Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.09.2018 року у справі №804/5502/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2018 року

Київ

справа №804/5502/16

адміністративне провадження №К/9901/30964/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Хохуляка В.В.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 (суддя - Гончарова І.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 (головуючий суддя - Семененко Я.В., судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі №804/5502/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНЄПРКАРТРАНС» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНЄПРКАРТРАНС» звернулось до адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 №0000610220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 262519,00грн., з яких 262518,00грн. - основний платіж та 1,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Справа судами переглядалася неодноразово.

За результатом останнього розгляду справи постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркантранс», з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Судами встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту було віднесено суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з фактичним придбанням послуг з метою використання у власній господарській діяльності, підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулась з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 у справі №804/5502/16, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи податкового органу зводяться до того, що договірні відносити між сторонами укладено без мети настання реальних правових наслідків, носить протиправний характер, спрямований на незаконне формування податкового кредиту. А тому, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно та не підлягає скасуванню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНЄПРКАРТРАНС» не скористалося своїм правом та не надало заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, уповноваженими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНЄПРКАРТРАНС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 187.8 статті 187, пункту 198.6 статті 198, пункту 190.2 статті 190, абзацу «г» пункту 201.1, пунктів 201.4, 201.10 статті 201, пунктів 208.2, 208.3 статті 208 Податкового кодексу України внаслідок заниження податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 262518,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 03.08.2012 №2412/17/22-206/35577013 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 №0000610220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 262519,00грн., з яких за основним платежем - 262518,00грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00грн.

Фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання став висновок податкового органу про безпідставність формування податкового кредиту за податковими накладними отриманими від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркантранс» за послуги перевезення. Вказаний висновок ґрунтується на тому, що надані до перевірки податкові накладні, складені результатом господарських операцій між позивачем та його контрагентом, не містять відомостей про юридичну адресу постачальника, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

За результатом розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркантранс» (комісіонер) було укладено договір комісії №1К від 01.03.2011, згідно якого комітент доучив комісіонеру організувати перевезення вантажів залізничним транспортом. Реальність проведених операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено належними первинними документами, а саме: договором, актами здачі-прийняття робіт з додатками до них (звіти комісіонера щодо виконання робіт за вказаними актами), податковими накладними та банківськими виписками, що свідчить про розрахунок між сторонами в безготівковій формі.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що досліджені в процесі розгляду справи податкові накладні від 18.04.2011 №139, від 22.04.2011 №146, від 28.04.2011 та №149, виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркантранс», відповідають вимогам Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку її заповнення» та мають всі необхідні реквізити, зокрема, місцезнаходження продавця (постачальника).

Судами також встановлено, що основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНЄПРКАРТРАНС» є діяльність з організації перевезення вантажів, а отже укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркантранс» договір узгоджується з видами господарської діяльності позивача та видами господарської діяльності його контрагента.

До того ж, на момент вчинення спірних господарських операцій контрагент позивач був зареєстрований у встановленому законом порядку, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНЄПРКАРТРАНС» підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНЄПРКАРТРАНС» ознак неправомірних дій, а наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркантранс».

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 16.08.2012 №0000610220 є правильним.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 у справі №804/5502/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду