Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.05.2018 року у справі №814/1916/17
Постанова КАС ВП від 17.05.2022 року у справі №814/1916/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2022 року

м. Київ

справа № 814/1916/17

адміністративне провадження № К/9901/48786/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №814/1916/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування картки відмови, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 (суддя Гордієнко Т.О.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 (головуючий суддя Скрипченко В.О., судді: Бойко А.В., Осіпов Ю.В.),

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» звернулося до адміністративного суду з позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару від 29.03.2017 №504010/2017/000005/1 та від 28.04.2017 №UA504010/2017/000006/1, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 29.03.2017 №UA504010/2017/00013 та від 28.04.2017 №UA504010/2017/00020, зобов`язання прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ «МГЗ» надмірно сплачених податку на додану вартість в сумі 1' 731' 386,65грн. та мита в сумі 451309,31грн. і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.11.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Миколаївська митниця ДФС звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Миколаївської митниці ДФС у справі №814/1916/17.

Ухвалою суду від 16.05.2022 касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 17.05.2022.

В обґрунтування своїх вимог митний орган посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального і процесуального права, а тому судові рішення є незаконними та необґрунтованими. На переконання відповідача, у поданих позивачем до митного оформлення документах наявні розбіжності та документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідач вказує, що позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи, які вимагались митним органом для підтвердження заявленої митної вартості. Як зазначає відповідач, дії митниці щодо коригування митної вартості товарів, що оскаржується є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства. Зазначені відповідачем доводи касаційної скарги перекликаються з доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що касаційна скарга не спростовує рішень судів попередніх інстанцій, які по суті є законними, обґрунтованими та правомірними, такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.12.2015 між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Єдіная торговая компанія» був укладений зовнішньоекономічний контракт №RF/RD/02-16/15-520, відповідно до якого з урахуванням додатку №3 (Специфікація № 3) від 22.02.2017 продавцем здійснювалась поставка товару - натру їдкого (гідроксид натрію) в обсязі 4000,0 тн +/-5% за ціною 367,58 дол. США за тону на загальну суму 1 470 320,00 дол. США+/-5%, та додатку №4 (Специфікація № 4) від 22.03.2017.2017 продавцем здійснювалась поставка товару-натру їдкого (гідроксид натрію) в обсязі 4000,0 тн +/-5% за ціною 368,83 дол. США за тону на загальну суму 1 475 320,00 дол. США+/-5%. Відповідно до п. 3.1,2.1 Контракту продавець зобов`язаний поставити товар на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці згідно ІНКОТЕРМС-2010, при цьому ціна на товар також визначається та приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.

З метою переміщення через митний кордон товару позивачем 22.03.2017 подано електронну митну декларацію №UA504010/2017/000933 та 20.04.2017 - ЕМД №UA504010/2017/001264 щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товару гідроксид натрію із заявленою митною вартістю за основним методом оцінки за ціною контракту 367,58 дол. за тону.

Для підтвердження митної вартості товару були надані: контракт №RF/RD/02-16/15-520 від 03.12.2015, специфікації №3 від 22.02.2017, №4 від 22.03.2017, інвойси. Митна вартість товару у митних деклараціях (графа №43) була заявлена за основним методом оцінки - за ціною контракту.

Крім того, позивачем надані накладні, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю, митні декларації країни відправлення.

Відповідач листами повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

На виконання вимог митниці позивач надав:

1) за ЕМД №UA504010/2017/000933 біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ISIC pricing за 27.01.2017, 03.02.2017, 10.02.2017 та 17.02.2017; за ЕМД №UA504010/2017/001264: біржові котирування ISIC за 24.02.2017, 03.03.2017, 10.03.2017, 17.03.2017;

2) копії митних декларації країни відправлення, згідно яких загальна кількість та ціна товару відповідають даним, зазначеним у МД, оформленим позивачем;

3) щодо надання платіжних документів, позивачем повідомлено відповідача про те, що оплата за даний товар згідно умов п. 5.1. Контракту здійснюється протягом 18 календарних днів з дати відвантаження товару, а отже надати такі документи станом на дату отримання вищевказаних вимог митниці неможливо через їх відсутність на вказану дату;

4) формування ціни шляхом зменшення її на 16,17 дол. США є результатом комерційних переговорів і регламентовано п. 2.2. Контракту;

5) щодо надання інших документів, митницю повідомлено про те, що такі документи відсутні - товар за контактом не страхувався, витрати на транспортування включенні у вартість товару, інших договорів з третіми особами не укладалось, оскільки позивач є кінцевим споживачем продукту;

6) щодо підписання інвойсу №SK-40 від 06.04.2017, митниці надано копію довіреності від 23.12.2016 р. № ЕТК/24.

Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару 29.03.2017 №UA504010/2017/000005/1 та від 28.04.2017 - №UA504010/2017/000006/1, якими визначив митну вартість задекларованого позивачем товару за ціною 441,90 дол. США за тону на підставі другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, які ввозились на митну територію України від 12.03.2017.

У рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем було зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв`язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрати на доставку товару до пункту призначення, страхування), не надано документальне обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень, не надані банківські платіжні документи, подані інвойси не місять підпису керівника.

На підставі рішення від 29.03.2017 № UA504010/2017/000005/1 було оформлено ще 3 митні декларації: №UA504010/2017/001023 від 31.03.2017, №UA504010/2017/001025 від 31.03.2017, №UA504010/2017/001175 від 11.04.2017; та на підставі рішення від 28.04.2017 №UA504010/2017/000006/1 було оформлено ще 26 митних декларацій: №UA504010/2017/001362 від 28.04.2017, №UA504010/2017/001363 від 28.04.2017, №UA504010/2017/001386 від 01.05.2017, №UA504010/2017/001388 від 01.05.2017, №UA504010/2017/001391 від 02.05.2017, №UA504010/2017/001395 від 02.05.2017, №UA504010/2017/001401 від 03.05.2017, №UA504010/2017/001416 від 04.05.2017, №UA504010/2017/001421 від 04.05.2017, №UA504010/2017/001468 від 09.05.2017, №UA504010/2017/001481 від 10.05.2017, №UA504010/2017/001483 від 11.05.2017, №UA504010/2017/001497 від 11.05.2017, №UA504010/2017/001531 від 15.05.2017, №UA504010/2017/001538 від 16.05.2017, №UA504010/2017/001539 від 16.05.2017, №UA504010/2017/001553 від 19.05.2017, №UA504010/2017/001572 від 22.05.2017, №UA504010/2017/001591 від 24.05.2017, №UA504010/2017/001593 від 25.05.2017, №UA504010/2017/001611 від 30.05.2017, №UA504010/2017/001621 від 31.05.2017, №UA504010/2017/001622 від 31.05.2017, №UA504010/2017/001628 від 31.05.2017, №UA504010/2017/001629 від 31.05.2017, №UA504010/2017/001637 від 01.06.2017.

Картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 29.03.2017 №UA504010/2017/00013 та від 28.04.2017 №UA504010/2017/00020 позивачу повідомлено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів.

Позивач не погодився з винесеними рішеннями митного органу та звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтували рішення тим, що згідно пункту 2 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. При цьому, суди дійшли висновку, що декларантом було надано всі необхідні документи для підтвердження визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору, натомість відповідачем не наведено доказів наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, а відтак дії відповідача щодо коригування митної вартості є неправомірними та не відповідають приписам частини шостої статті 54 Митного кодексу України.

Відповідно до статей 49 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в частині 2 цієї статті.

Як визначено у частині третій статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтею 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною шостою цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень частини другої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно приписів 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані документи містять розбіжності.

Стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до положень статті 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони контракту ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» та ВАТ «Єдіная торговая компанія» у п. 2.2 контракту домовились, що ціна товару за 1 тонну буде визначатись за формулою: FOB MED Low минус 17,5 дол. США, де FOB MED Low середнє котирування, що публікується агентством ICIS за попередні періоди відвантаження два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця, що передує періоду відвантаження.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що суб`єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у т.ч. визначенні ціни договору, за виключенням цін на товар, ціни на який підлягають державному регулюванню. Суд погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, що надання знижки покупцю є результатом комерційних переговорів, та не повинно обґрунтовуватись декларантом. В свою чергу, митною вартістю товару за ціною договору щодо товарів, що імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

У ході судового розгляду справи суди дійшли висновку,що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Згідно з частиною третьою статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, суд погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних рішень відповідача.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 у справі №814/1916/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду