Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.01.2018 року у справі №813/1741/16
Ухвала КАС ВП від 31.01.2018 року у справі №813/1741/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

15 травня 2018 року

справа №813/1741/16

адміністративне провадження №К/9901/11173/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І. Я.,

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.,

за участю представників

позивача - не з'явився,

відповідача - Морозова П.В. за дов. від 01 лютого 2018 року №99-99-11-17/183,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у складі колегії суддів Кузьмича С.М., Гулида Р.М., Сапіги В.П. у справі № 813/1741/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» до Державної фіскальної служби України, Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби (є правонаступником внаслідок реорганізації) (далі - податковий орган, другий відповідач у справі) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо включення Товариства до плану-графіка проведення документальних перевірок та зобов'язання податкового органу виключити платника податків із плану-графіка, з мотивів невідповідності таких дій положенням чинного законодавства.

14 липня 2017 року постановою Львівського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, з мотивів доведення правомірності дій відповідачів належними доказами.

26 грудня 2017 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено, внаслідок чого визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо включення Товариства до плану-графіка проведення документальних перевірок та зобов'язано Державну фіскальну службу України виключити Товариство із плану-графіка.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності податковим органом правомірності своїх дій щодо включення Товариства до плану-графіка проведення документальних перевірок.

29 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Інспекції, а також заява про зупинення виконання постанови суду апеляційної інстанції.

31 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з моменту отримання цієї ухвали.

19 лютого 2018 року податковим органом усунуто недоліки касаційної скарги.

27 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за наслідками усунення податковим органом недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк та витребувано з Львівського апеляційного адміністративного суду справу № 813/1741/16.

26 березня 2018 року справа № 813/1741/16 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положення підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, статей 9, 72, 76, 211, частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить помилковість висновків суду апеляційної інстанції, просить скасувати судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

22 березня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якому він погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення частково не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство перебувало на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області.

У зв'язку з наявністю у позивача ризиків щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи Державної фіскальної служби України податковим органом включено платника податків до плану-графіка проведення документальних перевірок на II квартал 2015 року.

30 квітня 2015 року на підставі вказаного плану-графіка проведення документальних перевірок Інспекцією винесено наказ № 125 «Про проведення виїзної планової комплексної документальної перевірки Товариства».

20 травня 2015 року податковим органом винесено наказ № 140 «Про внесення змін до наказу від 30 квітня 2015 року за №125, яким пункт 1 в редакції «період перевірки з 14 травня 2015 року» замінено словами «період перевірки з 29 травня 2015 року».

Підставою для зміни строків проведення перевірки стало клопотання платника податків про перенесення початку виїзної планової документальної перевірки підприємства, у зв'язку перебуванням у відпустці головного бухгалтера Товариства до 29 травня 2015 року.

Посадовими особами податкового органу здійснено вихід на перевірку платника у визначений строк, однак позивач відмовився від отримання направлення на перевірку та відмовив у допуску до проведення вказаної перевірки, про що складено акт від 29 травня 2015 року №28/13-25/22/00/377786903.

Оцінюючи спірні відносини, суди попередніх інстанцій висновувалися на значенні для правильного вирішення цієї справи правомірності включення платника податків до плану-графіка проведення документальних перевірок на II квартал 2015 року як суб'єкта господарювання з високим ступенем ризику.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, предметом позову визначив визнання протиправними дій податкового органу щодо включення Товариства до плану-графіку проведення документальних перевірок та зобов'язання виключити Товариство з цього графіку. До позову план-графік позивачем не надавався, підстави його затвердження не доводились. Впродовж всього розгляду справи сторони, а також суди першої та апеляційної інстанцій не витребували план-графік, як документ, який ними оцінений.

Відтак, має місце встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у межах спірних відносин встановлено обставини при відсутності таких доказів у справі.

Суд вважає, що має місце порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відсутність необхідних у справі доказів є порушенням судом норм процесуального права та підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частин другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у справі № 813/1741/16 скасувати.

Адміністративну справу № 813/1741/16 направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер