Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.02.2018 року у справі №826/26349/15
Постанова ВАСУ від 31.05.2016 року у справі №826/26349/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року

Київ

справа №826/26349/15

адміністративне провадження №К/9901/13415/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Смоковича М.І.,

суддів Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за заявою приватного підприємства «А.Т.Н.» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» до Київської обласної державної адміністрації, Конкурсного комітету з підготовки та проведення обласних конкурсів на перевезення на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської обласної державної адміністрації, третя особа - приватне підприємство «А.Т.Н.» про визнання протиправними і скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» (далі також - ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство», Товариство) з позовом до Київської обласної державної адміністрації (далі також - Київська ОДА) та Конкурсного комітету з підготовки та проведення обласних конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської обласної державної адміністрації (далі також - Конкурсний комітет) в якому, з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову, просило:

визнати протиправним та скасувати рішення Конкурсного комітету, оформлене протоколом № 2015-3 від 3, 5 листопада 2015 року щодо оголошення приватного підприємства «А.Т.Н.» (далі також - ПП «А.Т.Н.», Підприємство) переможцем конкурсу на автобусних маршрутах загального користування № 355 «Лісовичі - Київ АС «Полісся» (об'єкт конкурсу № 18) та № 346 «Катюжанка - Київ АС «Полісся» (об'єкт конкурсу №23);

визнати протиправним та скасувати наказ Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації в частині введення в дію рішення Конкурсного комітету, оформленого протоколом номер № 2015-3 від 3, 5 листопада 2015 року щодо оголошення ПП «А.Т.Н.» переможцем конкурсу на автобусних маршрутах загального користування № 355 «Лісовичі - Київ АС «Полісся» (об'єкт конкурсу № 18) та № 346 «Катюжанка - Київ АС «Полісся» (об'єкт конкурсу № 23);

зобов'язати Київську ОДА провести конкурс з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування № 355 «Лісовичі - Київ АС «Полісся» (об'єкт конкурсу № 18) та № 346 «Катюжанка - Київ АС «Полісся» (об'єкт конкурсу № 23).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, Конкурсний комітет неправомірно не нарахував ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» як перевізнику-переможцю попереднього конкурсу, з яким Київська ОДА уклала договір про організацію перевезень пасажирів строком на один рік на тому ж маршруті, що є об'єктом конкурсу (№ 355 «Лісовичі - Київ АС «Полісся» (об'єкт конкурсу № 18) та № 346 «Катюжанка - Київ АС «Полісся» (об'єкт конкурсу № 23), 11 балів за роботу не менше передбаченого договором строку, у зв'язку з чим позивач не зміг набрати необхідної кількості балів для перемоги у конкурсі, який проводився в листопаді 2015 року.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 19 січня 2016 року відмовив у задоволенні позову повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 2 березня 2016 року залишив постанову суду першої інстанції у цій справі без змін.

При прийнятті рішень суди виходили з того, що згідно з пунктом 4 додатку 4 до Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року № 1081 (далі - Порядок № 1081) додаткові 11 балів не надаються у разі роботи в статусі тимчасового перевізника або перевізника, який виконував перевезення як претендент, що посів друге місце протягом менш як два з половиною роки. З огляду на вимоги статті 44 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ), за якою договір з перевізником за загальним правилом укладається на строк від 3 до 5 років, договір укладений з перевізником на строк 1 рік є виключним випадком, який прямо вказує на тимчасовий характер перевезення пасажирів, а отже Конкурсний комітет правомірно не нарахував позивачу 11 балів при проведенні конкурсу за вказаними автобусними маршрутам, оскільки раніше на цих автобусних маршрутах позивач працював як тимчасовий перевізник.

Не погодившись з такими рішеннями судів, ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі Товариство, з-поміж іншого, вказало на те, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 44 Закону № 2344-ІІІ та пункту 4 додатку 4 до Порядку № 1081.

За наслідками розгляду касаційної скарги Товариства Вищий адміністративний суд України прийняв постанову від 31 травня 2016 року, якою скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року у цій справі та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» задовольнив повністю.

Визнав протиправним та скасував рішення Конкурсного комітету, оформлене протоколом №2015-3 від 3, 5 листопада 2015 року, щодо оголошення ПП «А.Т.Н.» переможцем конкурсу на автобусних маршрутах загального користування №355 «Лісовичі - Київ АС «Полісся» (об'єкт конкурсу №18) та №346 «Катюжанка - Київ АС «Полісся» (об'єкт конкурсу №23).

Визнав протиправним та скасував наказ Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації в частині введення в дію рішення Конкурсного комітету, оформленого протоколом №2015-3 від 3, 5 листопада 2015 року щодо оголошення ПП «А.Т.Н.» переможцем конкурсу на автобусних маршрутах загального користування №355 «Лісовичі - Київ АС «Полісся» (об'єкт конкурсу №18) та №346 «Катюжанка - Київ АС «Полісся» (об'єкт конкурсу №23).

Зобов'язав Київську ОДА провести конкурс з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №355 «Лісовичі - Київ АС «Полісся» (об'єкт конкурсу №18) та №346 «Катюжанка - Київ АС «Полісся» (об'єкт конкурсу №23).

Касаційний суд виходив з того, що за буквального тлумачення пункту 4 додатку 4 до Порядку №1081 право перевізника-претендента на отримання додаткових 11 балів залежить виключно від його роботи як перевізника - переможця попереднього конкурсу не менше передбаченого договором (дозволом) строку на маршруті (маршрутах), що є об'єктом конкурсу. Жодного посилання на строки укладення договорів, що визначені в статті 44 Закону №2344-ІІІ, пункт 4 додатку 4 до зазначеного Порядку не містить.

ПП «А.Т.Н.», яке брало участь у цій справі як третя особа, не погодилося з таким рішенням Вищого адміністративного суду України і подало заяву про його перегляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На думку заявника, неоднаковість у правозастосуванні підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 квітня 2016 року №К/800/13411/16, у якій цей суд за ззовні схожих обставин дійшов іншого, і, на переконання заявника, правильного правозастосовного висновку про відсутність підстав для зарахування додаткових 11 балів перевізнику, з яким договір було укладено на строк, менший, ніж встановлено у частині п'ятій статті 44 Закону № 2344-ІІІ.

У своїй заяві Підприємство просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду від 31 травня 2016 року і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року, які касаційний суд, на думку заявника, скасував помилково.

В ухвалі від 6 квітня 2017 року №К/800/13411/16, наданій для порівняння, Вищий адміністративний суд України узагальнив, що укладення договору на один рік, тобто на строк, що є меншим від встановленого частиною п'ятою статті 44 Закону №2344-ІІІ загального терміну договору щодо надання послуг з перевезення пасажирів, із перевізником-переможцем конкурсу, який не забезпечив виконання встановлених організатором (як обов'язкових, так і додаткових) умов перевезень пасажирів, є тимчасовим заходом, який здійснюється з метою забезпечення організації перевезення пасажирів на цих маршрутах на певний період, за умови призначення та проведення не пізніше року нового конкурсу за загальними правилами та процедурою. Тимчасовість дії договору, як і тимчасовий статус перевізника у такому випадку підтверджується правилами застереження пункту 4 Переліку показників нарахування балів, яким до такого статусу прирівнюється виконання перевізником перевезення протягом менш як два з половиною роки, тобто менше мінімального строку договору, передбаченого частиною п'ятою статті 44 Закону №2344-ІІІ.

Отже, як зазначено в наданій для порівняння ухвалі від 6 квітня 2016 року, надання переваги учаснику конкурсу за рахунок донарахування балів за виконання перевезення на маршруті, який є об'єктом конкурсу, на підставі договору, укладеного лише на один рік у зв'язку із неможливістю забезпечення виконання умов попереднього конкурсу, є безпідставним та необґрунтованим, не відповідає встановленим вимогам проведення конкурсу та визначення його результатів, порушує права інших учасників конкурсу, зокрема позивача, який без урахування донарахованих третій особі 11 балів, набрав кількість балів у більшій сумі.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах частини п'ятої статті 44 Закону №2344-ІІІ, пункту 4 додатку 4 до Порядку №1081 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин).

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом вищезгаданих норм матеріального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з такого.

У справі, в якій ухвалено оскаржене рішення, встановлено, що 2 жовтня 2015 року у газеті «Час Київщини» випуск 37 (180) було опубліковано оголошення про проведення 3 листопада 2015 року конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської обласної державної адміністрації.

Товариство подало Київській ОДА заяву на участь у конкурсі з перевезення пасажирів на міжміському (приміському) маршруті загального користування. Разом із заявою позивач подав пакет документів для участі в конкурсі щодо об'єктів № 18 (автобусний маршрут загального користування №355 «Лісовичі - Київ АС «Полісся») та №23 (автобусний маршрут загального користування № 346 «Катюжанка - Київ АС «Полісся»).

Суди попередніх інстанцій встановили, що за результатом проведення попереднього конкурсу, який стосувався спірних об'єктів, 10 липня 2014 року між Київською ОДА та ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» було укладено два договори про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті №355 «Лісовичі - Київ АС «Полісся» та на маршруті №346 «Катюжанка - Київ АС «Полісся» (№44.2014 та № 53.2014 відповідно), обидва договори - строком на один рік.

Відповідно до протоколу № 2015-3 засідання Конкурсного комітету від 3, 5 листопада 2015 року переможцем конкурсу на право здійснення перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування № 355 «Лісовичі - Київ АС «Полісся») та № 346 «Катюжанка - Київ АС «Полісся» визнано ПП «А.Т.Н.», а позивача визнано таким, що посів друге місце.

Суди з'ясували, що на такий результат конкурсу на автобусних маршрутах загального користування №355 «Лісовичі - Київ АС «Полісся» (об'єкт конкурсу № 18) та №346 «Катюжанка - Київ АС «Полісся» (об'єкт конкурсу №23) вплинуло те, що Конкурсний комітет не нарахував ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» додаткових 11 балів, оскільки раніше на вказаних маршрутах позивач працював як тимчасовий перевізник.

Отже, у межах заявленого неоднакового правозастосування суду належить сформулювати правовий висновок про те, чи у розумінні положень частин п'ятої, шостої статті 44 Закону №2344-ІІІ (у редакції цього Закону, чинного у період виникнення спірних відносин) та пункту 4 додатку 4 до Порядку №1081 (в редакції, яка діяла у період виникнення спірних відносин) перевізник-учасник конкурсу вправі очікувати на нарахування йому додаткових 11 балів за його роботу як переможцю попереднього конкурсу тривалістю не менше передбаченого договором (дозволом) строку на маршруті (маршрутах), що є об'єктом конкурсу, якщо такий договір було укладено строком на один рік.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 7 Закону № 3244-ІІІ організація пасажирських перевезень на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньо-обласні маршрути), покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим чи обласні державні адміністрації.

Згідно з частиною першою статті 43 Закону № 2344-ІІІ визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 2344-ІІІ організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 44 Закону № 2344-ІІІ у разі відсутності в перевізників-претендентів автобусів, що відповідають умовам конкурсу, вони мають право подавати до конкурсного комітету заяву на участь у конкурсі та документи, що містять характеристику наявних автобусів, які перевізник-претендент пропонує використовувати на даному маршруті, а також інвестиційний проект-зобов'язання щодо оновлення парку автобусів на цьому маршруті на визначений період до п'яти років.

У разі відсутності перевізників-претендентів, які мають автобуси, що відповідають умовам конкурсу, конкурс проводиться серед претендентів, які пропонують використовувати на даному маршруті автобуси, що відповідають вимогам безпеки, але не відповідають умовам конкурсу за класом, пасажиромісткістю, параметрами комфортності, з урахуванням поданих інвестиційних проектів-зобов'язань щодо оновлення парку автобусів, які будуть повністю відповідати всім вимогам, у термін до п'яти років.

Згідно з частиною п'ятою статті 44 Закону №2344-ІІІ, договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на термін від трьох до п'яти років.

Відповідно до частини шостої статті 44 Закону №2344-ІІІ договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) у разі відсутності в нього автобусів, що відповідають умовам конкурсу, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на один рік.

Відповідно до частин дев'ятої, чотирнадцятої статті 44 Закону № 2344-ІІІ для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет, до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України, відповідальних за безпеку дорожнього руху, а також громадських організацій у сфері автомобільного транспорту. Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою від 3 грудня 2008 року №1081 Кабінет Міністрів України затвердив згаданий Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - конкурс) і є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1081 метою визначення автомобільного перевізника на конкурсних засадах є: реалізація основних напрямів розвитку галузі автомобільного транспорту; створення безпечних умов для перевезення пасажирів автомобільним транспортом; покращення якості пасажирських перевезень; створення конкурентного середовища; забезпечення оновлення рухомого складу; підвищення рівня безпеки перевезень пасажирів; забезпечення виконання соціально значущих перевезень.

Відповідно до пункту 40 Порядку № 1081 під час проведення конкурсу конкурсний комітет розглядає пропозиції перевізників-претендентів виключно за такими показниками: наявність достатньої кількості автобусів, які відповідають умовам конкурсу за класом та пасажиромісткістю (категорія, пасажиромісткість, наявність багажних відділень, додаткового обладнання); наявність, характеристика та кількість резерву автобусів для заміни рухомого складу в разі виходу техніки з ладу; наявність транспортних засобів, пристосованих для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями; наявність свідоцтва відповідності автобуса параметрам комфортності (для міжміського перевезення); строк експлуатації автобусів (рік виготовлення, строк фактичної експлуатації); наявність сертифіката відповідності послуг з перевезення пасажирів автобусами ліцензійним умовам; наявність та характеристика виробничої бази; умови підтримання належного технічного та санітарного стану рухомого складу; умови контролю технічного стану транспортних засобів перед виїздом; умови виконання регламентних робіт з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів; досвід роботи перевізника-претендента; наявність та тяжкість порушень безпеки дорожнього руху, транспортного законодавства, ліцензійних умов; якість роботи автомобільного перевізника на даному маршруті (у разі обслуговування на умовах договору (дозволу), укладеного (наданого) на підставі попереднього конкурсу; інвестиційний розвиток суб'єкта господарювання та соціальний ефект від його діяльності; умови контролю за станом здоров'я водіїв.

Відповідно до пункту 42 Порядку № 1081 у разі участі в конкурсі двох або більше перевізників-претендентів конкурсний комітет визначає кращого з використанням бальної системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів відповідно до цього Порядку та Закону України «Про автомобільний транспорт». Сумарна кількість балів, одержаних кожним перевізником-претендентом згідно з додатком 4, є підставою для визначення переможця конкурсу.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 46 Порядку № 1081 переможцем конкурсу визнається перевізник-претендент, який за результатами розгляду набрав найбільшу кількість балів відповідно до системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів. Претендентом, який посів друге місце, визнається перевізник-претендент, який за результатами розгляду набрав найбільшу кількість балів відповідно до системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів без урахування показника переможця конкурсу.

Згідно з пунктом 49 Порядку № 1081 рішення конкурсного комітету про визначення переможця конкурсу, а також перевізника-претендента, який за результатами розгляду посів друге місце, оголошується перевізникам-претендентам під час конкурсу, у 10-денний строк оформляється протоколом, який підписується присутнім головою або заступником голови та секретарем конкурсного комітету, і подається організатору.

Відповідно до пункту 51 Порядку № 1081 рішення конкурсного комітету щодо визначення переможця конкурсу вводяться в дію наказом (постановою або іншим розпорядчим документом) організатора протягом не більш як 30 робочих днів з дня проведення конкурсу.

Перелік показників нарахування балів за системою оцінки пропозицій перевізників-претендентів було викладено в додатку №4 до Порядку № 1081.

У пункті 4 вказаного Переліку містилась норма, за змістом якої за роботу перевізника - переможця попереднього конкурсу не менше передбаченого договором (дозволом) строку на маршруті (маршрутах), що є об'єктом конкурсу, нараховується 11 балів. Поряд з тим в цьому пункті є застереження, що бали не надаються у разі роботи перевізника в статусі тимчасового (або перевізника, що виконував перевезення як претендент, що посів друге місце, протягом менш як два з половиною роки).

Отож, конкурс з перевезення пасажирів на автобусному сполученні загального користування, з огляду на мету його проведення, повинен забезпечити надання пасажирам найбільш якісних послуг з автобусного перевезення. Однією з необхідних для цього умов є забезпечення маршрутів загального користування достатньою кількістю автобусів, які відповідатимуть (повністю або за більшістю показників) визначеним органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування умовам конкурсу щодо пасажиромісткості та класу, а також щодо технічних та екологічних показників.

Переможцем конкурсу може бути не тільки той, хто відповідає усім конкурсним умовам (хоча це і першочергова умова), а той, хто набрав найбільшу кількість балів.

Так, перевізники-претенденти можуть не мати автобусів, які відповідають усім конкурсним умовам, що, втім, автоматично не позбавляє їх права на участь у конкурсі і не виключає ймовірності того, що договір на обслуговування маршруту може бути укладено з ними. Водночас невідповідність конкурсним умовам покладає на таких перевізників-претендентів певні зобов'язання щодо оновлення парку автобусів (частина третя, четверта статті 44 Закону № 2344-ІІІ).

Показники, за якими конкурсна комісія нараховує бали перевізникам-претендентам, містились у згаданому додатку 4 до Порядку № 1081. Зокрема, першим у переліку цих показників зазначено характеристику роботи перевізника-претендента, що включає сумарну пасажиромісткість автобусів та строк їх експлуатації (показники для міжміських, приміських і міських перевезень відрізняються). Далі зазначено про середньооблікову кількість працівників за період протягом року до дати оголошення конкурсу та про наявність працівників, які здійснюють щоденний контроль за технічним станом транспортних засобів та які проводять щоденний огляд стану водіїв. Четвертим пунктом у цьому переліку передбачено надання 11 балів за роботу переможця попереднього конкурсу протягом строку, передбаченого укладеним з ним договором (дозволом) на маршруті (маршрутах), що є об'єктом конкурсу. Кількість балів, яку може отримати перевізник-претендент на підставі пункту 4 додатку 4 до Порядку № 1081 є однією із найбільших у порівнянні з іншими показниками, тож належне обслуговування маршруту, що є об'єктом конкурсу протягом усього строку (раніше укладеного) договору може надати суттєву перевагу такому перевізнику у наступному конкурсі на той самий маршрут.

Щодо строку договору, то за правилами частини п'ятої статті 44 Закону № 2344-ІІІ такий укладається на строк від трьох до п'яти років. Водночас, зважаючи на положення частин третьої, четвертої а також шостої цієї статті, укладення договору з перевізником, який став переможцем конкурсу за відсутності в нього автобусів, що відповідають умовам конкурсу можливе тільки на один рік.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства колегія суддів вважає, що надання додаткових 11 балів на підставі пункту 4 додатку 4 Порядку № 1081 допускається і є правомірною в тому випадку, коли перевізник-претендент, який був переможцем попереднього конкурсу, обслуговував маршрут, що є об'єктом конкурсу, на підставі договору, який з ним було укладено на строк від трьох до п'яти років відповідно до частини п'ятої статті 44 Закону № 2344-ІІІ.

Наявність договору з перевізником-претендентом на обслуговування маршруту, що є об'єктом конкурсу, який з ним як з переможцем попереднього конкурсу на той самий маршрут було укладено строком на один рік відповідно до частини шостої статті 44 Закону № 2344-ІІІ слід трактувати так, що такий перевізник-переможець попереднього конкурсу не мав автобусів, які б відповідали умовам конкурсу, і не виконував пасажироперевезень упродовж визначеного законом загального строку, з перебігу якого можна визначити якість і відповідність послуг з перевезень, наданих цим перевізником, та прийняти рішення про нарахування додаткових 11 балів. Закон № 2344-ІІІ з метою забезпечення належної організації перевезення пасажирів на відповідному маршруті (що є об'єктом конкурсу) передбачає можливість укладення договору з таким перевізником, але не прирівнює його і не надає йому переваг у наступному конкурсі на цей самий маршрут у виді додаткових 11 балів на підставі пункту 4 додатку 4 Порядку № 1081.

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України, висловлений в ухвалі від 31 травня 2016 року, про перегляд якої подано заяву, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

За правилами частини другої статті 243 КАС, ухвала касаційного суду, про перегляд якої подано цю заяву, підлягає скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року - залишенню в силі як такі, що скасовані касаційним судом помилково.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII, статтями 241- 243 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді

п о с т а н о в и л а:

заяву приватного підприємства «А.Т.Н.» задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2016 року скасувати і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Смокович

Суддя О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець