Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 вересня 2018 року

справа №803/2129/15

адміністративне провадження №К/9901/14551/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року (суддя Дмитрук В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року (судді Мікула О.І., Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі №803/2129/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними та скасування рішення про коригування миної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товарів,

У С Т А Н О В И В

У серпні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - декларант, позивач у справі) звернувся з позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №205000011/2015/000060/2 від 20 липня 2015 року та картку відмови у митному оформленні №205070002/2015/00058 - з мотивів їх безпідставності.

В обгрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обгрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним митної вартості товарів, а також необгрунтовано застосував резервний метод визначення митної вартості товарів у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року, позов задоволено, визнано протиправним і скасовано рішення Волинської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 20 липня 2015 року №205000011/2015/000060/2 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №205070002/2015/00058 від 20 липня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії.

У лютому 2016 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанції, 23 лютого 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Горбатюк С.А.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №803/2129/15 з суду першої інстанції.

2 лютого 2018 року справу №803/2129/15 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень статей 52, 53, 54, 55 Митного кодексу України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а саме надано неналежні, на думку відповідача, прайс від виробника та висновок експерта про якісні і вартісні характеристики товару, а також посилається на наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах стосовно витрат на навантаження товару, сумніви щодо дійсного перевізника.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач імпортував товар («персики свіжі» 8608 кг, «виноград столовий свіжий» 728 кг, «ананаси свіжі» 660 кг, «нектарини свіжі» 6730 кг, «нектарини свіжі» 2400 кг) на умовах контракту №1 від 01 липня 2015 року, укладеного з польською компанією «BURY Trade» Sp.z o.o., та додатку №1 до контракту від 01 липня 2015 року, умови поставки EXW-Люблін.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем до митного органу подано митну декларацію №205070001/2015/009566 (на загальну суму 14 645,90 доларів США) разом з пакетом документів, що підтверджують заявлену за основним методом (за ціною договору) митну вартість товару.

З посиланям на виявлені розбіжності (договір перевезення укладено з онією особою, а фактичне перевезення зщдійснене іншою особою) митний орган запитав у позивача додаткові документи: транспортні (перевізні) документи (акт виконаних робіт, рахунок, податкова накладна попередніх перевезень); висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; проформи-інвойсу, прас-лист від виробника товару, виписки з бухгалтерської документації, платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару.

За результатом розгляду додатково наданих документів митний органу прийняв спірне рішення, скоригувавши заявлену декларантом митну вартість у бік збільшення за резервним методом на основі наявної у нього інформації.

Підставою для прийняття спірного рішення стали сумніви, що виникли внаслідок розбіжностей у поданих документах щодо суб'єкта перевезення, відтак щодо транспортної складової митної вартості товару.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, крім того, надано оцінку доводам митного органу щодо непідтвердження транспортної складової митної вартості (яка повністю підтверджена договором перевезення вантажів транспортними засобами від 01 січня 2015 року, укладеним між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 10 квітня 2012 року, укладеним між експедитором ОСОБА_2 приватним перевізником ОСОБА_3, та Додатком до цього договору від 03 січня 2014 року, заявкою на автоперевезення від 17 липня 2015 року №20 та міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №197183, довідкою про транспортні витрати від 20 липня 2015 року), судами враховано лист постачальника від 01 вересня 2015 року, яким підтверджено непред'явлення позивачу витрат на навантаження товару, оцінені та відхилені доводи відповідача щодо неналежності експертного висновку про якісні і вартісні характеристики товару.

З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій, оцінюючи обставини справи, виходили з того, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів попередніх інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обгрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обгрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі №803/2129/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер