов`язків, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності у відповідності до вимог Закону України «Про міліцію» (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції») на час виникнення спірних правовідносин, а також Порядку та умовам призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850);

- зобов`язати Державну фіскальну службу України прийняти рішення про призначення виплати позивачеві одноразової грошової допомоги та надіслати у встановлений законом строк до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області для здійснення розрахунку, нарахування, та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, тобто станом на 04 серпня 2016 року.

Позов мотивовано тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням їй ІІ групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в органах податкової міліції, право на яку передбачене статтею 23 Закону України «Про міліцію».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 подала заяву у довільні формі до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850, тобто не за формою, що передбачена додатком до Порядку № 850.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково, зокрема: визнано протиправною відмову Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, викладену в листі від 27 червня 2018 року № 27603/23-00-04-216; зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області повторно прийняти заяву з пакетом необхідних документів та надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов`язків, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності у відповідності до вимог Закону України «Про міліцію» (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції») на час виникнення спірних правовідносин, а також Порядку № 850, в іншій частині позову відмовлено.

Скасовуючи рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року, апеляційний суд виходив з того, що посилання суду першої інстанції на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги за формою, встановленою додатком до Порядку № 850 є формальним, безпідставним та спростовується матеріалами справи. В той же час, судом першої інстанції було визнано право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі та з підстав, визначених Законом України «Про міліцію», яке зберігається та здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року, як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 17 січня 2019 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 квітня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Мороз Л.Л.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 2340/2676/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області від 02 серпня 2016 року № 62-о/пм ОСОБА_1 звільнено з органів податкової служби через хворобу.

04 серпня 2016 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 530919 від 08 серпня 2016 року.

21 листопада 2016 року позивач звернулась до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області із заявою (рапортом) за формою встановленою додатком 1 до Методичних рекомендацій щодо порядку прийому, оформлення документів для виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника податкової міліції, затверджених наказом Міндоходів України від 11 квітня 2014 року № 240.

У вказаній заяві (рапорті) позивач просила провести їй виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що їй встановлена ІІ група інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в органах Державної фіскальної служби.

Листом від 24 листопада 2018 року №23131/23-00-04-216 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області повідомлено позивача, що 07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію», статтею 356 якого передбачалось, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей, а також, що на вказаних осіб поширювались гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Також у вказаному листі зазначено, що розгляд матеріалів про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги буде відновлено після внесення відповідних змін до Податкового кодексу України, про що позивача буде повідомлено додатково.

01 березня 2018 року позивач звернулась до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області із заявою (рапортом) за формою, встановленою додатком 1 до Методичних рекомендацій щодо порядку прийому, оформлення документів для виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника податкової міліції, затверджених наказом ДФС України від 09 грудня 2015 року № 973.

У вказаній заяві (рапорті) позивач просила провести їй виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що їй встановлена ІІ група інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в органах державної фіскальної служби.

Листом Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 05 березня 2018 року № 9766/23-00-04-215 направлено на адресу Департаменту кадрової політики та роботи з персоналом Державної фіскальної служби України матеріали щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням їй інвалідності.

Вказані матеріали повернуті без погодження, про що позивача було повідомлено листом від 27 червня 2018 року № 27603/23-00-04-216.

Позивач, не погоджуючись із відмовою Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області та Державної фіскальної служби України у призначенні та виплаті їй одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку № 850, звернулась до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасовано рішення суду першої інстанції. Скаржник вказує на те, що позивач зверталася із заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (далі - Порядок № 707), натомість заява про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850 не надходила.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, у якому вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішення суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно з частиною шостою статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про міліцію» втратив чинність 07 листопада 2015 року у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року. При цьому у пункті 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 07 березня 2018 року у справі № 464/5571/16-а, від 21 червня 2018 року у справі № 822/31/18 та від 28 серпня 2018 року у справі № 804/6297/17.

Пунктом 2 Порядку № 850 установлено, що особам, які до набрання чинності (12 березня 2015 року) Законом № 208-VIII мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку № 707.

Порядок № 850 набрав чинності 31 жовтня 2015 року. До цього часу діяв Порядок № 707, посилання на який є у зазначеному пункті Порядку № 850.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі: установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п`ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

У справі, яка розглядається, інвалідність ІІ групи позивачу встановлено 04 серпня 2016 року, тобто після набрання чинності Законом № 280-VIII та Порядком № 850.

Таким чином, на думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги позивач отримав після набрання чинності Законом № 208-VIII, розмір такої допомоги йому повинен розраховуватися у відповідності зі статтею 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції, чинній з 12 березня 2015 року) та відповідно до Порядку № 850.

З приводу посилання скаржника на те, що ОСОБА_1 зверталась щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги до відповідно до Порядку № 707, суд апеляційної інстанції встановив, що в заявах відсутні посилання позивача на Порядок № 707, на день встановленні ІІ групи інвалідності позивачу діяв Порядок № 850, а тому саме на підставі цього нормативно-правового акта повинні були розглянути заяву позивача Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області та Державна фіскальна служба України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

Л.Л. Мороз