Історія справи

Постанова КАС ВП від 25.04.2018 року у справі №808/3855/16
Ухвала КАС ВП від 22.04.2018 року у справі №808/3855/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2018 року

Київ

справа №808/3855/16

адміністративне провадження №К/9901/40310/18, К/9901/40312/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційних скарг Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області та Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року (суддя Прасов О.О.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року (судді Гімон М.М., Чумак С. Ю., Юрко І.В.) у справі №808/3855/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»

до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

третя особа - Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання незаконними дій, скасування акту опису майна і рішення про опис майна у податкову заставу, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі - Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання незаконними дій Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПС) щодо опису майна позивача, скасування акту опису та рішення ДПІ про опис майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.09.2016 на адресу Товариства надійшло Рішення ДПІ про опис майна позивача у податкову заставу від 06.09.2016 та акт опису майна №7 від 06.09.2016. Вважаючи, що у відповідача не було передбачених Податковим Кодексом України підстав для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, а сам опис здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, Товариство просило задовольнити позов.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії ДПІ щодо опису майна Товариства (будівля шламонасосної станції №4 (інв.№140), будівля шламонасосної станції №5 (інв.№156), будівля дренажної насосної №6 (інв.№168), будівля підстанції №6 (інв.№179), будинок смотрителя (інв.№191) та будинок смотрителя (інв.№190)) у податкову заставу;

- визнано протиправним та скасовано Акт опису майна позивача (будівля шламонасосної станції №4 (інв.№140), будівля шламонасосної станції №5 (інв.№156), будівля дренажної насосної №6 (інв.№168), будівля підстанції №6 (інв.№179), будинок смотрителя (інв.№191) та будинок смотрителя (інв.№190)) №7 від 06.09.2016.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Товариство та ДПІ звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, позивач просив скасувати їх в частині відмови у задоволенні вимог та задовольнити адміністративний позов у повному обсязі, а ДПІ просила скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позову. При цьому, скаржники зазначили, що суди невірно оцінили залучені до справи докази та неправильно застосували при цьому норми матеріального і процесуального права.

Третя особа відзиву на касаційні скарги не надала.

19.03.2018 справу, в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2016 начальником ДПІ прийнято рішення про опис майна Товариства у податкову заставу.

На цій підставі податковим керуючим складено акт опису майна №7, відповідно до якого описано у податкову заставу: 1) реєстраційний номер майна - 7584395, тип майна - Інв.№140; адреса нерухомого майна - Запорізька обл., Запорізький р., с. Степне, вулиця Нагорна, будинок 58 будівля шламонасосної станції №4; 2) реєстраційний номер майна - 7584778, тип майна - Інв.№156; адреса нерухомого майна - Запорізька обл., Запорізький р., с. Степне, вулиця Нагорна, будинок 60 будівля шламонасосної станції №5; 3) реєстраційний номер майна - 14020843, тип майна - будівля дренажної насосної №6 інв.№168, будівля підстанції №6 інв. №179, будинок смотрителя інв.№191, (консервація демонтаж) будинок смотрителя інв.№190; адреса нерухомого майна - Запорізька обл., Запорізький р., с/рада. Григорівська, Промисловий комплекс ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат".

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного рішення та проведення опису майна у податкову заставу ДПІ обґрутовує тим, що станом на 01.09.2016 року за Товариством обліковувався податковий борг на загальну суму 180 828, 60грн. (з земельного податку з юридичних осіб 165 684, 80 грн. та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, 15 143, 80 грн.), який виник в зв'язку з несплатою платником податку самостійно визначених у податкових деклараціях грошових зобов'язань.

Спірні правовідносини внормовано положеннями Податкового Кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного наказу) та Порядком застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №572.

Правильно застосувавши приписи п.п. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14; п.88.1, п.88.2 ст.88; п.89.3 ст. 89 Податкового кодексу України, якими внормовано питання виникнення та оформлення податкової застави, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що на час прийняття оскаржуваного рішення від 06.09.2016 року про опис майна Товариства у податкову заставу, у відповідача були передбачені вищенаведеними нормами Податкового Кодексу України підстави для його прийняття рішення, а тому останнє прийнято відповідачем в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.

, а тому останнє є таким, що прийняте в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, що унеможливлює задоволення позову в цій частині.

Помилковими та такими що не ґрунтуються на положеннях законодавства, що регламентує спірні правовідносини, є посилання позивача на те, що відповідно до статті 95 Податкового Кодексу України обов'язковою передумовою прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є здійснення дій щодо стягнення коштів, оскільки приписи цієї статті визначають порядок дій контролюючого органу щодо продажу майна, що знаходиться у податковій заставі, для погашення податкового боргу, проте не унеможливлюють прийняття передбаченого пунктом 89.3 статті 89 Податкового Кодексу України рішення керівника контролюючого органу про опис майна.

Також безпідставним є посилання позивача на відсутність на час прийняття оскаржуваного рішення у Товариства заборгованості зі сплати грошових зобов'язань, оскільки їх наявність встановлена матеріалами справи, належну оцінку яким дано судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

Щодо законності та обґрунтованості судових рішень в частині задоволення адміністративного позову, колегія суддів виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що при здійсненні опису майна Товариства та складанні акт опису №7 від 06.09.2016 податковий керуючий діяв не у відповідності до вимог статті 89 Податкового Кодексу України та Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, що затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №572.

Так, всупереч приписів статті 89 Податкового Кодексу України та Порядку №57 акт опису майна у податкову заставу складено у відсутності платника податків та без залучення понятих, також під час проведення опису майна не було у передбаченому законом порядку, зокрема, у відповідності до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", визначеного його вартість.

Відповідачем не заперечується наявність вищенаведених порушень при проведенні опису майна, а в касаційній скарзі не наведено, які саме норми матеріального та процесуального права було неправильно застосовано судами під час розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів Касаційного адміністративного суду доходить висновку про те, що доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, не дають підстав вважати їх помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області та Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер