Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.02.2020 року у справі №816/1077/17
Постанова КАС ВП від 23.02.2020 року у справі №816/1077/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2020 року

Київ

справа №816/1077/17

адміністративне провадження №К/9901/5041/17, К/9901/5048/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Кашпур О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 816/1077/17

за позовом ОСОБА_1

до Апеляційного суду Полтавської області

третя особа - Державна судова адміністрація України,

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційними скаргами Апеляційного суду Полтавської області та Державної судової адміністрації України

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2017, постановлену у складі судді: Алєксєєвої Н.Ю.,

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017, постановлену у складі колегії суддів: Русанової В.Б., Курило Л.В., Присяжнюка О.В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Полтавської області (далі - відповідач ), третя особа - Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача у нарахуванні та виплаті позивачеві грошового забезпечення (суддівської винагороди) з 01.01.2017 по 30.06.2017, виходячи з мінімального прожиткового мінімуму, а не мінімальної заробітної плати;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок суддівської винагороди, виплаченої позивачеві з 01.01.2017 по 30.06.2017, виходячи з мінімальної заробітної плати, та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за вказаний період у відповідності до вимог частин 3, 4, 5 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІІІ (далі - Закон № 2453-VІІІ).

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до частини 3 статті 133 Закону № 2453-VІІІ посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом: судді апеляційного суду - 1,1. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200 гривень. Отже посадовий оклад судді апеляційного суду, який не проходив кваліфікаційне оцінювання має становити 35200 гривень. Проте за січень-травень 2017 року відповідач в порушення зазначених норм нарахував та виплатив ОСОБА_1 суддівську винагороду, виходячи з розміру прожиткового мінімуму громадян, що становить 1600 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Апеляційного суду Полтавської області в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди у розмірі, встановленому частиною 4 статті 133 Закону № 2453-VІІІ, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VIII (далі - Закон № 1801-VIII), за період з 01.01.2017 по 30.06.2017;

- зобов`язано Апеляційний суд Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2017 по 30.06.2017, за період фактичної роботи у розмірі, встановленому частинами 2, 3, 4, 5 статті 133 Закону № 2453-VІІІ, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2017 року Законом № 1801-VIII, в розмірі 3200 грн, з урахуванням проведених позивачу виплат у вказаному періоді.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що розмір суддівської винагороди визначається виключно статтею 130 Конституції України, частиною 1 статті 133 Закону № 2453-VІ, яка складається із посадового окладу, який поставлено в залежність від мінімальної заробітної плати (частини 3, 4 статті 133 Закону № 2453), розмір якої в свою чергу встановлюється виключно законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік (частина 1 статті 10 Закону України "Про оплату праці", пунктом 8 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України), а зміни розміру останньої іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік (частина 3 статті 10 Закону України "Про оплату праці"), отже суддівська винагорода з 01.01.2017 повинна обчислюватися, виходячи із розміру посадового окладу в розмірі 32 000 грн (3200 грн. х 10).

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач та третя особа звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважають, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2017 касаційну скаргу Апеляційного суду Полтавської області залишено на вказані судові рішення залишено без руху.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2017 відкрито касаційне провадження за скаргою ДСА України на вказані судові рішення.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги відповідача та третьої особи 28.12.2017, передані на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Апеляційного суду Полтавської області.

Касаційна скарга відповідача обґрунтована, зокрема, тим, що винагорода ОСОБА_1 за спірний період нараховувалася виходячи із посадового окладу відповідно до п. 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, згідно якого до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ - у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а оклади інших суддів - пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з відповідним коефіцієнтом. Проте, пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

На обґрунтування касаційної скарги ДСА України вказує, що відповідно до частини 4 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом: судді апеляційного суду - 1,1. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200 грн. Однак, пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

ІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 постановою Верховної Ради України від 05.07.2001 №2613-ІІІ обраний на посаду судді Полтавського обласного суду безстроково.

На підставі вказаної постанови Верховної Ради України наказом голови Апеляційного суду Полтавської області від 28.09.2001 зараховано ОСОБА_1 на роботу на посаді судді Апеляційного суду Полтавської області судової палати в цивільних справах з 28.09.2001.

Згідно штатного розпису Апеляційного суду Полтавської області на 2017 рік посадові оклади суддів затверджені на рівні 17600 гривень.

ІІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з частиною першої статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIIІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За пунктом 22 розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIIІ право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 23 розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIIІ до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ.

Згідно з частиною третьою статті 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

За змістом пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд звертає увагу, що 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач призначений на посаду судді до набрання чинності Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIIІ та не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді).

Верховний Суд раніше вже висловлював правову позицію у справі, фактичні обставини якої є подібними до обставин цієї справи. Зокрема у справі № 820/1853/17 колегія суддів зазначила, що норма частини третьої статті 133 України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ і утворюватимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, як-от пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, яким установлено, що мінімальна заробітна плата (3 200 грн) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Таким чином законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3 200 грн) як розрахункової величини для визначення посадових окладів, зокрема суддів, і водночас передбачив, що "До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 гривень".

На підставі наведеного колегія суддів висловила правовий висновок, за яким: законодавець встановив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3 200 грн; по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1 600 гривень.

Таким врегулюванням законодавець не порушив гарантій суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався раніше до такого врегулювання.

За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та дійшов висновку, що в цій справі у задоволенні позову слід відмовити за відсутністю підстав.

Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, Верховний Суд на підставі статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у цій справі необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Апеляційного суду Полтавської області та Державної судової адміністрації України - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 у цій справі - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Полтавської області, третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач: В.М. Бевзенко

Судді: Н.А. Данилевич

О.В. Кашпур