Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.09.2018 року у справі №820/1684/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 820/1684/18

адміністративне провадження № К/9901/58777/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за адміністративним позовом громадянина В'єтнаму ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

третя особа: Київський РВ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою адвоката громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 - Вітер Наталії Вікторівни на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від
10.07.2018 (головуючий суддя - Лях О. П., судді - Бегунц А. О., Яковенко М. М. )

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. У березні 2018 року громадянин В'єтнаму ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа - Київський РВ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним рішення Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківський області від 26.02.2018 про відмову в оформленні та видачі громадянину В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання в Україні в зв'язку з втратою посвідки серії НОМЕР_2 від 31.05.2006, за заявою від
15.02.2018, та скасувати рішення Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківський області від 26.02.2018 про відмову в оформленні та видачі громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 15.02.2018 року;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківський області здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від
15.02.2018 в зв'язку з втратою посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 від 31.05.2006 з проставленням на останній вільній сторінці його паспортного документа відмітки про отримання посвідки на постійне проживання в Україні;

- стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківський області на користь громадянина В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 409,60 грн судових витрат;

- встановити судовий контроль за виконанням ГУ ДМС України в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду;

- зобов'язати ГУ ДМС України в Харківській області надати звіт про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановити новий строк для подання звіту та накласти штраф.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова відповідача у здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні є протиправною та такою, якою порушено Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №251 від 28.03.2012.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківський області від 26.02.2018 про відмову в оформленні та видачі громадянину В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від
31.05.2006 у зв'язку з її втратою, за заявою від 15.02.2018.

Зобов'язано Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківський області здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від
15.02.2018 у зв'язку з втратою посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 від 31.05.2006 із зазначенням на останній вільній сторінці його паспортного документа відмітки про отримання посвідки на постійне проживання в Україні.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1 409,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що станом на дату вирішення спору втрачена посвідка на постійне проживання в Україні позивача не скасована і є дійсною, та під час розгляду даної справи судом не встановлено підстав, визначених пунктом 17 Порядку №251, для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки позивачу. Судом першої інстанції встановлено, що разом із заявою про обмін бланку посвідки позивач надав передбачений законом необхідний пакет документів, та будь-яких зауважень з боку відповідача щодо таких документів матеріали справи не містять.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 скасовано в частині зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківський області здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від
15.02.2018 у зв'язку з втратою посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 від 31.05.2006 із зазначенням на останній вільній сторінці його паспортного документа відмітки про отримання посвідки на постійне проживання в Україні, та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 сплаченої суми судового збору в розмірі 1409,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області.

Прийнято в цій частині постанову, якою зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківський області повторно розглянути заяву громадянина В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 15.02.2018 про оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з втратою посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 від 31.05.2006 року із зазначенням на останній вільній сторінці його паспортного документа відмітки про отримання посвідки на постійне проживання в Україні; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн та судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 500,00 грн.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від
25.04.2018 по справі №820/1684/18 залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів запрошення позивача для надання пояснень, повідомлення позивача про прийняття оскаржуваного рішення та надіслання копії рішення позивачеві, при винесенні рішення не вивчалися обставини наявності підстав для прийняття саме такого рішення, а тому зазначене рішення відповідача не можна вважати таким, що прийнято з дотриманням принципу пропорційності і колегія суддів погоджується із наявністю підстав для його скасування.

7. Разом з тим, апеляційний суд, посилаючись на пункт 22 Порядку №251 вказав, що втрачена посвідка визнається недійсною та в разі її вилучення підлягає знищенню, а тому визнав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що посвідка, яку просив обміняти позивач, є дійсною та не скасованою.

8. Також, судом апеляційної інстанції зазначено, що оскільки рішення про документування позивача посвідкою на постійне проживання в Україні приймалось не відповідачем, а ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області, відповідачем правомірно було направлено запит до ГУДМС України в Одеській області з метою уточнення підстав документування позивача посвідкою на постійне проживання та даних щодо чинності рішення ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області від
31.05.2006. Станом на день прийняття спірного рішення відповідь на даний запит з ГУДМС України в Одеській області не надійшла, однак зі змісту листа на адвокатський запит від 02.05.2018 ГУДМС України в Одеській області вбачається, що в результаті перевірки особової справи позивача встановлено порушення чинного міграційного законодавства при наданні дозволу на імміграцію в Україну позивачу.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що висновок суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 спростовується доводами апеляційної скарги відповідача.

9. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що написання двох адвокатських запитів та складання відзиву на апеляційну скаргу не потребує значного часу для надання адвокатом зазначених вище послуг, а тому визнав заяву позивача про відшкодування йому судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 2 900 грн такою, що підлягає частковому задоволенню у сумі 500 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

10. У серпні 2018 року адвокатом ОСОБА_1 - Вітер Наталією Вікторівною подано касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати вказану постанову в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.02.2018 про оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з втратою посвідки на постійне проживання в Україні № НОМЕР_2 від 31.05.2006 із зазначенням на останній вільній сторінці його паспортного документа відмітки про отримання посвідки на постійне проживання в Україні та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 704,80
грн, та прийняти в цій частині нову постанову, якою рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 залишити без змін.

11. Також просить резолютивну частину постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 змінити в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачену суму судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 500 грн, виклавши в наступній редакції: "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 сплачену суму судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 2900,00 грн".

12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що до моменту втрати посвідки вона була діючою та підлягає обміну з моменту втрати як діюча. Представник позивача також стверджує, що відповідачем було допущено перевищення повноважень в процедурі обміну посвідки на постійне проживання у разі її втрати та при ініціюванні питання перевірки законності дозволу на імміграцію позивача. Вказує, що Порядком №251 такої ініціативи у разі подання іноземцем заяви про обмін посвідки на постійне місце проживання у разі втрати не передбачено.

13. Скаржник стверджує, що у даній справі відповідач, у разі відсутності підстав для відмови в обміні посвідки на постійне проживання, зобов'язаний прийняти рішення про проведення такого обміну, а тому судом апеляційної інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині покладення на відповідача обов'язку здійснити оформлення нової посвідки на постійне проживання в Україні.

14. Крім того, представник позивача вважає, що апеляційним судом необґрунтовано зменшено розмір відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги. Так, скаржник зазначає, що ним належними доказами підтверджено факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 2900 грн, а судом апеляційної інстанції не доведено, яким чином написання двох адвокатських запитів та складання відзиву на апеляційну скаргу не потребує значного часу, при цьому судом не надано розрахунку належного розміру витраченого часу.

15. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, та зазначає, що обмін посвідки на постійне проживання здійснюється лише при чинному дозволі на імміграцію іноземця, а оскільки станом на день прийняття спірного рішення відповідь на запит щодо законності перебування позивача на території України від ГУДМС України в Одеській області не надходила, то здійснення обміну позивачу посвідки на постійне місце проживання було б передчасним рішенням. Відповідач вказує, що положеннями Порядку №251 визначено альтернативні варіанти щодо результатів розгляду заяви про обмін посвідки на постійне проживання: задовольнити заяву чи відмовити в такому обміні.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2018 для розгляду справи №820/1684/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Желтобрюх І. Л., судді - Білоус О. В., Стрелець Т. Г.

17. Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_1 - Вітер Наталії Вікторівни, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

18. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду №640/0/78-19 від 06.06.2019 призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л.

19. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2019 для розгляду справи №820/1684/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А. В., судді - Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.

20. Ухвалою Верховного Суду від 11.12.2020 адміністративну справу прийнято до провадження визначеною колегією суддів та призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

21. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином В'єтнаму, що підтверджується копією паспорту з перекладом на українську мову.

22. Рішенням ВГІРФО ОМ УМВС України в Одеській області на підставі Закону України "Про імміграцію позивача було документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 31.05.2006, термін дії - безстроково.

23.15 лютого 2018 року позивач звернувся із заявою по факту втрати посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 31.05.2006 до Київського відділу поліції ГУ НП в Харківський області та отримав висновок стосовно його заяви, в якому повідомлено, що серед знайдених та вилучених документів на ім'я громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 у Київському відділу поліції ГУ НП в Харківський області не значаться.

24.21 лютого 2018 року позивач звернувся до ГУ ДМСУ в Харківський області із заявою від 15.02.2018 про обмін посвідки, в якій просив видати йому нову посвідку на постійне проживання в Україні, замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні.

25. Рішенням від 26.02.2018 ГУДМСУ в Харківській області відмовило позивачу в оформленні посвідки на постійне проживання в Україні, про що було повідомлено представника позивача листом ГУДМС у Харківській області №6301.8.1-3725/6301.8.1.2-18 від 01.03.2018.

ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

26. Конституція України

26.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №251 від 28.03.2012

27.1. Відповідно до п. 14 Порядку обмін посвідки здійснюється у разі:

1) зміни прізвища, імені та по батькові іноземця та особи без громадянства тощо;

2) установлення розбіжностей у записах (невідповідності внесених до посвідки записів записам в інших документах);

3) непридатності посвідки до користування (пошкодження з різних причин тощо).

27.2. Пунктом 15 Порядку передбачено, що для обміну посвідки подаються:

1) заява, зразок якої встановлюється МВС;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія;

3) посвідка, що підлягає обміну;

4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України);

6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

Посвідка, обмін якої не проведено в зазначені строки, визнається недійсною.

27.3. Відповідно до пункту 17 Порядку № 251 рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.

27.4. За змістом п. 22 Порядку у разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства може звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання.

Про втрату посвідки іноземець та особа без громадянства або приймаюча сторона зобов'язані негайно повідомити органу Національної поліції за місцем її втрати та територіальному органу або підрозділу ДМС за місцем видачі посвідки, який інформує про це протягом п'яти днів ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

Втрачена посвідка визнається недійсною та в разі її вилучення підлягає знищенню.

Втрачена посвідка, що виявлена у пункті пропуску через державний кордон, вилучається посадовою особою Держприкордонслужби та протягом 10 робочих днів надсилається для знищення за місцем її видачі.

28. Тимчасовий порядок розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України №681 від 15.07.2013

28.1. Пунктом 4.1. Тимчасового порядку встановлено, що обмін посвідки здійснюється в разі наявності підстав, визначених пунктами 14 та 16 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

28.2. Згідно з пунктом 4.4. Тимчасового порядку прийняті до розгляду заяви обліковуються відповідно в журналі обліку звернень щодо оформлення посвідки на постійне проживання або в журналі обліку звернень щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання, де в графі "Примітки" робиться запис "Обмін".

28.3. Відповідно до пункту 4.5. Тимчасового порядку працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про обмін посвідки перевіряє наявність підстав для обміну посвідки, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Після прийняття рішення матеріали, які стали підставою для обміну посвідки, долучаються до справи, на підставі якої посвідка видавалася вперше. У разі якщо посвідка видавалася одним територіальним органом (підрозділом) ДМС, а обмін посвідки провадиться іншим органом (при зміні місця проживання), то до органу, який видав посвідку вперше, надсилається повідомлення про видачу нової посвідки, а недійсна посвідка - для знищення.

28.4. Пунктом 4.6. Тимчасового порядку встановлено, що за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для посвідки на постійне проживання) і п'ятнадцяти днів (для посвідки на тимчасове проживання) з дати подачі всіх визначених цим Тимчасовим порядком документів Головою ДМС (а в разі його відсутності - заступником Голови ДМС) чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником приймається рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки. Про прийняте рішення робиться відмітка в заяві із зазначенням терміну (у разі обміну посвідки на тимчасове проживання), до якого видається посвідка, або про причини відмови в її видачі.

IV. Позиція Верховного Суду

29. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

31. За змістом пункту 22 Порядку №251 у разі втрати посвідки на постійне проживання в Україні отримання нової посвідки здійснюється в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії.

32. Процедура розгляду заяв для оформлення (обміну) і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства і прийняття за результатом їх розгляду рішень, а також внесення даних до бланків посвідок, визначена Тимчасовим порядком розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України №681 від 15.07.2013.

33. Аналіз наведених вище норм свідчить, що після спливу семиденного строку з дня подачі особою до територіального органу чи підрозділу ДМС України заяви про обмін посвідки на постійне проживання, за умови подачі визначених Тимчасовим порядком документів, Головою ДМС (а в разі його відсутності - заступником Голови ДМС) чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником має бути прийнято рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки. Рішення про відмову у видачі посвідки приймається за наявності підстав, вичерпний перелік яких передбачений пунктом 17 Порядку №251.

34. При цьому, відповідно до п. 4.5. Тимчасового порядку, працівник територіального органу ДМС при надходженні заяви про обмін посвідки перевіряє наявність підстав для обміну посвідки, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, а також перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених пунктом 17 Порядку №251. З огляду на наведене, у процедурі обміну посвідки на постійне проживання не перевіряються підстави документування особи посвідкою на постійне проживання в Україні. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем правомірно було направлено запит до ГУДМС України в Одеській області з метою уточнення підстав документування позивача посвідкою на постійне проживання та даних щодо чинності рішення ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області від
31.05.2006.

35. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ГУ ДМС України у Харківській області, приймаючи рішення про відмову у видачі позивачу посвідки на постійне проживання, посилалось на підпункт 6 пункту 17 Порядку №251. Разом з цим, жодної норми закону, якою б передбачалась можливість відмови позивачу у видачі посвідки на постійне проживання відповідачем не зазначено.

36. Враховуючи, що п. п. 6 п. 17 Порядку №251 не містить конкретно визначених підстав для відмови у видачі посвідки, а є бланкетною нормою, яка відсилає до іншого законодавства, Верховний Суд зауважує, що зазначення в рішенні про відмову у видачі посвідки загальної норми права (пп.6 п.17 Порядку № 251) без вказівки на конкретну підставу для такої відмови не може вважатися виконанням законодавчо визначеного обов'язку, передбаченого п. 11 Порядку №251 та п. 4.6 Тимчасового порядку №681, а тому таке рішення має бути визнано неправомірним.

Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.01.2020 у справі №820/1719/18, і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеної позиції.

37. З приводу позовних вимог щодо зобов'язання відповідача видати позивачу нову посвідку на постійне проживання в Україні замість втраченої, Верховний Суд зазначає наступне.

38. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог у вказаній частині, вказав, що висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача здійснити оформлення та видачу нової посвідки спростовується тим, що на дату прийняття спірного рішення відповідь на запит щодо законності підстав документування позивача посвідкою на постійне проживання з ГУДМС України в Одеській області не надійшла, а відповідно до інформації, що міститься в листі ГУДМС України в Одеській області від 02.05.2018 в результаті перевірки особової справи позивача встановлено порушення чинного міграційного законодавства при наданні дозволу на імміграцію в Україну. З такими висновками суду апеляційної інстанції касаційний суд не погоджується з наступних підстав.

39. Верховний Суд враховує доводи відповідача про те, що положеннями Порядку №251 передбачено альтернативні варіанти щодо результатів розгляду заяви про обмін посвідки на постійне проживання: задовольнити заяву чи відмовити в такому обміні, однак вважає за необхідне вказати, що за відсутності підстав для відмови у видачі посвідки, визначених п. 17 Порядку №251, територіальний орган ДМС зобов'язаний видати особі, що зверталася із заявою про обмін посвідки, нову посвідку на постійне проживання в Україні. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідачем під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не доведено наявність таких підстав.

40. Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій встановлено неправомірність спірного рішення відповідача, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача видати нову посвідку та необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з її втратою, оскільки в даному випадку повноваження відповідача не є дискреційними, а є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - видача позивачу нової посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої.

41. Згідно з абзацом 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

42. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

43. При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

44. На переконання Верховного Суду, належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 31.05.2006. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №820/1329/17, від
24.01.2020 у справі №820/1719/18 та від 17.08.2020 у справі №820/1683/18.

45. Тому, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про здійснення оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 за заявою від 15.02.2018 у зв'язку з втратою посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 від 31.05.2006 із зазначенням на останній вільній сторінці його паспортного документа відмітки про отримання посвідки на постійне проживання в Україні.

46. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

47. Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

48. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування прийнятого ним рішення були відсутні.

49. В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з її втратою із зазначенням на останній вільній сторінці його паспортного документа відмітки про отримання посвідки на постійне проживання в Україні та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн, та прийняти в цій частині нову постанову, якою рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 залишити без змін, а також просить резолютивну частину постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 змінити в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачену суму судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 500 грн, виклавши в наступній редакції: "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 сплачену суму судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 2900,00 грн".

50. Натомість, колегія суддів Верховного Суду вважає, що задля ефективного захисту прав та інтересів позивача, з метою дотримання принципів адміністративного судочинства, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 слід скасувати повністю, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 слід залишити в силі.

51. Оскільки Верховний Суд не змінював оскаржувані судові рішення, не ухвалив нового рішення по суті позовних вимог, а залишив в силі рішення суду першої інстанції, зазначене виключає можливість зміни розподілу судових витрат у відповідності до приписів ч. 6 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу адвоката громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 - Вітер Наталії Вікторівни задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 - скасувати.

3. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

СуддіА. В. Жук Н. М. Мартинюк Ж. М. Мельник-Томенко