Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року

Київ

справа №823/1381/17

адміністративне провадження №К/9901/5309/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_2 на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 (колегія у складі суддів: Петрик І.Й., Собків Я.М., Сорочко Є.О.) у справі №823/1381/17 за позовомОСОБА_2доСмілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області проскасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.06.2016 № 18421-17, яким визначено суму грошового зобов'язання по транспортному податку в сумі 25000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що автомобіль LEXUS GX 460, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, об'єм двигуна 4608 куб. см придбано позивачем у лютому місяці 2015 року, однак 25.03.2015 повернено під розписку ОСОБА_3, внаслідок розслідування кримінального провадження № 12014100060006126. Таким чином, враховуючи пп. 267.6.8 п. 267.6 ст. 267 ПК України, оскільки транспортний засіб перебував у власності позивача не більше місяця, платником податку є первинний власник. Окрім того, позивач наголошує, що автомобіль LEXUS GX 460 взагалі не є об'єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 ПК України, оскільки середньоринкова вартість автомобіля не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення виходив з того, що відповідачем не доведено перевищення середньоринкової вартості автомобіля LEXUS GX 460 розміру 750 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня 2016 року, тому вказаний автомобіль не є об'єктом оподаткування відповідно до п.267.2. ПК України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 та прийнято нове рішення про відмову в позові, яке мотивоване тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження існування обставин, які відповідно до пп. 267.6.8 п. 267.6. ст. 267 ПК України є підставою для звільнення від сплати транспортного податку (факт незаконного заволодіння легковим автомобілем).

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами встановлено, що 26.06.2015 ОСОБА_2 набув право власності на автомобіль марки LEXUS GX 460, 2013 року випуску, об'єм двигуна 4608 куб. см., державний номерний знак НОМЕР_1.

Відповідно до довідки Регіонального сервісного центру в Черкаській області № 31/23/1-1471 від 01.09.2017 автомобіль LEXUS GX 460 був зареєстрований за позивачем 26.02.2015 та був перереєстрований 28.11.2015 в зазначеному сервісному центрі у зв'язку з видачею дубліката свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. У вказаній довідці також зафіксовано, що 25.10.2016 на автомобіль LEXUS GX 460 2013 року випуску Національною поліцією України внесено обмеження «Розшук та/або затримання».

22.06.2016 Смілянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Черкаській області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 18421-17, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання по транспортному податку за 2016 рік в сумі 25000,00 грн.

Вирішуючи спір, суди виходили з того, що при справлянні транспортного податку у 2016 році необхідно виходити з об'єкта оподаткування, передбаченого Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII та рішення Смілянської міської ради Черкаської області від 25.06.2015 № 71-1/VI (об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см).

При цьому, суд першої інстанції вказав на недотримання контролюючим органом під час обрахунку середньоринкової вартості автомобіля порядку визначення такої вартості для цілей віднесення автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком, оскільки не були враховані дані про його пробіг.

А суд апеляційної інстанції взагалі залишив поза межами дослідження вказану обставину.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Так, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 № 909-VIII) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1033500 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача. Таку інформацію матеріали справи не містять, а тому впевнитись у наявності підстав у податкового органу для прийняття податкового повідомлення-рішення неможливо.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами для розв'язання даного спору не використано усі необхідні процесуальні засоби для вичерпного дослідження обставин, не вжито належних заходів щодо офіційного з'ясування обставин справи.

Повнота з'ясування обставин у даній справі вимагає від судів витребування у відповідача або у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а також враховуючи той факт, що розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу, який здійснюється Мінекономрозвитку, безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком, суд першої інстанції при новому розгляді справи має вирішити питання про залучення до участі у справі Мінекономрозвитку в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду