Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.09.2018 року у справі №816/1916/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2018 року

Київ

справа №816/1916/16

адміністративне провадження №К/9901/17754/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року (головуючий суддя - Бойко С.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року (головуючий суддя - Дюкарєва С.В., судді - Жигилій С.П., Перцова Т.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Атестаційної комісії № 1 Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - ГУНП в Полтавській області), Атестаційної комісії № 1 ГУНП в Полтавській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУНП в Полтавській області щодо включення ОСОБА_1 до списку осіб, які підлягають атестації;

- визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії № 1 ГУНП в Полтавській області, оформлене протоколом від 11 серпня 2016 року № 15.00021159.0063023, прийняте стосовно ОСОБА_1, яким визначено, що він займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в органах поліції через службову невідповідність;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Полтавській області від 21 вересня 2016 року № 299 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII);

- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Кременчуцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області;

- стягнути з ГУНП в Полтавській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) Атестаційної комісії №1 ГУНП в Полтавській області, оформлене протоколом від 11 серпня 2016 року № 15.00021159.0063023, прийняте стосовно ОСОБА_1, яким визначено, що він займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Полтавській області від 21 вересня 2016 року № 299 о/с про звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону №580-VIII;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Кременчуцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області;

- зобов'язано ГУНП в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

- допущено до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року та прийнято нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження ними служби в Національній поліції України регулюються нормами Закону №580-VIII, пунктами 8, 9, 12 розділу XI якого передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, наказом ГУНП в Полтавській області від 07 листопада 2015 року № 8 о/с ОСОБА_1 призначено в порядку переатестування, як такого, що прибув з МВС України на посаду оперуповноваженого Кременчуцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області, з присвоєнням йому спеціального звання «лейтенант поліції».

Наказом ГУНП в Полтавській області від 11 лютого 2016 року № 69 "Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції в Полтавській області" вирішено провести атестування поліцейських ГУНП в Полтавській області.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 18 липня 2016 року № 495 "Про затвердження персонального складу атестаційних комісій Головного управління Національної поліції в Полтавській області з атестування поліцейських третьої атестаційної групи" затверджено персональний склад атестаційних комісій ГУНП в Полтавській області. Відповідно до вказаного наказу комісії у своїй діяльності повинні керуватися положеннями Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465 (далі - Інструкція).

11 серпня 2016 року за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди Атестаційна комісія № 1 ГУНП в Полтавській області прийняла рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність (протокол від 11 серпня 2016 року ОП №15.00021159.0063023).

Наказом ГУНП в Полтавській області від 21 вересня 2016 року № 299 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (через службову невідповідність).

Підстава: рішення Атестаційної комісії № 1 ГУНП в Полтавській області від 11 серпня 2016 року ОП №15.00021159.0063023.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень та необхідності звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність. Суд першої інстанції зазначив, що проведення атестації відносно позивача було здійснено за відсутності передбачених статтею 57 Закону №580-VIII підстав. Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновку Атестаційної комісії №1 щодо невідповідності позивача займаній посаді.

Харківський апеляційний адміністративний суд скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що атестаційна комісія під час проведення атестування позивача діяла у відповідності до вимог Інструкції, а її рішення (висновок) є обґрунтоване, оскільки прийняте з урахуванням всіх наявних матеріалів, зібраних в ході атестування, зокрема, атестаційного листа, висновку безпосереднього керівника, інформаційної довідки, результатів співбесіди, послужного списку. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятого наказу про звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність.

Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції, а рішення суду апеляційної інстанції вважає помилковим, враховуючи таке.

Інститут атестування поліцейських передбачено Законом № 580-VIII, відповідно до частини першої статті 57 якого, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширенню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність, а тому відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу ІV Інструкції) слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою.

Тобто, кожна із зазначених у частині другій статті 57 Закону №580-VIII підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, атестацію позивача проведено в порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що на думку відповідачів, не суперечить приписам частини першої статті 57 Закону №580-VIII.

Разом з тим, приписи частини першої статті 57 вказаного Закону не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму слід застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами частини другої статті 57 Закону №580-VIII, в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є неправомірним.

Крім того, пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

При вирішенні спору у цій справі судом першої інстанції встановлено, що наказ, яким позивача призначено на посаду оперуповноваженого Кременчуцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області в порядку переатестування, з присвоєнням спеціального звання "лейтенант поліції", не містить жодних застережень про тимчасовість призначення на посаду, а тому питання про відповідність позивача вимогам до поліцейських було вирішено ще у листопаді 2015 року, у момент видання наказу про прийняття його на службу.

Враховуючи те, що нормами пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII не передбачено можливості переатестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, на яку їх вже призначено для подальшого проходження служби в органах поліції, суд першої інстанції дійшов висновку, що атестування ОСОБА_1 проведено неправомірно та за відсутності визначених законом підстав.

Крім того, метою проведення атестації (для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність) є вирішення питання про можливість у той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби через службову невідповідність, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Разом з тим, аналізуючи надані документи та перевіряючи обставини справи, суд першої інстанції встановив, що відповідач не довів, що під час прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді, атестаційною комісією враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції і за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач виявив себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що атестаційна комісія, в порушення вимог статті 57 Закону №580-VIII та пункту 16 розділу IV Інструкції, не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала в сукупності повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників його службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо. А тому, з урахуванням вищевикладеного, вказане рішення та прийнятий на його підставі наказ про звільнення підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не доведено правомірність прийняття оскаржуваного від 11 серпня 2016 року № 15.00021159.0063023 про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та наказу від 21 вересня 2016 року № 299 о/с про його звільнення з посади оперуповноваженого Кременчуцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року підлягає скасуванню, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року скасувати.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець