Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

15 травня 2018 року

справа №804/6286/17

адміністративне провадження №К/9901/28325/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року у складі Кононенко О.В. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року у складі колегії суддів Ясенової Т.І., Суховарова А.В., Головко О.В. у справі № 804/6286/17 за позовом Фермерського господарства «Агромир» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

29 вересня 2017 року Товариство з обмежено відповідальністю «Агромир» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2017 року №0013231208, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за податковими зобов'язаннями на 61 893 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 15 473,25 грн, з мотивів протиправності його прийняття.

02 листопада 2017 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року, адміністративний позов задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2017 року №0013231208.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій, передчасно зроблено висновок про заниження податкових зобов'язань в податковій декларації з податку на додану вартість в сумі 61 893 грн зазначений в акті камеральної перевірки від 19 серпня 2017 року № 86/36/04-36-12-08-33/32571255, оскільки встановлення факту заниження податкових зобов'язань є предметом документальної перевірки, в той час як під час камеральної перевірки встановлюються розбіжності даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних, які є підставою для проведення документальної перевірки.

Відповідач подав касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга не утримує в собі мотивів того, у чому полягає порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або процесуального права, доводи податкового органу зводяться до непогодження з наданою судами оцінкою обставинам справи.

Позивачем до Верховного Суду наданий відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство просить касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а постанови судів попередніх інстанцій - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають, вони прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 19 серпня 2017 року податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства за червень 2017 року, за результатами якої складено акт № 86/36/04-36-12-08-33/32571255 (далі - акт перевірки).

14 вересня 2017 року податковим органом на підставі акту перевірки, згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0013231208, яким за порушення Товариством статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями на 61 893 грн, за штрафними (фінансовими) санкції на 15 473,25 грн.

Склад податкового правопорушення полягає у не включенні Товариством до складу податкових зобов'язань податкової накладної від 27 червня 2017 року № 9 на загальну суму податку на додану вартість 61 893 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Верховний Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанції установлено, що в основу прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість покладений акт камеральної перевірки.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок складання податкової накладної, порядок її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних регламентований статтею 201 Податкового кодексу України.

Згідно до абзацу двадцять третього пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Суд вважає, що виявлення в Єдиному реєстрі податкових накладних під час проведення камеральної перевірки податкової накладної, сума податку на додану вартість за якою не задекларована у податній податковій звітній декларації з цього податку є саме тим випадком, який слід кваліфікувати, як виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних, що є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відтак, при збільшенні Товариству спірним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов'язання відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій. Суд зазначає, що виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних Єдиного реєстру податкових накладних не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку Товариства. Достовірність, повнота нарахування та сплати зокрема податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Зазначене доводить протиправність податкового повідомлення-рішення, внаслідок недоведеності складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, що відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року у справі № 804/6286/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер