Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2019 року

Київ

справа №809/490/16

адміністративне провадження №К/9901/21005/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суд України від 15.02.2017 (суддя - Олексієнко М.М.) у справі № 809/490/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про стягнення одноразової грошової допомоги.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що протиправною бездіяльністю відповідача було порушено право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги за 14 років 1 місяць служби з врахуванням терміну навчання у Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016, в задоволенні позову відмовлено.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.02.2017 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016.

5. Судові рішення мотивовано тим, що відповідачем правомірно не враховано до вислуги років часу навчання у навчальному закладі, оскільки умовою зарахування до вислуги років при призначенні пенсії часу навчання в навчальних закладах, зазначених у статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є присвоєння офіцерського (спеціального) звання після їх закінчення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог заяви

6. Відтак ОСОБА_1 подав до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.02.2017 з підстави, встановленої пунктами 1 та 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за аналогічних обставин цей суд по-іншому застосував ті ж самі норми матеріального права.

7. Як приклад неоднакового правозастосування заявник послався на постанову Вищого адміністративного суду України від 14.01.2016 (№ К/800/19709/14) та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30.03.2017 (№ К/800/22464/16), у яких цей суд по-іншому і, на переконання заявника, правильно застосував одні й ті ж самі норми матеріального закону у подібних правовідносинах.

8. Крім того, на думку заявника, допущено неоднакове застосування одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі. Тобто, в різних справах (№ 809/490/16, № 809/1077/165) при однаковому предметі спору неоднаково застосовано положення статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно відкриття касаційного провадження.

Рух заяви

9. Ухвалою Верховного Суду України від 31.05.2017 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про стягнення одноразової грошової допомоги.

10. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11. Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2019 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про таке.

13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

14. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за аналогічних обставин дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

15. У рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для зарахування терміну навчання позивача у Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника до вислуги років.

16. Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

17. Як установлено судами, ОСОБА_1 з 01.09.1998 по 30.06.2003 навчався в Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника, після закінчення якого йому присвоєно кваліфікацію «юрист» та видано диплом. Спеціальне звання «лейтенант міліції» позивачу було присвоєно 03.10.2005.

18. Водночас касаційний суд зазначив про те, додатково до вислуги років при призначенні пенсії зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах і в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.

19. Така правова позиція, як слушно зазначив касаційний суд в своїй ухвалі, узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеному в постанові від 10.03.2015 (справа № 21-411а14).

20. Проаналізувавши зміст рішення касаційного суду, про перегляд якого подано заяву, та рішення касаційного суду, надані для порівняння, з урахуванням вимог заявника і його аргументів в контексті змісту правовідносин, які склалися між сторонами спору в кожній зі справ, обсягу та юридичної природи фактичних обставин справ, що зумовили відповідне правозастосування, яке автор заяви оцінює як неоднакове й таке, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що ця заява не містить підстав, які вказують на наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

21. Зокрема, у наданій для порівняння постанові від 14.01.2016 (№К/800/19709/14) Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зарахування до вислуги років часу навчання позивача в Харківському юридичному інституті та ухваленням в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги задоволено та зобов`язано відповідача зарахувати позивачу до вислуги років час навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1979 по 21.08.1981 з розрахунку один рік навчання за шість місяців, виходив з того, що за результатами навчання позивача в Харківському юридичному інституті з 01.09.1979 по 01.12.1982 і здобуття незакінченої вищої освіти позивачу було присвоєно перше офіцерське звання молодшого лейтенанта міліції, то період його навчання з 01.09.1979 до вступу на військову службу 21.08.1981 має бути зараховано до вислуги років.

22. З огляду на різні фактичні обставини справ й зумовлене цим правозастосування дає колегії суддів підстави вважати, що постанова Вищого адміністративного суду України від 14.01.2016 (№К/800/19709/14) не може бути прикладом неоднакового правозастосування у розумінні пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

23. У наданій для порівняння ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.03.2017 (№К/800/22464/16) суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, з мотивів неповного з`ясування усіх обставин стосовно зазначених позовних вимог, оскільки позивач просив вирішити спір про зарахування до календарної вислуги років військовослужбовця період навчання у вищому цивільному закладі, після закінчення якого присвоюється офіцерське звання. Необхідність таких вимог пов`язувалась з потребою у виплаті надбавки за вислугу років, визначення днів відпусток, обрахування розміру пенсії.

24. З огляду на те, що правового висновку в цій частині касаційний суд не висловлював, а також зважаючи на те, що ці спірні правовідносини, відтак і їхнє правове регулювання, не є подібними до правовідносин, у яких постановлено ухвалу, про перегляд якої подано цю заяву, ухвала Вищого адміністративного суду України від 30.03.2017 (№К/800/22464/16) теж не може бути прикладом неоднакового правозастосування.

25. За змістом пункту 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України мотивами перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

26. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

27. Зі змісту оскарженого рішення вбачається, що причинами відмови у відкритті касаційного провадження стало те, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених вище.

28. В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.04.2017 (№К/800/7884/17), наданої для порівняння, суд з підстав наведених у касаційній скарзі, відкрив касаційне провадження, керуючись при цьому мотивами, які визнав достатніми для такого рішення.

29. Таким чином обґрунтування заяви, вид та правова природа оскарженого і порівнюваного рішення не вказують на наявність ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм процесуального права у подібних правовідносинах. Вирішення суддею касаційної інстанції питання про відкриття касаційного провадження чи відмову у його відкритті залежить від встановлення передбачених законом підстав для вчинення відповідної процесуальної дії, при цьому прийняття різних процесуальних рішень у цій справі та у справі, на які посилається заявник, зумовлено різними обставинами, викладеними у касаційних скаргах, з яких виходив суд, відмовляючи у відкритті чи відкриваючи касаційне провадження.

30. Верховний Суд України 31.05.2017 відкрив провадження з підстав обґрунтування заявником заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.02.2017 з мотивів неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи.

31. Однак, як зазначено вище, положення частини другої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо можливого донарахування до вислуги років при призначенні пенсії часу навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, застосовується лише у випадку, коли після закінчення таких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.

32. Як встановлено судами, ОСОБА_1 з 01.09.1998 по 30.06.2003 навчався в Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника, після закінчення якого йому присвоєно кваліфікацію «юрист» та видано диплом. Спеціальне звання «лейтенант міліції» позивачу було присвоєно 03.10.2005.

33. Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України за пунктами 1 та 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України не підтвердилися, в задоволенні заяви слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15.12.2017, Суд, -

постановив:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.02.2017 у справі № 809/490/16 відмовити.

2. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.В. Жук

Н.М. Мартинюк