Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 серпня 2019 року

Київ

справа №400/2867/18

адміністративне провадження №К/9901/15599/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Калашнікової О.В.,

суддів - Білак М.В., Губської О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 400/2867/18

за позовом ОСОБА_1 до Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання нечинною та скасування постанови,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача - Шеметенко Л.П., суддів: Стас Л.В., Турецької І.О.),

І РУХ СПРАВИ

1. В листопаді 2018 року ОСОБА_1 (надалі також - Позивач) звернулась до суду з позовом до Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі - Відповідач, ВДВС) про визнання нечинною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 23 лютого 2018 року.

2. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2018 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано. Визнано протиправною та скасовано постанову ВДВС від 23 лютого 2018 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 52482997. Стягнуто з Відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1762 грн.

4. ОСОБА_1 звернулась із заявою від 19 лютого 2019 року про ухвалення додаткового судового рішення до Миколаївського окружного адміністративного суду.

5. Ухвалою від 26 лютого 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

6. Надалі позивач звернулась із заявою від 5 березня 2019 року про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

7. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 400/2867/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2018 року.

8. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову в ухваленні додаткового рішення, в травні 2019 року Позивачка звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 6 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року у справі № 400/2867/18.

10. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому ВДВС зазначило, що Позивач не поніс витрат в сумі 13800,00 грн, розмір понесених витрат, на думку ВДВС, складає 1762,00 грн, сплаченого ОСОБА_1 судового збору за подачу апеляційної скарги, які вже стягнуто з Відповідача постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року. А тому Відповідач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги Позивача на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення.

ІIІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, оскільки при ухвалені судового рішення у даній справі судом апеляційної інстанції було вирішено питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням наявних в матеріалах справи та представлених позивачем доказів понесення судових витрат, а також з огляду на те, що Позивачем не подавалось під час судового розгляду справи будь-яких заяв щодо понесення витрат на правничу допомогу.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. У своїй касаційній скарзі Позивач, вказала, що на вказані у заяві про винесення додаткового судового рішення обставини суд уваги не звернув, своє рішення відповідно до підстав заяви в повному обсязі не аргументував, а отже, і оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню.

13. Також Позивачка вказала, що своєчасно звернулась до суду стосовно питання ухвалення додаткового рішення, однак 26 лютого 2019 року судом першої інстанції винесено ухвалу про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Після чого ОСОБА_1 звернулась із аналогічною заявою до суду апеляційної інстанції. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати ухвалу п`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат з ВДВС за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 13800 грн. на користь Позивача.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

14 Пунктом 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

15 Відповідно до частини другої статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

16. Статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

17. Частинами першою, другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

18. Отже, витрати на правничу допомогу підлягають розподілу саме разом з іншими судовими витратами.

19. Судами встановлено, що, приймаючи постанову від 31 січня 2019 року, суд апеляційної інстанції здійснив розподіл судових витрат, а саме: стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача сплачений ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1762 грн.

20. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При цьому, згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

21. Отже, чинним законодавством передбачено відповідний строк, протягом якого особа може звернутись до суду із заявою щодо стягнення витрат, які вона сплатила у зв`язку із розглядом справи.

22. З матеріалів справи вбачається, що за весь час розгляду даної справи Позивач зазначала про орієнтовний розмір понесених нею в майбутньому витрат на правову допомогу лише у позовній заяві, в апеляційній скарзі лише просила про стягнення судових витрат, жодних уточнень з приводу виду таких витрат у скарзі не зазначено, жодних заяв з приводу стягнення витрат на правничу допомогу надано не було. Окрім того, докази, які підтверджують витрати ОСОБА_1 на правову допомогу були надані нею разом із заявою про ухвалення додаткового рішення 19 лютого 2019 року, у свою чергу, постанова по справі прийнята П`ятим апеляційним адміністративним судом 31 січня 2019 року.

23. Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до правомірного висновку щодо відсутності правових підстав для поновлення строку на подання доказів стосовно понесених судових витрат Позивачем та для розгляду наданих позивачем доказів, що підтверджують, на її думку, понесення нею витрат на правничу допомогу.

24. Доводи ОСОБА_1 стосовно ігнорування судом апеляційної інстанції строку подання доказів витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, оскільки оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції наголошує саме на відсутності правових підстав для поновлення позивачу такого строку.

25. У свою чергу, також є безпідставними доводи позивача щодо вчасності звернення до суду із вищезазначеною заявою з огляду на наступне. Так, дійсно Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 26 лютого 2019 року відмовив Позивачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Однак, із такою заявою Позивач звернулась до суду першої інстанції з пропуском п`ятиденного строку, оскільки рішення судом першої інстанції ухвалено 5 грудня 2018 року, а заява подана - 19 лютого 2019 року.

26. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення.

27. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

28. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в цих рішеннях, тому касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

VII. Судові витрати

29. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О. В. Калашнікова

М. В. Білак

О. А. Губська

Судді Верховного Суду