Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.01.2020 року у справі №825/987/16
Постанова КАС ВП від 16.01.2020 року у справі №825/987/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2020 року

Київ

справа №825/987/16

касаційне провадження №К/9901/45182/18, №К/9901/45183/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Міністерства оборони України та Чернігівського обласного військового комісаріату на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.11.2016 (головуючий суддя: Карапута Л.В., судді: Рахманкулова І.П., Жук М.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 (головуючий суддя: Костюк Л.О., судді: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.) у справі №825/987/16 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату (далі - Чернігівський ОВК або відповідач-1), Міністерства оборони України (далі - МОУ або відповідач-2), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Чернігівського ОВК щодо неподання до розпорядника бюджетних коштів - МОУ висновку та заяви ОСОБА_1 , з доданими до неї документами, про виплату йому одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності III групи відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII);

зобов`язати Чернігівський ОВК оформити та подати до розпорядника бюджетних коштів - МОУ висновок про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи;

зобов`язати МОУ розглянути на засіданні постійнодіючої комісії заяву позивача про виплату йому відповідно до вимог статті 16 Закону №2011-XII одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що набув право на призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи відповідно до вимог статті 16 Закону №2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975). Позивач зазначає, що спершу документи позивача були повернуті Чернігівським ОВК без реалізації, проте згодом відповідач-1 направив їх разом із висновком про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги до розпорядника коштів для вирішення цього питання, але Департамент фінансів МОУ листом повідомив про відсутність підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим повернув подані документи.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017, адміністративний позов задоволено частково:

зобов`язано Чернігівський ОВК оформити та подати до розпорядника бюджетних коштів - МОУ висновок з доданими до нього документами про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи, відповідно до вимог статті 16 Закону № 2011-ХІІ;

зобов`язано МОУ розглянути на засіданні постійнодіючої комісії заяву ОСОБА_1 з доданими до неї документами про виплату йому одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи, відповідно до статті 16 Закону №2011-ХІІ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідачами не додержано процедури розгляду питання про призначення та виплату позивачеві одноразової грошової допомоги. При цьому суди попередніх інстанцій в контексті підстав, які слугували для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги констатували, що саме на МОУ, як на головного розпорядника коштів, покладено обов`язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності. З огляду на те, що питання призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у встановленому законом порядку МОУ не вирішувалося, належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є зобов`язання Чернігівського ОВК направити до розпорядника коштів висновок, а МОУ розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги та прийняти одне із передбачених законодавцем рішень.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, МОУ та Чернігівський ОВК подали касаційні скарги, у яких з посиланням на порушення судами норм матеріального права просять суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга МОУ обґрунтована тим, що цей спір розглянутий з порушенням правил предметної підсудності, оскільки такий, на переконання Міністерства, мав би розглядати окружний адміністративний суд, а не місцевий загальний суд як адміністративний. Також скаржник звернув увагу на те, що позивач проходи службу у прикордонних військах колишнього СРСР, а тому виплата одноразової грошової допомоги має здійснюватися Адміністрацією Державної прикордонної служби України, а не МОУ.

Касаційна скарга Чернігівського ОВК обґрунтована тим, що позивача поновлено в правах шляхом направлення на розгляд МОУ висновку з доданими до нього документами для вирішення питання призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 та від 19.04.2017 відповідно відкриті касаційні провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Позивач право на подачу відзиву на касаційні скарги МОУ та Чернігівського ОВК не скористався.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційних скарг, з урахуванням вимог частини третьої статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 в 1980-1982 роках проходив строкову військову службу у військових частинах 2420, 2047 Прикордонних військ КДБ СРСР.

При виконанні обов`язків військової служби по наданню інтернаціональної допомоги в Демократичній республіці Афганістан в 1982 році ОСОБА_1 отримав поранення: ЗЧМТ, контузія головного мозку і захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується інформацією з протоколу від 24.12.2013 № 3283.

Позивач звільнений з лав Збройних Сил СРСР відповідно до наказу від 28.03.1982 №85.

З 23.02.2015 позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується інформацією з довідки МСЕК серії АВА №011106 від 17.03.2016.

26.11.2015 ОСОБА_1 звернувся до Державної Прикордонної служби України з відповідною заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, але 23.12.2015 листом його було повідомлено, що порушене у зверненні питання має розглядатись МОУ.

У зв`язку з цим 30.11.2015 позивач звернувся через Чернігівський ОВК до розпорядника коштів із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи.

Проте Чернігівським ОВК листом від 03.12.2015 № 6741 позивачу повернуто його документи без реалізації.

Згодом Чернігівський ОВК листом від 03.06.2016 №2032 повідомив позивача про помилковість повернення його заяви, у зв`язку з чим йому було запропоновано повторно подати відповідні документи для їх направлення на адресу МО України для вирішення питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Листом №5/2484с від 14.06.2016 позивача було проінформовано про те, що для направлення його документів на адресу МО України йому необхідно надати до військкомату належним чином завірені на відповідність оригіналам копії документів або їх оригінали.

З огляду на те, що необхідних документів позивач до військкомату не надав, відповідач-1 листом від 23.06.2016 №2285 повторно запропонував ОСОБА_1 надати належним чином завірені копії документів або їх оригінали для вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Після надання позивачем до Новгород-Сіверського об`єднаного міського військового комісаріату, де він перебуває на обліку, оригіналів відповідних документів, їх копії були завірені військовим комісаріатом та направлені на адресу Чернігівського ОВК.

Супровідним листом від 15.07.2016 № 5/2922с заява позивача з доданими до неї документами щодо призначення одноразової грошової допомоги була направлена Чернігівським ОВК на адресу МОУ для її розгляду та прийняття відповідного рішення.

Листом від 24.10.2016 №248/3/6/4097 Департамент фінансів МОУ повернув на адресу військкомату подані позивачем документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги без реалізації. У листі зазначено, що виплата одноразової грошової допомоги особам звільненим з прикордонних військ здійснюється Адміністрацією Державної прикордонної служби України, а не МОУ.

Про прийняте розпорядником коштів рішення Чернігівський ОВК повідомив позивача листом від 02.11.2016 №5/4271е.

Вважаючи таку відмову протиправно, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обовязків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Отже, з урахуванням завдань адміністративного судочинства, Верховний Суд вважає, що необхідним при вирішенні даної справи є перевірка дотримання відповідачами процедури розгляду питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Статтею 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За змістом положень статті 16-3 Закону №2011-XII якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві врегульовано Порядком №975.

Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Третю групу інвалідності позивачу вперше встановлено з 23.02.2015.

На день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, тобто 23.02.2015 діяв Порядок № 975, а тому вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги має здійснюватися відповідно до зазначеного нормативного документу.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до абзацу 6 пункту 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 (далі - Положення №530), документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України командир військової частини.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Згідно пункту 4.10 Положення №530 Департамент фінансів Міноборони доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України.

Розпорядники коштів другого ступеня доводять ці рішення до командирів військових частин і здійснюють переказ коштів на реєстраційні рахунки військових частин, які через них фінансуються.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям компетентним на те органом (Міністерством оборони України) відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).

У той же час, у спірному випадку, розпорядник коштів - МОУ одне із передбачених законодавцем рішень за результатами розгляду питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги не прийняв. Відповідь за результатами розгляду питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги надана Департаментом фінансів МОУ листом від 24.10.2016 №248/3/6/4097.

Верховний Суд звертає увагу, що Департамент фінансів є лише структурним підрозділом Міноборони, який займається оформленням та супроводженням необхідних документів для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, тобто виконує технічні питання та не є компетентним органом з вирішення поставленого позивачем у заяві питання.

Тобто, має місце факт ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов`язків.

Щодо підстав, які слугували для повернення документів позивачу, а саме: що на день звільнення з військової служби ОСОБА_1 проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, а тому вирішення питання щодо виплати одноразової грошової допомоги має здійснюватися Адміністрацією Державної прикордонної служби України, а не МОУ, то колегія суддів виходить з такого.

Законом СРСР від 12.10.1967 № 42 «Про загальний військовий обов`язок» у редакції, що діяв на момент проходження позивачем військової служби, визначено, що Прикордонні війська КДБ СРСР були складовою частиною Збройних Сил СРСР.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 №1431-ХІІ «Про військові формування» підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України. Уряд України приступив до створення Збройних сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної ради, Кабінету Міністрів України і Національного банку України.

Статтею 4 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 №1543-ХІІ передбачено, що органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону» установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України.

Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

Отже, оскільки позивач проходив службу у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало МОУ, перебував на обліку в органах цього Міністерства, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що обов`язком Міністерства оборони в даних правовідносинах є призначення і виплата одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїх численних постановах, зокрема, від 26.09.2018 (справа №760/9113/17), від 18.10.2018 (справа №820/3353/16), від 02.11.2018 (справа №825/1558/18), від 19.12.2019 (справа №825/948/16).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v.Ukraine), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v.Ukraine), заява №20390/07).

З огляду на те, що документи були повернуті позивачу фактично без їх розгляду та відповідно без прийняття вмотивованого рішення, а за процедурою встановленою Порядком №975 та Положенням №530 документи на розгляд Комісії надходять через військкомат, то обраний судами у даному випадку спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання Чернігівського ОВК оформити та подати до розпорядника бюджетних коштів висновок з доданими до нього документами, а відповідача-2 розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивача в правах.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Посилання скаржника-1 на те, що вказана категорія справи не підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду - не заслуговують на увагу, оскільки одноразова грошова допомога військовослужбовців є однією з форм соціального захисту військовослужбовців, а тому на спірні правовідносини поширюються положення пункту 4 частини першої статті 18 КАС України (у редакції чинній на момент розгляду судом першої та апеляційної інстанції справи).

Таким чином, доводи касаційних скарг зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційні скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позов, апеляційних скаргах та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційні скарги відповідачів не містять.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Міністерства оборони України та Чернігівського обласного військового комісаріату залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 у справі №825/987/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

О. П. Стародуб

В. М. Шарапа