Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.06.2018 року у справі №823/1293/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №823/1293/15

адміністративне провадження №К/9901/7709/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року (головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді - Бєлова Л.В., Шелест С.Б.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства юстиції України

третя особа Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області

про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 12 травня 2015 року №1498/к про її звільнення, поновити її на посаді заступника начальника Головного управління юстиції у Черкаській області, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13 травня 2015 року по день прийняття судового рішення.

2. Обґрунтовуючи позов позивач посилалась на те, що наказом заступника Міністра юстиції України від 12.05.2015 №1498/к її звільнено з роботи у зв'язку із скороченням посади. Зазначене звільнення на думку позивача є незаконним, оскільки крім перейменування Головного управління юстиції у Черкаській області в Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області у діяльності даного управління юстиції жодних змін не відбулось, натомість мало місце збільшення структурних підрозділів (посад). Також зазначено, що відповідачем всупереч вимог ст. 49-2 Кодексу законів про працю України з моменту попередження про звільнення до дня звільнення не було запропоновану рівноцінну роботу та не враховано попередню роботу позивача. Окрім того, попередження про її звільнення відбулось без затвердженого штатного розпису Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, а Кадрова комісія, яка приймала рішення щодо подальшого працевлаштування позивача, такими повноваженнями не наділена. На час звільнення у відповідача були вакантними керівні посади, при цьому, навіть при необхідності проходження конкурсу на заміщення таких посад, у позивача такий обов'язок не виникав.

3. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2016 року вищевказані судові рішення скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року відмовлено повністю у задоволенні адміністративного позову.

6. Відмовляючи у задоволені адміністративного позову суд першої інстанції зазначив, що призначення та звільнення з посади заступника начальника управління юстиції відбувається виключно першою особою Міністерства юстиції України. Попередження про наступне вивільнення і пропозиція іншої роботи на тому ж підприємстві, установі, організації пов'язується з фактом змін в організації виробництва і праці, а у даній справі - зі скороченням посади заступника начальника управління юстиції у Черкаській області. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 було попереджено про скорочення її посади після затвердження 06.02.2015р. структури і штатної чисельності Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на 2015 рік, що відповідає вимогам ст.49-2 КЗпП України. На момент належного попередження позивача про наступне звільнення, 08.02.2015, було запроваджено конкурсний відбір на посади: - заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Черкаській області; - заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області. Документи для участі у конкурсі на зазначені посади позивачем не подавались.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

8. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_2, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 12 травня 2015 року №1498/к «Про звільнення ОСОБА_2.», поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Головного управління юстиції у Черкаській області з 13 травня 2015 року, стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 травня 2015 року по 07 червня 2016 року в сумі 71 428,50 грн. (без урахування обов'язкових податків та зборів, які повинні з неї утримуватись).

9. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області набуло більшого обсягу повноважень і функцій, ніж Головне управління юстиції у Черкаській області, адже на нього покладені нові завдання з питань державної реєстрації. Після перейменування Головного управління юстиції у Черкаській області на Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області, в силу законодавчих змін, ліквідовано посаду заступника начальника управління, що відповідає поняттю скорочення штату, і було введено посади першого заступника та заступників з питань з державної виконавчої служби і з питань державної реєстрації, однак скорочення загальної чисельності працівників не відбулось. Власник або уповноважений ним орган повинен вживати заходів до переведення працівника за його згодою на іншу роботу, зокрема, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. За наявності значної кількості вакантних посад в Головному територіальному управлінні юстиції у Черкаській області, відповідачем була запропонована позивачу лише одна вакансія - головного спеціаліста відділу організаційної роботи, документування та контролю. Жодних доказів врахування кваліфікації та дослідження продуктивності праці позивача при вчиненні такої пропозиції, так само як і невідповідності рівня її кваліфікації іншим вакантним посадам, відповідачем не надано. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при звільненні позивача відповідачем було порушено приписи частини четвертої статті 36, пункту 1 частини першої статті 40, частини другої цієї норми, частини першої статті 42, частин другої, третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України.

10. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що Кадровою комісією вирішено запропонувати позивачу одну посаду, однак це рішення не містить жодних обмежень у можливості запропонувати позивачу поряд із посадою головного спеціаліста також й інші вакантні посади. Буквальний зміст цього рішення не вказує на те, що позивачу належить запропонувати виключно одну посаду, і не слід пропонувати жодних інших. Позаяк, вирішуючи питання щодо забезпечення права працівника на роботу, власник або уповноважений ним орган повинен діяти у чіткій відповідності до вимог законодавства, тобто керуватись правилами статті 36, 40 та 49-2 Кодексу законів про працю України, які зобов'язували його одночасно із попередженням про звільнення запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, а не лише ті, про які йдеться у вищевказаному рішенні Кадрової комісії. В межах спірних правовідносин відповідач не дотримався процедури звільнення позивача, тобто діяв не на підставі норм трудового законодавства, з порушенням справедливого балансу між правами працівника та обов'язком щодо приведення у відповідність чинному законодавству штату органу, чим порушив гарантоване їй законом право на працю. Апеляційний суд вирішив, що позивач підлягає поновленню на посаді, з якої її було звільнено, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із дня, наступного за днем звільнення до дня поновлення (судового рішення).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

11. Міністерство юстиції України (далі - скаржник) у липні 2016 року звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року.

12. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

13. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що при попередженні про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, працівник може розраховувати лише на ті посади, які були вакантні, і лише на ті, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Зазначає, що саме критерій кваліфікації і продуктивності праці був визначальним при прийнятті Міністерством юстиції України рішення про звільнення позивача із займаної посади. Вважає, що відповідачем дотримано процедуру звільнення із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України і ніяким чином не було порушено вимоги положень ст.42 Кодексу законів про працю України. Зазначає, що виключно Міністр юстиції та/або відповідний заступник Міністра юстиції наділений повноваженнями на визначення того рівня кваліфікації і продуктивності праці особи, який на тому чи іншому етапі функціонування того чи іншого структурного підрозділу апарату Міністерства юстиції України є достатнім для обіймання особою посад найвищого керівного складу відповідних структурних підрозділів Міністерства юстиції України. Щодо посад найвищого керівного складу відповідач зазначає, що ОСОБА_2 не скористалася своїм правом прийняти участь в конкурсі на заміщення вакантних посад в Головному територіальному управлінні юстиції у Черкаській області, а тому не може претендувати і переводитися на вказані посади.

14. Крім того, скаржник вважає, що позивача неможливо поновити на посаді, оскільки вона ліквідована. Зазначає, що скорочення посади заступника начальника головного управління юстиції відбулось безпосередньо та на підставі наказу Міністерства юстиції України «Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України» від 30.01.2015р. №115/5 в день набуття чинності цим наказом, та з 30.10.2015р. відповідач набув право попереджати заступників начальників головних управлінь юстиції про наступне вивільнення на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. Пропозиція іншої роботи, а саме зайняття посади головного спеціаліста відділу організації роботи, документування та контролю Головного територіального управління юстиції у Черкаській області внесена позивачу на підставі рекомендації Кадрової комісії.

15. У липні 2016 року позивачем надані заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року залишити без змін. Позивач вважає, що вказана постанова відповідає зібраним по справі доказам і за своїм змістом нормам матеріального та процесуального права.

16. Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

17. Наказом Міністерства юстиції України від 28 травня 2013 року № 592/к ОСОБА_2 призначена на посаду заступника начальника Головного управління юстиції у Черкаській області.

18. ОСОБА_2 починаючи з 1999 року працює в системі органів державної виконавчої служби, і з березня 2004 року займала керівні посади (на рівні заступника начальника відділу ДВС Придніпровського районного управління юстиції (у Придніпровському районі м. Черкас), Черкаського міського управління юстиції, а також заступника начальника Головного управління юстиції у Черкаській області).

19. Позивач має вищу юридичну освіту, наказом Міністра юстиції України від 04 жовтня 2012 року №961/7 нагороджена відзнакою «За сумлінну службу в органах державної виконавчої служби».

20. Міністром юстиції України прийнято наказ від 05 лютого 2015 року №209/к, яким утворено Кадрову комісію Міністерства юстиції України, затверджено її склад та Положення. Згідно цього Положення, до основних завдань Комісії відноситься, зокрема, періодичний розгляд питань, пов'язаних з кадровими змінами в територіальних органах юстиції, вивчення професійних, ділових якостей осіб, які претендують на зайняття посад керівного складу територіальних органів юстиції. Пунктом 15 цього Положення передбачено, що рішення Кадрової комісії є обов'язковим для виконання та врахування в роботі структурних підрозділів Міністерства, територіальних органів юстиції.

21. 07 лютого 2015 року у Міністерстві юстиції України проведено засідання Кадрової комісії Міністерства юстиції України з питань підведення підсумків добровільного тестування та вивчення професійних, ділових якостей керівних працівників головних управлінь юстиції в областях та м. Києві для зайняття посад в головних територіальних управліннях юстиції.

22. За наслідками співбесіди з ОСОБА_2, що відбулась 07 лютого 2015 року, Кадровою комісією вирішено попередити позивача про скорочення посади заступника начальника Головного управління юстиції у Черкаській області та запропонувати їй посаду головного спеціаліста відділу організаційної роботи, документування та контролю цього Управління, що підтверджується витягом із протоколу №1 засідання Кадрової комісії від 07 лютого 2015 року.

23. На підставі рекомендацій Кадрової комісії, у зв'язку із впровадженням нової структури та штатної чисельності Головного територіального управління юстиції від 06 лютого 2015 року та скорочення посади заступника начальника Головного управління юстиції у Черкаській області, керуючись статтею 49-2 Кодексу законів про працю України, 08 лютого 2015 року Міністр юстиції України попередив позивача про наступне вивільнення. Водночас, позивачу запропоновано зайняти посаду головного спеціаліста відділу організаційної роботи, документування та контролю Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

24. Від зазначеної посади ОСОБА_2 відмовилась, про що складено акт про відмову в написанні заяви на зайняття запропонованої посади від 12 травня 2015 року.

25. У зв'язку із такою відмовою, наказом від 12 травня 2015 року № 1498/к за підписом заступника Міністра юстиції України позивача звільнено з роботи у зв'язку із скороченням посади за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

26. Із порівняння зведеного штатного розпису Головного територіального управління юстиції у Черкаській області станом на 06 лютого 2015 року, затвердженого заступником Міністра юстиції України - керівником апарату 11 лютого 2015 року, та зведеного штатного розпису Головного управління юстиції у Черкаській області станом, який діяв до введення в дію вищевказаного розпису (затверджений 24 травня 2014 року), слідує, що штат в обох випадках складав 94 одиниці.

27. Станом на день попередження позивача про звільнення всі штатні посади цього Управління були вакантними, а станом на день звільнення були вакантними 21 посада, в тому числі заступник начальника управління державної виконавчої служби, начальник відділу примусового виконання рішень, заступник начальника цього відділу, головний державний виконавець цього відділу (тимчасова посада), начальник відділу організації та контролю за виконанням рішень та інші.

28. Відповідачем була запропонована позивачу лише одна вакансія - головного спеціаліста відділу організаційної роботи, документування та контролю.

29. Після дня попередження про наступне вивільнення позивач двічі (10 березня та 15 квітня 2015 року) зверталась із заявами до Міністра юстиції України із проханням повідомити її про те, з яких причин їй не було запропоновано інші, крім головного спеціаліста, вакантні в Управлінні посади.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

30. Частина друга статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Частина шоста статті 43 Конституції України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

32. Частина четверта ст.36 Кодекс законів про працю України: у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

33. Пункт перший частини першої ст.40 Кодексу законів про працю України: трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

34. Частина друга ст.40 Кодексу законів про працю України: звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

35. Частина перша статті 42 Кодексу законів про працю України: при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

36. Частини 1-3 ст.49-2 Кодексу законів про працю України: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

37. Частина перша ст.235 Кодексу законів про працю України: у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

38. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

39. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

40. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

41. У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

42. Враховуючі скорочення посади заступника начальника Головного управління юстиції у Черкаській області, у Головному територіальному управлінні юстиції у Черкаській області мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме, зміни у складі за посадами.

43. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі наявні вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

44. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися в установі протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

45. Посилання скаржника на порядок призначення заступників керівників територіальних органів Міністерства юстиції України та на рекомендацію Кадрової комісії Міністерства юстиції України є безпідставними з огляду на обов'язковість застосування наведених приписів Кодексу законів про працю України.

46. Оскільки ОСОБА_2 не були запропоновані всі наявні вакансії, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій щодо неналежного виконання відповідачем обов'язку, визначеного у частині 2 статті 40, частині 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України, та, як наслідок, порушення ним порядку звільнення позивача з займаної посади, що є підставою для визнання такого звільнення незаконним.

47. При цьому, неможливість поновлення працівника на попередній роботі, у разі його незаконного звільнення, може обумовлюватись виключно повною ліквідацією та утворенням нового підприємства, до якого працівник не переводився.

48. З урахуванням характеру спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції обрав вірний спосіб захисту порушених прав позивача, який передбачений статтею 235 Кодексу законів про працю України, шляхом її поновлення на посаді, яку позивач обіймала до реорганізації і звільнення.

49. Міністерством юстиції України не наведено обґрунтування вимог касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при вирішенні справи в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

50. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

51. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

52. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року - без змін, оскільки судом апеляційної інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

53. Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

54. В задоволенні касаційної скарги Міністерства юстиції України - відмовити.

55. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року - залишити без змін.

56. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа