Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

Київ

справа №813/2421/15

адміністративне провадження №К/9901/3777/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року (суддя Гавдик З.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року (судді: Запотічний І.І., Довга О.І., Ліщинський А.М.) у справі №813/2421/15 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати та моральної шкоди,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС України, в якому просив: визнати протиправним і скасувати наказ Львівської митниці Міндоходів від 8 квітня 2015 року №39-о про звільнення з посади; поновлення на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Грушів» Львівської митниці ДФС; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, в розмірі 6000,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просив скасувати судові рішення і направити справу на новий розгляд або ухвалити нове судове рішення. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи. Так, зокрема, судами не було враховано, що перед звільненням йому пропонувались виключно тимчасові посади на основі строкового трудового договору, які за своєю тривалістю не перебільшували 3-4 місяців, жодної постійної посади, або навіть нижчої чи в іншому підрозділі митниці, не пропонувалось. Суди не дослідили штатну чисельність працівників структурних підрозділів митниці до і після проведення реорганізації, а також не перевірили правомірність відсторонення позивача від виконання своїх обов'язків. Також зазначає, що апеляційний суд вирішив справу без участі позивача, незважаючи на подане ним клопотання по відкладення слухання справи.

Від Львівської митниці ДФС надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки останні прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_1 проходив службу в митних органах, остання займана посада - старший державний інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста «Грушів» Львівської митниці Міндоходів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби України та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», створено Львівську митницю ДФС як територіальний орган Державної фіскальної служби та реорганізовано Львівську митницю Міндоходів шляхом приєднання до Львівської митниці ДФС.

23 грудня 2014 року позивача попереджено про наступне вивільнення у зв'язку із реорганізацією Львівської митниці Міндоходів шляхом приєднання до Львівської митниці ДФС.

В цей же день позивачу запропоновано вакантну посаду державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС на умовах строкового трудового договору на час відсутності основного працівника ОСОБА_2, від якої позивач відмовився.

8 квітня 2015 року відповідачем запропоновано позивачу 9 інших вакантних посад у Львівській митниці ДФС на умовах строкового трудового договору, від яких позивач також відмовився.

Наказом Львівської митниці ДФС від 8 квітня 2015 року №39-О ОСОБА_1 звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Підстава - попередження про наступне вивільнення, відмова від запропонованих посад.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з його необґрунтованості, оскільки відповідач одночасно з попередженням про звільнення та безпосередньо перед звільненням вжив усіх заходів щодо переведення позивача за його згодою на іншу роботу і запропонував всі наявні вакантні посади, від яких позивач відмовився.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП).

Частиною другою статті 40 КЗпП визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Суди встановили факт реорганізації Львівської митниці Міндоходів, де працював позивач, шляхом її приєднання до Львівської митниці ДФС.

Після реорганізації кількість посад старших державних інспекторів у Львівській митниці зменшилася із семи до трьох в межах кожного із чотирьох відділів митного оформлення, тобто, кількість посад старших державних інспекторів фактично скоротилась.

Згідно з довідками Львівської митниці ДФС від 29 травня 2015 року станом на дату попередження про наступне вивільнення та дату звільнення ОСОБА_1 у Львівській митниці ДФС вакантні посади начальника митниці, які б підлягали пропонуванню для подальшого працевлаштування на умовах безстрокового трудового договору, були відсутні.

Під час попередження про наступне вивільнення позивачу пропонувалась посада на умовах строкового трудового договору на час відсутності основного працівника, від якої позивач відмовився.

В день звільнення відповідачем запропоновано позивачу 9 інших вакантних посад у Львівській митниці ДФС на умовах строкового трудового договору, від яких позивач також відмовився.

У службовій записці Львівської митниці ДФС від 28 липня 2015 року (а.с. 51-53) надається обґрунтування щодо наявності переважного права на залишення на роботі у працівників, яких було переведено на три вакантні посади старших державних інспекторів відділу митного оформлення №2 митного поста «Грушів» Львівської митниці ДФС.

Виходячи з викладеного, за умови виконання відповідачем обов'язку запропонувати позивачу вакантні посади, підстав вважати звільнення незаконним немає. Доказів, які б свідчили про недотримання відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1, або ж про наявність у Львівській митниці ДФС вакантних посад, які позивач міг би обіймати, судами не встановлено.

Позивач зазначав, що до звільнення його було незаконно відсторонено від виконання своїх обов'язків, однак такі обставини не є предметом даного позову, суд розглядає правомірність звільнення позивача з роботи.

Щодо посилань позивача на порушення апеляційним судом норм процесуального права та розгляд справи без його участі, то слід зазначити, що випадки, за яких суд може відкласти розгляд справи, наведено у частині першій статті 128 КАС України. Таких обставин апеляційний суд не встановив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Решта доводів, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують. Підстав для направлення справи на новий розгляд колегією суддів не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконних рішень, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець