Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.05.2020 року у справі №400/3507/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 400/3507/19

адміністративне провадження № К/9901/11606/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І. В.

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Птичкіної В. В. від 19.12.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Градовського Ю. М., суддів: Крусяна А. В., Яковлєва О. В. від 18.03.2020

у справі № 400/3507/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому просила: визнати протиправною бездіяльність щодо непоновлення виплати пенсії; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у поновленні пенсії, оформлене листом від 25.07.2019; зобов'язати поновити виплату їй пенсії з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

2. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2019, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від
18.03.2020, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яка полягає у непоновленні виплати пенсії ОСОБА_1; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області поновити ОСОБА_1 з
14.05.2019 нарахування пенсії за віком у розмірі, визначеному відповідно до норм Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", здійснити її перерахунок та відповідні виплати; в задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

3.27.04.2020 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020, в якій просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від
18.03.2020 та змінити рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 в частині строку, з якого має бути поновлена пенсія позивачу, та зобовязати відповідача поновити позивачу з 07.10.2009 нарахування пенсії за віком у розмірі, визначеному відповідно до норм Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", здійснити її перерахунок та відповідні виплати.

4.23.06.2020 від представника позивача надійшло повідомлення про ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №815/1226/18, яку просить врахувати при прийнятті рішення у даній справі.

5. Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача.

6.20.07.2020 від представника відповідача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить залишити її без задоволення.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу з 29.08.2002 призначена пенсія за віком на підставі Закону № 1058. До виїзду в Ізраїль позивач проживала за адресою: АДРЕСА_1.

8.14.05.2003 позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання.

На підставі заяви позивача її було знято з обліку в Управлінні.

9.14.05.2019 позивач через свого представника звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії. До заяви були надані документи, передбачені Порядком № 22-1.

10. Листом від 25.07.2019 № 2812-В-07 Управління відмовило позивачу у поновленні виплати пенсії, зазначивши, що позивачем всупереч пункту 2.9 Порядку № 22-1 не надано паспорт (або інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Також у листі відповідач в якості відмови вказав, що на теперішній час немає міжнародних договорів між державами України та Ізраїль, на підставі яких можлива виплата позивачу пенсії за умови збереження постійного місця проживання в Ізраїлі.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що є громадянином України, отримувала пенсію за віком та з 14.05.2003, виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. Виплату їй пенсії припинено у зв'язку з виїздом за кордон. Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 визнано неконституційними положення Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії громадянам України, які постійно не проживають на її території, а відтак з 07.10.2009 виникли підстави для поновлення конституційного права позивача на виплату пенсії. Представник позивача 14.05.2019 звернувся з цього приводу до Управління із заявою про поновлення виплати пенсії, на що отримав протиправну відмову.

12. Відповідач заперечував щодо задоволення позову позивача, посилаючись на те, що позивачем не було дотримано Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2015 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, щодо особистого звернення із заявою про поновлення виплати пенсії, та не надано документ, який підтверджував місце проживання (реєстрації) в України. Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. На сьогоднішній день між Україною та Ізраїлем не укладено жодного договору стосовно соціального забезпечення громадян цих країн.

Крім того, позивач пропустив шестимісячний строк для звернення до суду.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009, тобто з 07.10.2009, виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої зупинена на підставі положень Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування". З цього часу відповідач зобов'язаний відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Права позивача підлягають захисту саме з дати звернення її представника із заявою про поновлення виплати пенсії, тобто з 14.05.2019, а не з 07.10.2009. Позовні вимоги про зобов'язання провести індексацію і компенсацію втрати частини доходів є передчасними. З метою захисту прав та інтересів позивача суд визнав за необхідне вийти за межі позовних вимог і зобов'язати Управління здійснити перерахунок пенсії позивача.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

14. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій в частині строку, з якого має бути поновлена виплата пенсії, посилаючись на те, що суди помилково ототожнили строки, встановлені для поновлення пенсій, із строками, встановленими для подання позову до суду. До спірних правовідносин строк звернення до суду з відповідним позовом не застосовується. Законом України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за наявності вини пенсійного органу поновлення виплати пенсії за минулий період відбувається без обмеження будь-яким строком.

Застосування судами України встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду під час прийняття до розгляду та/або вирішення питання задоволення вимог щодо стягнення/призначення/поновлення періодичних виплат є судовою помилкою, яка вже неодноразово виправлялася Верховним Судом України та іншими судами. Пенсія позивачу мала бути відновлена з дати прийняття Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009, а саме 07.10.2009.

15. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача зазначає, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду, оскільки питання поновлення виплати пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання процедурних дій, зокрема, подання особою заяви про поновлення виплати пенсії, а відтак суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що права позивача підлягають захисту з дати звернення її представника із відповідною заявою до пенсійного органу, а саме з 14.05.2019.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

17. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

19. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

20. За приписами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

21. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина 3 статті 46 Конституції України).

22. Пенсійні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі також - ~law27~, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених ~law28~.

23. ~law29~ встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого ~law30~ пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених ~law31~.

24. ~law32~ передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених ~law33~, або в частині, що не суперечить ~law34~. Виключно ~law35~ визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

25. Відповідно до ~law36~ виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

26. Згідно зі ~law37~ у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання.

Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

27. Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 ~law38~ щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).

Зазначені положення ~law39~ втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

28. Згідно з пунктом 3.3. цього Рішення оспорюваними нормами ~law40~ держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

29. Відповідно до ~law41~ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

30. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

31. Системний аналіз зазначених положень ~law42~ свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

32. Згідно із ~law43~ поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ~law44~.

33. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі також - Порядок № 22-1).

34. Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (пункт 4.1 Порядку № 22-1).

35. Згідно з пунктом 2.8. Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

36. Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

37. У разі, якщо згідно з національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах до тих пір, поки такі виплати передбачено законодавством. Конституція України та ~law46~ гарантують всім громадянам України за певних умов право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

38. При первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені ~law47~.

39. При ~law48~одавством чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

40. У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 07.10.2009 № 25-рп/2009 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

41. Однак відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені, а тому відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови, за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.

42. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18.

43. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях дійшли висновку, що наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності дотримання встановлених законом строків звернення до суду за захистом свого права. Суди виходили з того, що після прийняття та опублікування Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 та невідновлення виплати пенсії, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак з цього моменту розпочався відлік строку звернення до суду.

44. Однак лише 14.05.2019 уповноважений представник позивача на підставі довіреності подав до Управління заяву про поновлення раніше призначеної пенсії позивача з 07.10.2009.

45. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що права позивача підлягають захисту саме з дати звернення її представника із заявою про поновлення виплати пенсії, тобто з 14.05.2019, а не з 07.10.2009.

46. Однак такий висновок судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин строків звернення до суду колегія суддів вважає помилковим, виходячи із наступного.

47. Частиною 2 статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

48. Згідно зі статтею 100 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

49. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 122 та 123 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017).

50. Колегія суддів звертає увагу, що у справі, яка розглядається, відповідач не наводить жодних доказів того, що відповідачем або іншими суб'єктами владних повноважень України розроблялися та були прийняті акти, спрямовані на врегулювання ситуації, яка виникла після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009; наявна вина позивача у припиненні виплати пенсії; підстава, яка зумовила припинення пенсії, була правомірною (конституційною); існують положення закону, який зобов'язує позивача вживати будь-які дії (подавати заяви, ініціювати позови до суду тощо) для поновлення виплати пенсії, виплата якої була їй припинена Пенсійним фондом України саме на підставі, яка в подальшому була визнана компетентним органом (Конституційним Судом України) неконституційною.

51. Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.05.2019 представник позивача, який діяв на підставі довіреності, звернувся до пенсійного органу із заявою про поновлення пенсії, відтак колегія суддів вважає, що позивачем вжито активні дії з метою поновлення виплати пенсії, проте їй відмовлено в такому поновленні.

52. Наведе свідчить про те, що така поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20.01.2012 у справі "Рисовський проти України", оскільки на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно.

53. За таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим.

54. Щодо позовної вимоги позивача про проведення індексації при поновленні пенсії, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що така є передчасною, оскільки питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 101%, у взаємозв'язку з розміром пенсії, що має виплачуватися позивачу, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум, відтак у разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування індексації та її розмірів позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду.

55. Однак помилковим є висновки судів щодо передчасності вимоги позивача про виплату йому компенсації втрати частини доходів, відтак в даній частині рішення судів попередніх інстанцій також підлягає зміні.

56. Конституцією України (частина перша статті 8 та частина перша статті 129) гарантується, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права; суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

57. Крім того, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (статті 2,6,48) встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

58. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) від
07.11.2013 у справі "Пічкур проти України" (заява № 10441/06, пункти 41-43,52) суд акцентував увагу на тому, що якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства; хоча Перший протокол не включає в себе право на отримання будь-яких видів виплат з соціального страхування, якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 [..]; сторони провадження не оскаржували того, що якби заявник продовжив проживати на території України, він і надалі б отримував пенсію; із цього випливає, що інтереси заявника належать до сфери застосування статті 1 Першого протоколу та права на майно, яке вона гарантує; Судом встановлено, що Уряд не надав ніякого обґрунтування позбавлення заявника його пенсії лише через те, що він проживав за кордоном; ані рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року не вказує на те, що національні органи наводили відповідні причини для виправдання відмінності у ставленні, на яку заявник скаржився, ані Уряд під час провадження в суді не навів жодних таких обґрунтувань. У пункті 53 цього рішення також наголошено, що суд неодноразово повторював, що Конвенція є живим інструментом, який повинен тлумачитися "з огляду на умови сьогодення" (див. рішення ЄСПЛ від 25.04.1978 у справі "Тайрер проти Сполученого Королівства" (Tyrer v. the United Kingdom), пункт 31, Series A № 5658/72), а підвищення мобільності населення, більш високі рівні міжнародного співробітництва та інтеграції, а також розвиток банківського обслуговування та інформаційних технологій більше не виправдовують здебільшого технічних обмежень щодо осіб, які отримують соціальні виплати, проживаючи за кордоном, що могли вважатися розумними на початку 1950-х років.

59. У статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

60. Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи ("Sporrong and Lonnroth v.

Sweden", № 7151/75, №7152/75, пункт 73). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності ("Pressos Compania Nаvіеrа S.А. and Others v. Belgium"), № 17849/91, пункт 33).

61. Вирішуючи, чи було дотримано цієї вимоги, суд визнає, що держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на "мирне володіння [його] майном" в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу ("Zvolskэ аnd Zvolskб v. the Czech Republic", № 46129/99, пункт 63).

62. Відповідно до пунктів 21,24 рішення у справі "Федоренко проти України" ( № 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і у справі "Стреч проти Сполучного Королівства" ("Stretch v. the United Kingdom," № 44277/98, пункт 37).

63. У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності". Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany", № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02, пункт 74).

64. Європейський суд з прав людини у пунктах 52,56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини.

На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

65. Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

66. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.

67. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 та у постанові Верховного Суду від
14.07.2020 у справі № 160/10737/19.

68. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

69. З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає за необхідне змінити рішення судів попередніх інстанцій, у частині мотивів, з яких суди дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог та викласти третій абзац резолютивної частини Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 в іншій редакції.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

3. Абзац третій резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 викласти в такій редакції: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з компенсацією втрати частини доходів".

4. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від
19.12.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від
18.03.2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко