Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №547/312/17

адміністративне провадження №К/9901/1488/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №547/312/17

за позовом ОСОБА_1 до Глобинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Глобинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Глобинського районного суду Полтавської області, ухвалену 18 липня 2017 року суддею Олефір А.О., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду, постановлену 4 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Перцевої Т.С., суддів Дюкарєвої С.В., Жигилія С.П.,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Глобинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій щодо відмови в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 8 років, починаючи з 30.10.2017.

Постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 18 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Судами установлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг 52- річного віку.

30.10.2016 ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області із заявою про призначення йому пенсії відповідно до норм статті 55 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області від 16.11.2016 № 94 позивачу відмовлено у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують у встановленому порядку періоди його роботи в зоні відчуження.

Суди, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що наданими позивачем документами (посвідченням, довідками, поданими разом із заявою про призначення пенсії) в їх сукупності підтверджено період його участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 09.03.1987 по 31.03.1987, тобто більше 14 календарних днів, що свідчить про наявність у позивача права на пенсію зі зниженням пенсійного віку на 8 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У поданому відзиві на касаційну скаргу, позивач просить залишити судові рішення без змін.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 796-XII). Так, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, - передбачено зменшення віку на 8 років.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення.

В пункті 10 Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Встановлені судами обставини справи свідчать, що участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 09.03.1987 по 31.03.1987 підтверджена посвідченням другої категорії від 15.03.1993 серії НОМЕР_1 довідкою та відомостями, виданими Лубенським автотранспортним підприємством №15355 від 18.01.1993 №39/06, архівною довідкою від 17.10.2016 №446, виданою виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області, довідкою №2307, виданою Міністерством автомобільного транспорту Української РСР.

Отже, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що цими судами невірно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Проте, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки досліджених судом доказів, про перевагу одних доказів над іншими, а тому касаційний суд не приймає їх до уваги.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Глобинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 18 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року у справі №547/312/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду