Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.08.2018 року у справі №814/378/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 серпня 2018 року

справа №814/378/14

адміністративне провадження №К/9901/5788/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у складі судді А. О. Мороз та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у складі колегії суддів Зуєвої Л. Є., Шевчук О. А., Федусика А. Г. у справі №814/378/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОС-Маркетинг» до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

07 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОС-Маркетинг» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося із позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (податковий орган, відповідач у справі), в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення в акті про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства висновків щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій Товариства із Фермерським господарством «Оксана» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Градосфера-Миколаїв»;

- зобов'язати відповідача вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших електронних баз даних інформацію, внесену на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства.

Позов мотивований тим, що зустрічна звірка проведена з порушенням строків, передбачених податковим законодавством, крім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити висновки щодо реальності/ нереальності господарських операцій. Позивач вказує, що відсутність посадових осіб Товариства протягом невеликого часу на робочому місці не означає, що підприємство не перебуває за адресою реєстрації. Натомість відомості та висновки, які містяться в акті про неможливість проведення звірки не відповідають дійсності та негативно впливають на господарську діяльність Товариства, оскільки їх розповсюджено серед податкових органів, на обліку в яких перебувають контрагенти Товариства, через що низка контрагентів вже розірвала ділові стосунки з підприємством, а інші висловили про свій намір припинити співпрацю.

11 березня 2014 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року позов задоволено частково, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОС-Маркетинг» від 11 січня 2014 року № 4/14-03-22-08/38313011. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що незалежно від конкретного формулювання позовної вимоги, фактично позивач просить суд скасувати акт про неможливість проведення зустрічної звірки, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак не може бути скасований.

Задовольняючи позовні вимоги у частині, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що внісши на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки дані до автоматизованої системи, тим самим фактично відповідач змінив показники позивача із податку на додану вартість. В той же час, згідно статей 46-50, 54 і 58 Податкового кодексу України змінювати ці дані можливо лише на підставі податкової звітності платника податків або шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення. Крім того, як зазначив суд апеляційної інстанції, інформація, що міститься в автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» (далі - автоматизована система, Система) може вплинути на права платника податків у сфері публічно-правових відносин. Будь-які зміні до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

08 червня 2015 року у Вищому адміністративному суді України зареєстровано касаційну скаргу відповідача на оспорювані у цій справі судові рішення.

У поданій касаційній скарзі податковий орган доводить правомірність своїх дій щодо проведення зустрічної звірки платника податків, вказує, що складання акта про неможливість проведення зустрічної звірки та вчинення у процесі складання такого акта дій не порушують прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки акт є внутрішньовідомчим службовим документом органів Міністерства доходів і зборів України, носієм податкової інформації, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Скаржник просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

09 червня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Приходько І. В) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано з Миколаївського окружного адміністративного суду справу № 814/378/14.

05 липня 2016 року справа № 814/378/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

18 січня 2018 року справу № 814/378/14 разом з касаційною скаргою податкового органу передано до Верховного Суду.

Відзив позивача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 11 січня 2014 року посадова особа відповідача - Головний державний ревізор-інспектор відділу з окремих питань управління податкового аудиту, А. В. Гусаренко склав акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства щодо підтвердження господарських відносин із платником податків Фермерським господарством «Оксана» за вересень, жовтень 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Градосфера-Миколаїв» за жовтень 2013 року та контрагентами-покупцями № 4/14-03-22-08/38313011 (далі - акт про неможливість проведення зустрічної звірки).

Неможливість проведення зустрічної звірки, як встановлено судами попередніх інстанцій, доводиться податковим органом із посиланням на відсутність Товариства за його податковою адресою: м. Миколаїв, вул. Спаська, 75-а, кв. 3.

За змістом акта про неможливість проведення зустрічної звірки відповідач заперечив фактичність (товарність) господарських операцій позивача із Фермерським господарством «Оксана» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Градосфера-Миколаїв».

Податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу податків і застосування штрафу з цих підстав відповідачем не приймалось.

На підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки податковим органом внесено зміни до програмного продукту «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» та проведено відповідні коригування задекларованих сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з положеннями статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

З метою реалізації вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 лютого 2008 року № 262-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість» Департаментом інформаційно-аналітичного забезпечення процесів оподаткування та Департаментом розвитку та модернізації Державної податкової служби розроблено систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України.

Нормативне регулювання функціонування Системи регламентовано також положеннями Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами і доповненнями); ?наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» (зі змінами і доповненнями); Примірним порядком взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 № 266 (наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 червня 2013 року № 165, яким затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця).

Метою розробки Системи є вдосконалення контролю за правильністю формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, оперативне виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Об'єктом автоматизації є процес співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість: розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків коригування сум податку на додану вартість контрагентів з використанням інформації актів/довідок перевірки платника податку на додану вартість (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) у розрізі контрагентів, донарахованих сум податку на додану вартість.

Система призначена для проведення співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на центральному рівні із забезпеченням доступу до результатів співставлення підрозділам органів державної податкової служби на регіональному та районному рівні для відпрацювання отриманих результатів та використання їх для контрольно - перевірочної роботи.

Прийнята та оброблена на районному рівні інформація податкової звітності з податку на додану вартість у електронному вигляді у визначені терміни надсилається до центральної бази даних податкової звітності. На центральному рівні щоденно у міру надходження незвірених даних за допомогою Системи виконується автоматизоване співставлення податкової звітності з податку на додану вартість, а саме:

1) автоматизований контроль податкової звітності з податку на додану вартість;

2) автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів;

3) автоматизована звірка даних звітності з податку на додану вартість з іншими джерелами.

Функціонування системи забезпечує формування зведеної інформації щодо кількості, суми відхилень податку на додану вартість (на першому етапі) та результатів їх опрацювання податковими органами (на другому етапі), яка в подальшому використовується для оцінки роботи підрозділів податкових органів.

Результатом автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість є розподіл платників податку на додану вартість за наявності операцій з контрагентами у поданій ними податковій звітності за такими категоріями: нульова категорія, перша категорія, друга категорія. Такий розподіл впливає на послідовність подальшого проведення податкових перевірок суб'єктів господарювання.

Підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в автоматизованій системі «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з податку на додану вартість за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Верховний Суд України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 21-384а15 висловив правову позицію, відповідно до якої відносини, що виникають у сфері справляння податків та зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані Податковим кодексом України.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії податкового органу щодо внесення до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їх права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічні висновки висловлені у постановах Верховного Суду України від 09 грудня 2014 року та 03 листопада 2015 року (справи № 21-511а14, 21-99а15).

Верховний Суд враховує, що у цій справі суди попередніх інстанцій встановили наявність реальних негативних наслідків для платників податків у вигляді розірваних контрактів із частиною контрагентів та зупинення господарських відносин з іншими. Вказані обставини відповідачем під час судового розгляду у судах попередніх інстанцій не спростовано.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано висновувалися з положень Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (далі - Порядок №1232), Додатком № 3 до якого затверджено форму акта про неможливість проведення зустрічної звірки. Відповідна форма, серед іншого, передбачає внесення до акта про неможливість окремих відомостей, що стосуються суб'єкта проведення звірки, та не передбачає наявності висновку податкового органу про реальність (нереальність) господарських операцій, оскільки такі висновки можна зробити виключно після дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Наявність подібних висновків в акті про неможливість проведення зустрічної звірки є порушенням вимог податкового законодавства та не відповідає способу здійснення податковим органом його владних управлінських функцій. Висновки такого акта не можуть бути підставою для внесення даних до автоматизованої системи, оскільки дані, наведені у висновку не відповідають вимогам, передбаченим пунктом 74.1 статті 74 Податкового кодексу України.

Наявність у податкового органу права на проведення зустрічних звірок саме по собі не веде до безумовної правомірності подальших дій щодо проведення такої звірки, складання відповідного акта та використання податкової інформації, отриманої в результаті такої звірки.

У касаційній скарзі податковий орган також посилається виключно на право проведення зустрічної звірки платника податків і не наводить жодного аргументу щодо правомірності використанні акта про неможливість проведення зустрічної перевірки як джерела податкової інформації, що підлягає внесенню до автоматизованої системи.

Суд вважає, що у справах подібної категорії судам слід з'ясовувати чи була отримана податкова інформація, на підставі якої внесено зміни до автоматизованих систем у спосіб та у порядку, передбаченому податковим законодавством, чи є така інформація достовірною, до яких саме автоматизованих інформаційних баз вона внесена та чи спричинили відповідні зміни реальні негативні наслідки для платника податків.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі №814/378/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер