Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.02.2018 року у справі №817/396/16
Ухвала КАС ВП від 13.05.2018 року у справі №817/396/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2018 року

Київ

справа №817/396/16

провадження №К/9901/10966/18, К/9901/10970/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 817/396/16

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного Управління Національної поліції в Рівненській області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами Міністерства внутрішніх справ України та ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року (колегія суддів: головуюча Жуковська Л.А., судді Гломб Ю.О., Шарапа В.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року (колегія суддів: головуючий Мацький Є.М., судді Євпак Є.Є., Шидловський В.Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного Управління Національної поліції в Рівненській області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (далі - УМВС), правонаступником якого є Головне управління Національної поліції в Рівненській області (далі - ГУ НП) про визнання неправомірною відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі - Постанова № 850) та зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у відповідності з пунктом 2 Постанови № 850.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ позивач отримав захворювання, пов'язане з виконанням службових обов'язків. У липні 2015 року позивачу визначено ІІ групу інвалідності, у зв'язку з чим він звернувся про виплату одноразової грошової допомоги. Проте, МВС повернуло висновок УМВС щодо призначення такої допомоги з посиланням на пункт 4 Порядку № 850. Позивач не погодився з правомірністю таких дій МВС, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 27 травня 2016 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправною відмову МВС у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (далі - Порядок № 707).

Зобов'язав ГУ НП повторно направити до МВС висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку №707.

Зобов'язав МВС прийняти рішення щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 707 та з урахуванням встановлених судом обставин.

У решті позовних вимог відмовив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 1 серпня 2016 року залишив постанову Рівненського окружного адміністративного суду без змін.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29 січня 2018 року касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та ОСОБА_1 надійшли до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, які ухвалою судді-доповідача від 30 січня 2018 року прийняті та об'єднані в одне провадження.

У касаційній скарзі МВС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відсоток втрати працездатності позивачу первинно встановлено у 2001 році, вдруге - у 2015 році. З посиланням на пункт 4 Порядку № 850 відповідач зазначив, що оскільки після первинного огляду МСЕК пройшло понад 2 роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини шостої статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон №565-ХІІ) в редакції від 12 березня 2015 року.

Позивач у касаційній скарзі теж просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій з мотивів порушення ними норм матеріального та процесуального права і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування своїх вимог, з-поміж іншого, зазначив, що другу групу інвалідності МСЕК встановила йому 27 липня 2015 року, тоді як зміни до статті 23 Закону № 565-ХІІ набрали чинності з 12 березня 2015 року. Оскільки право на отримання допомоги позивач набув після набрання чинності законодавчих змін до вказаної статті, вимоги щодо застосування Порядку № 707 при призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, передбачені пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, на нього не поширюються. Позивач вважає, що як особа з другою групою інвалідності має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, встановленому статтею 23 Закону № 565-ХІІ та пунктом 2 Порядку № 850 з урахуванням виплачених коштів в сумі 40716 грн.

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з наказом №193о/с від 6 жовтня 1993 року ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України в запас Збройних Сил за пунктом 64 «в» (через обмежений стан здоров'я) Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

З 18 травня 1986 року по 12 червня 1986 року позивач виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії у 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС.

25 лютого 2000 року Дубенська МСЕК видала позивачу довідку №023041, якою визначено відсоток втрати професійної працездатності у розмірі 10%. На цій підставі йому виплатили страхову суму по державному обов'язковому особистому страхуванню в сумі 370 грн., що підтверджується довідкою Рівненської обласної дирекції НАСК «Оранта» № 03-12/552 від 11 червня 2014 року.

Відповідно до експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру №16073 від 20 травня 2014 року, захворювання ОСОБА_1 пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

10 червня 2014 року Рівненська обласна МСЕК встановила позивачу ІІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з висновком УМВС від 10 липня 2014 року ОСОБА_1 призначено одноразову грошову допомогу відповідно до підпункту 2 пункту 1 Порядку № 707 в розмірі 40716 грн.

27 липня 2015 року Рівненська обласна МСЕК встановила ОСОБА_1 з 22 липня 2015 року ІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відтак 30 жовтня 2015 року позивач звернувся до УМВС із заявою (встановленої форми і змісту) про проведення виплати одноразової грошової допомоги.

УМВС своєю чергою направило до МВС висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі пункту 2 Порядку № 850 в сумі 202884 грн.

Однак, 6 листопада 2015 року МВС відмовило у затвердженні цього висновку та на підставі пункту 4 Порядку № 850 повернуло матеріали ОСОБА_1 без права на виплату одноразової грошової допомоги.

Не погодившись з правомірністю такої відмови ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково, зобов'язавши відповідачів надіслати заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги і розглянути її відповідно до Порядку № 707. Свою позицію суд першої інстанції мотивував тим, що на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності (22 липня 2015 року) вказаний Порядок № 850 ще не набрав чинності. Чинним на той час був Порядок № 707, відповідно до пункту 1 якого у разі виникнення у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім'ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми. Оскільки право на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму у позивача виникло раніше, ніж набрав чинності Порядок № 850, то покликання відповідачів на пункт 4 цього Порядку як на підставу для відмови у виплаті зазначеної одноразової грошової допомоги є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства.

Суд апеляційної інстанції таку позицію підтримав.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 23 Закону № 565-ХІІ (в редакції, викладеній згідно із Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII (набрав чинності з 12 березня 2015 року); далі - Закон № 208-VIII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 208-VIII, зокрема, Кабінету Міністрів України, надано тримісячний строк після набрання чинності цим Законом для приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

На виконання положень статті 23 Закону № 565-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21 жовтня 2015 року № 850 затвердив згаданий Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

За змістом пункту 2 Порядку № 850 у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності днем виникнення права на отримання грошової допомоги є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Вимоги до заяви про виплату одноразової грошової допомоги, перелік документів, які необхідно додати до цієї заяви, порядок подання цієї заяви і строки її розгляду визначено у пунктах 6-9 Порядку № 860.

Підстави для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги передбачено у пункті 14 Порядку № 850, відповідно до якого призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.

Порядок № 850 набрав чинності 31 жовтня 2015 року. До цього часу діяв Порядок № 707, посилання на який є у зазначеному пункті урядової постанови від 21 жовтня 2015 року № 850.

Згідно з пунктом 1 Порядку №707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі: установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

У тому ж пункті передбачено, що у разі виникнення у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім'ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку №707 для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком; довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності; довідку про грошове забезпечення; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника); копію ідентифікаційного номера. Для виплати грошової допомоги обов'язково подається довідка від Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» про проведену або не проведену раніше виплату.

Відповідно до пункту 7 Порядку №707 орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у разі його загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям.

Грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 707 грошова допомога не виплачується, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво) або інвалідність настали: у зв'язку із засудженням працівника міліції, податкової міліції за вчинення умисного кримінального правопорушення за рішенням суду, що набрало законної сили, чи адміністративного правопорушення або учиненням дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; унаслідок вчинення самогубства чи умисного заподіяння працівником міліції, податкової міліції собі тілесного ушкодження; унаслідок шкоди, яку працівник міліції, податкової міліції заподіяв собі джерелом підвищеної небезпеки у разі, коли він особисто на відповідній правовій підставі або без неї (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володів транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом з порушенням правил їх використання, зберігання або утримання.

Отож, у період з 12 березня 2015 року (дата набрання чинності Закону № 280-VIII) до 31 жовтня 2015 року (дата набрання чинності Порядку № 850) механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону № 565-ХІІ визначав Порядок № 707.

Інвалідність ІІ групи позивачу встановлено 22 липня 2015 року, тобто після набрання чинності Законом № 280-VIII, про призначення одноразової грошової допомоги він звернувся 30 жовтня 2015 року, подавши заяву з пакетом документів у відповідності з Порядком № 707, який був чинним на дату звернення.

Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що оскільки на дату звернення діяв Порядок № 707, відповідачі мали б розглянути заяву позивачу у порядку і строки, встановлені Порядком № 707.

Виходячи з таких міркувань суди попередніх інстанцій дійшли висновку, з яким погоджується й колегія суддів, що посилання МВС на пункт 4 Порядку № 850 як на підставу для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі, встановленому статтею 23 Закону № 565-ХІІ є неправомірним і ґрунтується на помилковому трактуванні положень законодавства.

Водночас слід звернути увагу на те, що стаття 23 Закону № 565-XII та Порядок № 707 по-різному врегульовували питання щодо розміру виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, що судячи зі змісту касаційної скарги позивача, й слугувало підставою для її подання.

У зв'язку з цим суд зазначає, що оскільки право на отримання допомоги у більшому розмірі у зв'язку з встановленням вищої групи інвалідності позивач отримав після набрання чинності Законом № 208-VIII, розмір такої допомоги (якщо для цього будуть підстави і виконані усі необхідні умови) йому повинен розраховуватися у відповідності зі статтею 23 Закону № 565-XII (в редакції, чинній з 12 березня 2015 року) як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу.

Судячи зі встановлених у справі обставин, суму одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті ОСОБА_1, УМВС у своєму висновку від 2 листопада 2015 року розрахувало з посиланням на пункт 2 Порядку № 850. Водночас положення аналогічного змісту (щодо розміру одноразової грошової допомоги) містить згадана стаття 23 Закону № 565-ХІІ, на виконання якої, власне, цей Порядок і прийнято.

Спір у цій справі виник внаслідок відмови МВС у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, яких Порядок №707 не встановлює. Зобов'язавши ГУ НП повторно направити до МВС висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку № 707, а МВС - прийняти рішення щодо призначення позивачеві цієї допомоги відповідно до Порядку № 707 суди попередніх інстанцій мали на меті зобов'язати МВС вирішити це питання відповідно до процедури, встановленої цим Порядком, зокрема з'ясувати питання щодо наявності передбачених там підстав для відмови у призначенні позивачу такої виплати.

Спору щодо розміру допомоги у цій справі не виникало, відповідно суди попередніх інстанцій при вирішенні справи не досліджували цього питання. Між тим, в аспекті спірних правовідносин колегія судів наголошує, що розмір одноразової грошової допомоги встановлено Законом № 565-ХІІ, яким відповідачі (в цій частині) і керуватимуться при прийнятті рішень/ вчинення дій.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційних скаргах, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець