Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.07.2019 року у справі №804/17854/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2019 року

Київ

справа №804/17854/14

адміністративне провадження №К/9901/6598/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Техносфера» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 (головуючий суддя - Поплавський В.Ю., судді: Чепурнов Д.В., Сафронова С.В.) у справі № 804/17854/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Техносфера» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Техносфера» (далі - ТОВ «ПКФ «Техносфера») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська) від 16.10.2014 №0003952201, 0003962201 .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції ТОВ «ПКФ «Техносфера» оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2014.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ «ПКФ «Техносфера» посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 139, 198 Податкового кодексу України.

Так, позивач зазначає, судом першої інстанції встановлено, не заперечувалося відповідачем та не було спростовано апеляційним судом, що позивач здійснив фактичні операції з придбання металопродукції у контрагентів ТОВ «Феррід-Д», ТОВ «Ран-Україна», ТОВ «Стілтон», ПП «Вегаліон», зокрема, було встановлено та досліджено при розгляді справи рух придбаної металопродукції до кінцевих споживачів (набувачів), приймання-передачі металопродукції, транспортування до місць призначення. Судом першої інстанції було надано вірну оцінку первинним документам щодо придбання металопродукції у спірних контрагентів, які містять всі необхідні реквізити для визначення цілей оподаткування. Судом апеляційної інстанції безпідставно визначено відсутність у ТОВ «Феррід-Д», ТОВ «Стілтон», ТОВ «Ран-Україна» необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності, технічного персоналу, транспорту, оскільки такі доводи не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи прийняте у справі судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ПКФ «Техносфера» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 12.07.2011 по 31.12.2013.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 19.08.2014 №2382/04-66-22.1/37732622, в якому відображено висновок про порушення ТОВ «ПКФ «Техносфера» пункту 14.1.36 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.5, 138.6 статті 138, пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в сумі 456955 грн. та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 377640 грн.

На обґрунтування цього висновку Вишгородська ОДПІ посилається на те, що згідно податкової звітності у ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Ран-Україна», ТОВ «Стілтон», ПП «Вегаліон» та проведених заходів встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Окрім того, до перевірки не надано документів, підтверджуючих транспортування від ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Стілтон», ТОВ «Ран-Україна» до позивача.

Також, відповідно до доданих до адміністративного позову заявок, транспортування здійснювалось з м. Одеси до м. Донецька, а потім до контрагентів-покупців, які придбавали товар. Перевіркою встановлено наявність у позивача в оренді складського приміщення за адресою м. Дніпропетровськ, вул.Криворізька, 39. Товар, отриманий від ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Стілтон», ТОВ «Ран-Україна» на зазначеному складі не обліковувався.

В ході проведення перевірки з`ясовано, що операції із придбання та реалізації продукції мали нереальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Відповідно наявних на час проведення перевірки документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

На підставі названого акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0003952201 про нарахування сум грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на прибуток підприємств у розмірі 571193,75 грн., №0003962201 про нарахування сум грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 566460 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків про дотримання позивачем законодавчих вимог при відображенні у податковій звітності операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт виконання робіт та оплати її вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, валові витрати підтверджуються первинними документами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції підтримав висновки контролюючого органу що операції із придбання та реалізації продукції мали нереальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Згідно з наявних на час проведення перевірки документів відсутня можливість встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Відсутність у ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Стілтон», ТОВ «Ран-Україна» необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності та відсутність розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів.

Судами встановлено, у період з квітня по липень 2012 року ТОВ ПКФ «Техносфера» здійснювало закупівлю металопродукції у ТОВ «Ферріт-Д» та подальший продаж її підприємству з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат», а саме лист 20,40, 50 мм в асортименті.

У зв`язку з тим, що позивач не є кінцевим споживачем, вказана металопродукція із складу ТОВ «Ферріт-Д» доставлялася безпосередньо автотранспортом підприємства з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат», що підтверджується, в тому числі, товарно-транспортними накладними.

У липні 2012 року ТОВ ПКФ «Техносфера» здійснювало закупівлю стальної труби у ТОВ «РАН-Україна» (договір поставки №ДГ-81 від 27.07.2012) та подальший її продаж ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес».

Придбання металопродукції відбувалося на складі ТОВ «РАН-Україна», який знаходиться за адресою: ст. Нижнедніпровськ Придніпровської ж/д (пер. Юннатов, 15), у присутності директора ОСОБА_1 , яка працює на підприємстві позивача згідно штатного розкладу.

Згідно специфікації №1 до договору поставки №ДГ-81, сторони погодили умови поставки: самовивіз металопродукції.

Самовивіз металопродукції здійснювався за допомогою автотранспорту кінцевого покупця - ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес», що підтверджується в тому числі товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи.

У період з червня по вересень 2012 року позивач здійснював закупівлю металопродукції, а саме лист г/к в асортименті, у ТОВ «Стілтон» (договір поставки №15061 від 15.06.2012) та подальший її продаж ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес».

Придбання металопродукції відбувалося на складі ТОВ «Стілтон», який знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна 2, у присутності інженера ОСОБА_2 , який працює на підприємстві позивача згідно штатного розкладу.

Згідно договору поставки №15061 від 15.06.12, ТОВ «Стілтон» та позивач погодили умови поставки: самовивоз із складу постачальника.

Самовивіз металопродукції здійснювався за допомогою автотранспорту кінцевого покупця - ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес», що підтверджується, товарно -транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

У період з липня 2012 по серпень 2013 року позивач придбавав металопродукцію, а саме квадратну заготівку у ПП «Вегаліон» (договір купівлі-продажу №207-2 від 02.07.2012).

Придбання металопродукції відбувалося на складах ПП «Вегаліон», які знаходяться за адресою: м.Одеса, вул. Чапаева 2а-5.

Згідно договору купівлі-продажу №207-2 від 02.07.2012, ПП «Вегаліон» та позивач погодили умови поставки самовивіз із складу постачальника, що здійснювався у присутності представників позивача (інженера ОСОБА_2 , директора ОСОБА_1 ) та за допомогою автотранспорту, який позивач замовляв у автопідприємства ПП «Донтранскараван», згідно заявок та договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 28.05.2012.

Металопродукція, що придбавалася позивачем у ПП «Вегаліон», була давальницькою сировиною, яка використовувалася для переробки та виготовлення металевих кутиків, штабів, квадратів, шестигранників на ПАТ «Донецькому металопрокатному заводі» згідно договору №М/12/03-16/Т67 від 24.07.2012.

Перевезення вказаної металопродукції здійснювалося позивачем за допомогою перевізника ПП «Донтранскараван».

На виконання договору №М/12/03-16/Т67 від 24.07.2012 ПАТ «Донецький металопрокатний завод» у період 2012-2013 роки надав позивачу послуги з переробки та виготовлення металевих кутиків, штабів, квадратів, шестигранників.

Доставка металопродукції на ПАТ «Донецький металопрокатний завод» підтверджується внутрішнім документом про проходження автотранспорту ПП «Донтранскараван» вагового контролю на території заводу, у якому зазначена інформація про автотранспорт та вагу металопродукції.

Позивач після отримання переробленої ПАТ «Донецький металопрокатний завод» металопродукції, реалізовував її кінцевим покупцям-споживачам, а саме ТОВ «Трейд-Стил», ТОВ ТД «ІКАР», Підприємству з II у формі ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат», ТОВ АВ «Метал Груп» та іншим, згідно договорів поставки.

Перевезення, переробленої металопродукції позивача із ПАТ «Донецький металопрокатний завод» здійснювалося, як автотранспортом вище вказаних кінцевих покупців, так і за допомогою ПП «Донтранскараван».

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили факт придбання, транспортування та відвантаження металопродукції по вказаних вище господарських операціях.

Придбання металопродукції у вказаних підприємств-контрагентів позивача підтверджується наступними первинними документами: договорами поставки, рахунками на оплату, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками про оплату металопродукції (та ПДВ), товарно-транспортними документами на перевезення товару, а також первинною документацією, яка підтверджує відвантаження металопродукції кінцевим споживачам.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Апеляційний суд, у свою чергу, підтримуючи позицію контролюючого органу про недотримання позивачем встановлених Податковим кодексом України правил формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість, зазначив що позивачем не надано будь-яких документів, які б підтвердили факт поставки товару та здійснення господарських операцій із спірними контрагентами, що не знайшло свого підтвердження матеріалами справи.

Так, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «ПКФ «Техносфера» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його постачальники були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Також, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, правильно відхилив посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Таким чином, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції із зазначеними контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга ТОВ «ПКФ «Техносфера» підлягає задоволенню, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 підлягає скасуванню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 залишенню в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Техносфера» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду