Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2018 року

Київ

справа №826/22795/15

провадження №К/9901/10645/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/22795/15

за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2016 року, прийняту головуючим суддею Іщуком І.О., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, прийняту колегією суддів: головуючого Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Губскої О.А.,

в с т а н о в и в :

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.

У липні 2016 року відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 42015000000001288 від 26.06.2015 року.

На обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача зазначив, що провадження по справі підлягає зупиненню позаяк по справі оскаржується наказ Генерального прокурора України від 16.07.2015 року № 08-дц про звільнення позивача з посади заступника прокурора Київської області, а Генеральною прокуратурою України відносно позивача винесено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42015000000001288 від 26.06.2015року про підозру у вчиненні злочинів, за яким кримінальна справа знаходиться на розгляді в іншому суді.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, провадження по справі зупинено до набрання законної силу судовим рішенням у кримінальному провадженні № 42015000000001288 від 26.06.2015року.

Непогоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просить їх скасувати, постановити нову ухвалу , якою у задоволенні клопотання Генеральної прокуратури України про зупинення провадження у справі відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29 січня 2018 року касаційна скарга позивача надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 30 січня 2018 року прийнята до провадження.

На обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на відсутність підстав для зупинення провадження у справі, передбачених п.1 ст. 156 КАС України та необхідність продовження її розгляду, оскільки зазначені відповідачем обставини не перешкоджають подальшому розгляду.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що висновки судового рішення по кримінальній справі мають безпосередній вплив на результат розгляду цієї справи, оскаржувані ухвали вважає такими, що відповідають умовам п.1 ст. 156 КАС України, просить залишити їх без змін.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що предметом спору по цій справі є оскарження наказу Генерального прокурора України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» № 08-дц від 16.07.2015 в частині звільнення за порушення присяги, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, заступника прокурора Київської області Корнійця Олександра Павловича із займаної посади з позбавленням класного чину «старший радник юстиції», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 22.02.2013 № 110 к, увільнивши його від виконання обов'язків члена колегії прокуратури Київської області.

Також встановлено, що кримінальне провадження № 42015000000001288 відносно ОСОБА_1 , що підозрюється у скоєні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України на час розгляду цієї справи перебуває на розгляді у Голосіївському районному суді м. Києва.

Приймаючи рішення про зупинення провадження по цій справі, суди попередніх інстанцій вважали, що видання спірного наказу обумовлене тими ж обставинами, що встановлені в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42015000000001288 та які стали підставою для затримання позивача та повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Водночас Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає помилковими та такими, що зроблені з порушенням норм процесуального права.

Ключовим питанням законності оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій в цій справі є питання можливості з'ясування обставин цієї справи щодо звільнення позивача із займаної посади до судового вирішення кримінальної справи, про яку зазначено.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 156 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Аналогічне положення закріплено також у п. 3 ч.1 ст. 236 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок, що суд зупиняє провадження у справі лише в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, саме й висновок про таку неможливість суд зобов'язаний зазначити в ухвалі про зупинення провадження.

З матеріалів справи видно, що звільнення позивача відбулося на підставі оскаржуваного наказу відповідача за порушення присяги, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури.

З огляду на правове врегулювання підстав зупинення провадження у справі та обставин цієї справи Верховний Суд приходить до висновку, що адміністративні суди не позбавлені можливості перевірити обставини звільнення позивача із займаної посади, серед іншого й підстави прийняття відповідачем оскаржуваного наказу про звільнення. Зажадати розгляду кримінальної справи з метою встановлення преюдиціальних обставин для цієї справи необхідності немає, позаяк адміністративні суди мають відповідні повноваження для встановлення відповідних обставин щодо розв'язання конфлікту за цим позовом і ці обставини не є похідними від судового розгляду вказаної кримінальної справи.

За таких обставин, неправильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо неможливості розгляду цієї справи до судового вирішення Голосіївським районним судом м. Києва кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, в тому числі і ч.4 ст. 368 КК України.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Позаяк суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права при зупиненні провадження у цій справі, то їх ухвали підлягають скасуванню з направленням справи в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року в цій справі скасувати та направити справу в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець