Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2019 року

Київ

справа №363/1097/17

адміністративне провадження №К/9901/20495/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 363/1097/17

за позовом ОСОБА_2

до Управління патрульної поліції у м. Луцьку в особі інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку Бігуна Станіслава Володимировича

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку Бігуна Станіслава Володимировича

на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 16 червня 2017 року (головуючий - Рудюк О.Д.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Горяйнова А.М., суддів - Коротких А.Ю., Файдюка В.В.),

ВСТАНОВИВ :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Луцьку в особі інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку Бігуна Станіслава Володимировича (далі -відповідач), в якому просив:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії АР №862531 від 18 березня 2017 року складену відносно позивача.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

16 червня 2017 року Вишгородський районний суд Київської області вирішив:

- адміністративний позов задовольнити;

- постанову по справі про адміністративне правопорушення серія АР № 862531 від 18.03.2017 року, якою ОСОБА_2 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень -скасувати.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що із дослідженого у судовому засіданні відеозапису не вбачається, що автомобіль позивача рухався з неробочим освітленням заднього номерного знаку.

Також суд першої інстанції зазначив, що відеозапис на місці зупинення позивача проводився із перервами, у зв'язку з чим не є належним доказом того, що позивач не повідомив інспектора про обставини, які впливають на притягнення до відповідальності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

22 серпня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

- апеляційну скаргу інспектора роти № 1 батальйону Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Луцьку Бігуна С.В. залишити без задоволення, а постанову Вишгородського районного суду Київської області від 16 червня 2017 року - без змін.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга інспектора роти № 1 батальйону Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Луцьку Бігуна С.В., яка у лютому 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач просить:

- скасувати постанову Вишгородського районного суду Київської області від 16 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року;

- прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 повністю.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому такі рішення є незаконними.

Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки обставинам справи, що призвело до безпідставних висновків про визнання незаконною оспорюваної постанови.

Позивач скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Посилаючись на встановлені обставини справи та висновки оскаржуваних судових рішень ОСОБА_2 просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.03.2017 року о 23 годині 15 хвилин під час патрулювання працівниками поліції, зупинено транспортний засіб «Volkswagen Transporter» д.н.з.НОМЕР_2, причиною зупинки слугувало відсутність освітлення заднього номерного знаку. Крім того, при перевірці документів виявлено прострочений страховий поліс.

В 23 години 25 хвилин відповідач попрямував до службового автомобілю для складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та зйомка зупинилась.

О 23 годині 40 хвилин зйомка відновилась, відповідач роз'яснив зміст постанови та повідомив, що відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП штраф призначено за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Позивач із постановою у справі про адміністративне правопорушення відносно нього не погодився та вважаючи вказану постанову незаконною звернувся в суд за захистом свого порушеного права.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Положеннями ч. 2 ст. 36 КУпАП передбачено, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

У відповідності до ч. 6 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 1 статті 126 КУпАП. Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 245 КУпАП. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 «Про правила дорожнього руху» (далі - ПДР, Правила).

Підпункт «ґ» пункту 2.1 ПДР. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV.

Положеннями п. 13.1. ст. 13 Закону № 1961-IV передбачено, що учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Пункт 1-2 частини 1 статті 341. Межі перегляду судом касаційної інстанції.

1. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Причиною зупинки транспортного засобу «Volkswagen Transporter» д.н.з.НОМЕР_2, який належить позивачу, слугувала відсутність освітлення заднього номерного знаку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в постанові серії АР № 862531 від 18 березня 2017 року зазначено, що позивач не мав при собі обов'язкового поліса страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

До матеріалів справи приєднана копія посвідчення серії НОМЕР_1 від 15 березня 2006 року, згідно якого ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Положеннями п. 13.1. ст. 13 Закону № 1961-IV передбачено, що учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Таким чином, у позивача був відсутній обов'язок здійснювати страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідно, накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за відсутність (ненадання інспектору) поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є необґрунтованим.

Оскільки суди дійшли до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а накладений на позивача штраф перевищує санкцію, передбачену ч. 6 ст. 121 КУпАП, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що постанова серії АР № 862531 від 18 березня 2017 року підлягала скасуванню.

Судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень було повно встановлено обставин справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку Бігуна Станіслава Володимировича - залишити без задоволення.

2. Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 16 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич