Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2018 року

Київ

справа №813/998/18

адміністративне провадження №К/9901/56951/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду в складі судді Брильовського Р.М. від 03.05.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Бруновської Н.В., Костіва М.В., Шавеля Р.М. від 13.06.2018 у справі №813/998/18 за позовом ОСОБА_2 до Львівської обласної державної адміністрації про скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

В березні 2018 року позивач звернулась до суду із адміністративним позовом до Львівської обласної державної адміністрації про скасування рішення Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 17.03.1992р. № 279 «Про зняття з державного обліку пам'яток історії та культури Львівської області, виконаних з нетривких матеріалів, або тих, що не мають історичної, наукової та художньої цінності» в частині зняття комплексу «Монумент Слави Радянської Армії» з державного обліку.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2018, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, позов залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском строків звернення з позовом до суду без поважних причин.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що про наявність оскаржуваного рішення дізналася у січні 2018 року, отримавши його копію з архівної установи. Крім того, вказує що суддею першої інстанції не заявлено самовідвід, незважаючи на те, що його донька працює в Львівській облдержадміністрації.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що предметом позову є оскарження рішення від 17.03.1992 р. Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів № 279 «Про зняття з державного обліку пам'яток історії та культури Львівської області, виконаних з нетривких матеріалів, або тих, що не мають історичної, наукової та художньої цінності» в частині зняття комплексу «Монумент Слави Радянської Армії» з державного обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 123 чинного КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач зазначає, що дізналася про оскаржуване рішення, отримавши його з архівної установи у січні 2018 року.

Проте, звертаючись з позовом у червні 2017 року до Львівської обласної ради про визнання протиправним рішень, дій, бездіяльності та скасування п.1.4 Рішення Львівської обласної ради від 11.05.2017 р. № 455 про прийняття звернення Львівської обласної державної адміністрації, Львівської міської ради, Львівського міського голови щодо демонтажу (перенесення) Монумента Слави на вулиці Стрийській у м. Львові ( справа № 813/2293/17) позивач обґрунтовує вимоги з посиланням на постанову Галицького районного суду м. Львова від 18.01.2012 у справі № 2-а-947/11 за позовом ОСОБА_5 до міського голови м. Львова Садового А.І. про зобов'язання забезпечити проведення демонтажу Монумента бойової слави Радянських Збройних Сил на вул. Стрийській у м. Львові.

В свою чергу, в справі № 2-а-947/11 оспорюване рішення Виконавчого комітету Львівської обласної ради № 279 від 17.03.1992 р. було одним із доводів позивача, якому суд надав оцінку.

Небажання знати або незнання про порушення свого права через байдужість не може бути поважною причиною пропуску строку звернення до суду, враховуючи . що від дати винесення оскаржуваного розпорядження сплинуло понад 25 років.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які були об'єктивно непереборними, на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, а тому погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що суддя Брильовський О.Р. зобов'язаний під час розгляду даної справи в суді першої інстанції заявити самовідвід оскільки, його дочка працює в юридичному управлінні апарату Львівської обласної державної адміністрації колегія суддів зазначає, що матеріалами справи не підтверджено участь близької до судді особи як представника відповідача в даній справі. Відтак, відсутні підстави для самовідводу.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду