Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

Київ

справа №813/3621/17

касаційне провадження №К/9901/53841/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханова Р.Ф.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 (головуючий суддя Карп'як О.О.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 (головуючий суддя Запотічний І.І., судді: Матковська З.М., Сапіга В.П.) у справі №813/3621/17 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у жовтні 2017 року звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2017 №0011344001 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21964,00грн.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 09.11.2017 позовні вимоги задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.03.2018 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 залишив без змін.

Головне управління ДФС у Львівській області звернулося 15.06.2018 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018, прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема статті 177 Податкового кодексу України.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено фактичну перевірку магазину у селі Страдч Яворівського району Львівської області, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх реалізації і зберігання та не представлено до перевірки накладних на алкогольні напої на суму 10982,00грн.

За результатами перевірки складено акт від 01.09.2017 №13//4000/НОМЕР_1 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2017 №0011344001, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 21964,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують легальне походження алкогольних напоїв, що перебували на реалізації, та ведення позивачем обліку товарних запасів.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Позивач є фізичною особою-підприємцем, який перебуває на загальній системі оподаткування, у зв'язку з чим має обов'язок ввести облік товарних запасів у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовуються фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов'язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент проведення перевірки продавцем у магазині не було надано податковому органу доказів ведення обліку товарів, які знаходилися на реалізації, були відсутні накладні на товар.

Зазначене не дало можливості перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а також здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Доводи позивача щодо підтвердження походження та обліку товарів зважаючи на долучені до матеріалів справи первинні документи є необґрунтованими, оскільки такі документи надані вже після проведення контролюючим органом фактичної перевірки.

Посилання судів попередніх інстанцій на пояснення свідка - продавця магазину ОСОБА_2, що всі прихідні документи на алкогольні напої зберігаються у ФОП ОСОБА_1, а не у продавця, є необґрунтованими оскільки позивач не подавав податковому органу доказів щодо ведення ним обліку товарних запасів та зберігання первинних документів на іншій господарській одиниці.

Отже, висновок податкового органу щодо порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (здійснення продажу товарів, які не обліковуються у встановленому порядку) є правильним.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог є необґрунтованим.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 у справі №813/3621/17 скасувати.

Прийняти нове рішення , яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду