Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.10.2018 року у справі №804/13968/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 жовтня 2018 року

справа №804/13968/14

адміністративне провадження №К/9901/5685/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року у складі судді Олійника В. М. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у складі колегії суддів Щербака А. А., Баранник Н. П., Малиш Н. І. у справі № 804/13968/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веесві-машинобудівний завод» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

05 вересня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Веесві-машинобудівний завод» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовною заявою до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, правонаступник Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області), в якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року № 0004872201, яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податок на прибуток в сумі 234 492 грн. з них за основним платежем у розмірі 156 328 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 78 164 грн., № 0004882201, яким платнику податків визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 419 166 грн. з них за основним платежем у сумі 279 444 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 139 722 грн., а також від 04 вересня 2014 року № 0005342201, яким Товариству визначено штрафну санкцію у сумі 303 480 грн., з мотивів протиправності їх прийняття.

13 лютого 2015 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року № 0004872201, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року № 0004882201 в частині основного платежу 53 221 грн. та штрафу 26 611 грн., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2014 року № 0005342201 в частині штрафних фінансових санкцій 300 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині, суд першої інстанції висновувався з часткової правомірності податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року № 0004882201, внаслідок того, що в порушення вимог 189.9 статті 189 Податкового кодексу України позивачем занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 226 223 грн.

Часткова правомірність податкового повідомлення-рішення від 04 вересня 2014 року № 0005342201 в частині застосування фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 3 480 грн. встановлена судом першої інстанції на підставі того, що в порушення пунктів 2.11, 3.1, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення № 637), в ході перевірки встановлено видачу готівкових коштів працівнику підприємства на господарські потреби за видатковим касовим ордером від 24 квітня 2013 року №27 у сумі 3 480 грн. без документу, який підтверджує факт витрат готівкових коштів.

Задовольняючи позовні вимоги у частині, суд першої інстанції виходив з протиправності податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року № 0004872201 та часткової протиправності податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року № 0004882201, внаслідок встановлення реальності господарських операцій платника податків з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Інтерколірметгруп», «Компанія Інсел», «Осіріс-ЮГ», «Скріп - трейд», Приватним підприємством «Ситрейд Групп».

Протиправність податкового повідомлення-рішення від 04 вересня 2014 року № 0005342201 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 300 000 грн. встановлена судом першої інстанції внаслідок спростування за результатом судового розгляду наявності у діях позивача складу правопорушення, передбаченого пунктом 2.6 Положення № 637, а саме оприбуткування готівки не в повному обсязі.

16 червня 2015 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року № 0004882201 в частині 226 223 грн. основного платежу та 113 111 грн. штрафних санкцій. Позовні вимоги в цій частині задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року № 0004882201 в частині 226 223 грн. основного платежу та 113 111 грн. штрафних санкцій.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги у відповідній частині, суд апеляційної інстанції висновувався з відсутності складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, а відтак протиправного збільшення податковим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 226 223 грн.

08 липня 2015 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, пункту 1.2 частини другої, пунктів 2.2 та 2.6, пункту 2.6, пункту 2.11, пункту 3.1, пункту 7.39, пункту 7.41 Положення № 637.

Податковим органом доводиться нереальність господарських операцій позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Інтерколірметгруп», «Компанія Інсел», «Осіріс-ЮГ», «Скріп - трейд», Приватним підприємством «Ситрейд Групп», а також вказується, що судами попередніх інстанцій помилково встановлено відсутність правопорушення, передбаченого пунктом 2.6 Положення № 637.

09 липня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 804/13968/14.

04 серпня 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач спростовує доводи касаційної скарги та просить залишити її без задоволення.

30 червня 2016 року справа № 804/13968/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

18 січня 2018 року справу № 804/13968/14 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанови судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції та постанова суду першої інстанцій, в частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції, відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство перебуває на обліку у відповідача та є платником податку на додану вартість.

У липні 2014 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків з питань дотримання, серед іншого, вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 травня 2014 року, за результатами якої складено акт від 22 липня 2014 року № 2586/221/31929927 (далі - акт перевірки).

14 серпня 2014 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України керівником податкового органу винесено податкові повідомлення-рішення № 0004872201 та № 0004882201.

За результатами процедури апеляційного адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення № 0004872201 та № 0004882201 залишено без змін, а також прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2014 року № 0005342201.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо нереальності господарських операцій

Податковим повідомленням-рішенням № 0004872201 за порушення вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 156 328 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 78 164 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням № 0004882201 за порушення вимог пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176, пункту 196.8 статті 196 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 279 444 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 139 722 грн.

Склад податкових правопорушень доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Інтерколірметгруп», «Компанія Інсел», «Осіріс-ЮГ», «Скріп - трейд», Приватним підприємством «Ситрейд Групп», внаслідок чого, на думку податкового органу, платником податків занижено доходи за 2013 рік на суму 203 656 грн., завищено витрати на загальну суму 619 122 грн. за 2013 рік та сформовано податковий кредит.

Нереальність господарських операцій доводиться відповідачем на підставі твердження про наявність актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, невідповідності первинних документів податкового та бухгалтерського обліку статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

Протиправність формування витрат позивачем за наслідком господарських операцій з Приватним підприємством «Ситрейд Групп» доводиться податковим органом на підставі твердження про непов'язаність таких витрат з господарською діяльністю платника податків.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та Товариствами з обмеженою відповідальністю «Інтерколірметгруп», «Компанія Інсел», «Осіріс-ЮГ», «Скріп - трейд» укладено договори поставки металопрокату .

Між платником податків та Приватним підприємством «Ситрейд Групп» укладено договір купівлі-продажу від 01 серпня 2013 року, згідно якого покупець зобов'язується прийняти та сплатити матеріали відповідно до виставлених рахунків (масло трансформаторне).

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено первинні документи податкового та бухгалтерського обліку за вказаними операціями, надано оцінку їх відповідності вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій, серед іншого, встановлено, подальше використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності позивача, що підтверджується наданими та долученими до матеріалів справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Крім того, судом першої інстанції допитано свідка ОСОБА_1 який працює заступником директора на підприємстві, що обслуговує електричну підстанцію, яка знаходиться на балансі позивача. Показаннями свідка підтверджено, що підстанція перебувала в аварійному стані і свідок особисто наполягав на заміні трансформаторного масла у двох трансформаторах, у кожному по 5 тон. Масло привезли у бочках, старе масло злили в бочки та здали на склад позивача.

Відтак, судами попередніх інстанцій встановлено пов'язаність операцій з придбання трансформаторного масла з власною господарською діяльністю позивача.

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, за наслідками яких сформовано витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Суд визнає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що посилання податкового органу на висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів є безпідставними, оскільки нереальність господарських операцій має встановлюватися на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, а не виключно службової інформації податкового органу.

Верховний Суд зауважує, що податкове повідомлення-рішення як спосіб реалізації владних управлінських функцій податкового органу має відповідати вимогам статті 58 Податкового кодексу України. При визначенні правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року № 0004882201, податковим органом наведено норми Податкового кодексу України, які регламентують сплату податку на доходи фізичних осіб, а не податку на прибуток. Відтак, вказане податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам статті 58 Податкового кодексу України, не має жодного юридичного значення для платника податків та не може визначати його податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Щодо наявності складу податкових правопорушень в сфері обігу готівки

Податковим повідомленням-рішенням № 0005342201 за порушення абзацу 23 пункту 1.2, частини 2 пункту 2.2 та пункту 2.6, пункту 2.11, пункту 3.1 пункту 7.39, 7.41 Положення № 637 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 303 480 грн. на підставі статті першої Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 (далі - Указ № 436/95).

Касаційна скарга вміщує доводи щодо помилкового висновку судів попередніх інстанцій про відсутність складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 2.6 Положення № 637 і як наслідок протиправне задоволення позовних вимог в частині скасування штрафних фінансових санкцій у розмірі 300 000 грн.

Склад фінансового правопорушення доводиться податковим органом на підставі того, що 25 березня 2014 року до каси підприємства надійшли готівкові кошти у сумі 60 000 грн., які оприбутковані не у день фактичного одержання.

Судами попередніх інстанцій встановлено за наслідком допиту свідка ОСОБА_2 (бухгалтера Товариства), що 25 березня 2014 року вона отримала у банку 60 000 гривень для фінансової допомоги ОСОБА_3 В цей же день вона видала фінансову допомогу ОСОБА_3 Видатковий касовий ордер виписаний нею 25 березня 2014 року. Прибутковий касовий ордер вона виписала 26 березня 2014 року помилково, а мала його виписати 25 березня 2014 року. Це підтверджується банківськими виписками і довідкою з банку, які долучено до матеріалів справи.

Суди попередніх інстанцій, висновуючись з положень пункту 2.11, пункту 3.1 пункту 7.39, 7.41 Положення № 637 прийшли до обґрунтованого висновку про відсутність правопорушення, передбаченого пунктом 2.6 Положення № 637, а відтак відсутності підстав для застосування штрафних санкцій.

Жодних доводів щодо порушень судами попередніх інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судом, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в частині, що залишена без змін судом апеляційної інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, залишаються без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року в частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції, у справі № 804/13968/14 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер