Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.01.2018 року у справі №826/20782/14
Постанова КАС ВП від 20.01.2019 року у справі №826/20782/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2019 року

м. Київ

справа № 826/20782/14

адміністративне провадження № К/9901/5405/18 К/9901/5404/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб касаційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015р. (судді - Мельничук В.П., Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

в с т а н о в и в :

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невключення його до Переліку вкладників та у Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Старокиївський Банк» (далі - ПАТ «Старокиївський Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу від 11.06.2014р. №06/1257-2014;

визнати неправомірним рішення відповідачів щодо невключення його до Переліку вкладників та до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Старокиївський Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу від 11.06.2014р. №06/1257-2014;

зобов'язати відповідачів включити його до Переліку вкладників та до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Старокиївський Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу від 11.06.2014р. №06/1257-2014.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є вкладником у розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не включення його до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позбавило його можливості отримати суму відшкодування, яка гарантована вкладнику законом. Посилається на відсутність законних підстав для відмови йому у виплаті гарантованої суми коштів за договором депозиту та не включення його до реєстру вкладників.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2015р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015р. скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський Банк» щодо невключення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 11.06.2014р. №06/1257-2014,, укладеного між позивачем та ПАТ «Старокиївський Банк».

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський Банк» включити позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб».

Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодились відповідачі, подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просили скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідачі в обгрунтування касаційних скарг посилаються на те, що дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський Банк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідають вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідачами вжито всіх необхідних заходів щодо виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемних, в тому числі створено Комісію щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), проведено відповідну перевірку, якою встановлено нікчемність договору банківського вкладу позивача, а також встановлено, що укладення такого договору призвело в подальшому до неплатоспроможності банку, у зв'язку з чим до позивача застосовано відповідні наслідки виявлення нікчемності таких договорів.

Відповідачі вважають, що нікчемним договір банківського вкладу є в силу закону та з моменту його укладення.

Позивач у поданому до суду запереченні на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду посилається на те, що вичерпний перелік підстав, за яких правочин (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, визначено частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проте відповідачами не надано до суду належних та допустимих доказів того, що внаслідок укладення його договору банківського вкладу банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок яких він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим в цих підстав.

Позивач вважає, що відповідачами не доведено, що банк уклав договір банківського вкладу, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремому кредитору переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку; не надано доказів факту порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та інш., а визнаючи такий договір нікчемним відповідачі вийшли за межі наданих їм повноважень відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Заперечення на касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в матеріалах справи відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно пункту 7 частини 3 статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Частиною 4 статті 38 цього Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.05.2014р. постановою Правління Національною банку України №276/БТ ПАТ «Старокиївський Банк» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів.

11.06.2014р. між позивачем та ПАТ «Старокиївський Банк» укладено договір банківського вкладу №06/1257-2014.

Відповідно до умов п. 1.1 цього Договору банк відкриває позивачу вкладний (строковий) рахунок НОМЕР_1 «Надійний» у гривні, а позивач вносить на цей рахунок грошові кошти в сумі 190000 грн.

Згідно пунктів 1.2. та 1.3. датою внесення вкладу визначено 11.06.2014р., датою повернення - 11.07.2014р., процентна ставка за вкладом складає 8% річних.

11.06.2014р. грошові кошти в сумі 190000 грн через відділення №1 ПАТ «Старокиївський Банк» внесено на депозитний рахунок позивача НОМЕР_1, що підтверджується квитанцією № 66876, призначення платежу «внесення готівки на депозитний рахунок (договір №06/1257-2014 від 11.06.2014р.).

Постановою Правління Національною банку України від 17.06.2014р. №365 ПАТ «Старокиївський Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі цієї постанови Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.06.2014р. №50, яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Старокиївський Банк» з ринку, з 18.06.2014р. по 18.09.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в банку Пантіну Любов Олександрівну.

Наказом Уповноваженої особи Фонду від 24.06.2014р. №23 на виконання частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вирішено провести перевірку договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «Старокиївський Банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів). виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим частиною 2 статті 38 зазначеного закону.

На засіданні Комісії з перевірки договорів, призначеної наказом №30-А від 14.07.2014р., вирішено надати на затвердження Уповноваженій особі Фонду перелік нікчемних договорів та інших правочинів, виявлених за результатами перевірки.

На засіданні Виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2014р., оформлене протоколом №182/14, вирішено погодити рішення Уповноваженої особи Фонду про тимчасове обмеження (блокування) виплати грошових коштів за рахунками фізичних осіб - вкладників ПАТ «Старокиївський Банк» та надано вказівку Уповноваженій особі Фонду на звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактами можливого «дроблення» депозитних вкладів фізичних осіб, сума за якими перевищує граничний розмір відшкодувань, здійсненого з метою отримання відшкодування клієнтами за рахунок коштів Фонду.

На підставі зроблених Комісією висновків Уповноваженою особою Фонду прийнято наказ від 29.08.2014р. № 61, яким визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори) згідно переліку, який додається до наказу.

Згідно витягу із Переліку нікчемних договорів та інших правочинів, який є Додатком до Наказу від 29.08.2014р. №61 значиться договір банківського вкладу позивача від 11.06.2014р. №06/1257-2014 та рахунок НОМЕР_1.

Постановою Правління Національного банку України від 11.09.2014р. №563 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Старокиївський Банк».

На підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду від 17.09.2014р. №92 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Старокиївський Банк» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 18.09.2014р. та призначено Пантіну Л.О. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку строком на 1 рік з 18.09.2014р. по 18.09.2015р.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 25.09.2014р. Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «Старокиївський Банк»; для отримання коштів вкладники з 25.09.2014р. по 04.11.2014р. включно можуть звернутись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Банк «Київська Русь»; виплати гарантованої суми відшкодування буде здійснюватись відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

17.09.2014р. позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із листом, в якому просив включити його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми та провести відповідні виплати.

Листом від 05.11.2014р. №02-036-11989/14 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивача про те, що з 18.09.2014р. проводиться процедура ліквідації ПАТ «Старокиївський Банк», а також повідомлено про відсутність позивача у Переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми, наданого до Фонду Уповноваженою особою.

Судами встановлено, що договір банківського вкладу позивача визнано нікчемним на підставі частини 3 статі 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим його не включено до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи наказ про визнання нікчемним договір банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ «Старокиївський Банк», Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку діяла в межах наданих їй повноважень та на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд виходив з того, що нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено ніяких дій, які необхідно вчинити Уповноваженій особі Фонду, для визнання правочинів нікчемними; Уповноважена особа Фонду відповідно до Закону лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними.

Суд першої інстанції виходив з висновків Комісії з перевірки договорів (інших правочинів), укладених з ПАТ «Старокиївський Банк», якими встановлено, що кошти на рахунок позивача надходили внаслідок так званого «дроблення» рахунку іншого вкладника. Так, власник грошового вкладу із значною сумою «подрібнював» свій вклад на суми до 200000 грн і цими подрібненими частками перераховував кошти на рахунки інших довірених фізичних осіб, в тому числі позивача, які після здійснення такої фінансової операції фактично набували гарантоване право на отримання коштів в сумі гарантованого відшкодування вкладу за рахунок держави, а власник вкладу отримував перевагу перед іншими кредиторами банку, що є порушенням пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що реальні кошти позивачем на рахунок через касове відділення не вносились, що в тому числі підтверджує встановлені вище обставини.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що Уповноваженою особою Фонду не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та не наведено з яких підстав договір банківського вкладу, що укладений з позивачем, має ознаки нікчемного правочину.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачами не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ «Старокиївський Банк»; відповідачами не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що в силу положень частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом, проте Уповноваженою особою Фонду не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому такі дії відповідача суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є протиправними.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що кошти позивачем внесені через касу банку до запровадження тимчасової адміністрації банку.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що між позивачем та ПАТ «Старокиївський Банк» укладено договір банківського вкладу, позивач в силу Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідає вимогам до вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, відповідач протиправно не подав до Фонду інформацію щодо позивача інформацію про наявність таких підстав, а тому судами обґрунтовано прийнято рішення про часткове задоволення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції в частині доводів щодо нікчемності правочину відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (постанова від 04.07.2018р. у справі № 826/1476/15).

Крім того, предметом розгляду і доведення у даній справі були фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідачів передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників і відповідно правомірності в зв'язку з цим їх дій та бездіяльності.

В той же час, встановлення дійсної належності отриманих на рахунок позивача коштів, фактів поділу великого вкладу з метою набуття права на його відшкодування за рахунок коштів Фонду, наявність в окремих осіб умислу на заволодіння державними коштами не були предметом розгляду у даній справі.

Такі фактичні обставини підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі відповідних доказів, за участю усіх осіб, для яких встановлення таких обставин може мати значення.

Поряд з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позову в частині зобов'язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів, оскільки на даний час відсутні докази та підстави вважати, що позивача не буде включено до такого Реєстру.

Фонд здійснює виплату відшкодування коштів вкладникам на підставі отриманого від Уповноваженої особи Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, однак в ході розгляду справи встановлено, що така інформація про позивача не була включена до зазначеного Переліку, а тому спірні відносини між позивачем та Фондом на даний час не виникли, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що права позивача є порушеними.

Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів враховуючи викладене, прийшла до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015р. скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні в цій частині позовних вимог.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук