ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року

м. Київ

справа №580/1282/20

адміністративне провадження №К/9901/23574/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №580/1282/20

за позовом ОСОБА_1 до Білозірської сільської ради про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Кульчицького С. О., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: судді-доповідача Файдюка В. В., суддів: Земляної Г. В., Мєзєнцева Є. І.,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білозірської сільської ради, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Білозірської сільської ради № 101-52/VІІ від 24 лютого 2020 року "Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1", яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0583) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області;

- зобов'язати Білозірську сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0583) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2020 року, провадження в адміністративній справі закрито. Роз'яснено позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Суди встановили, що 11 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Білозірської сільської ради заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області та надання її у власність гр. ОСОБА_1.

Рішенням Білозірської сільської ради № 101-52/VІІ від 24 лютого 2020 року "Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1" відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0583) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області, у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності за Білозірською сільською радою.

Водночас, відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (станом на час розгляду справи в суді першої інстанції) земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 7124981000:01:006:0583, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування - Черкаська область, Черкаський район, Білозірська сільська рада, яку має намір отримати у власність позивач перебуває у приватній власності ОСОБА_3, дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) - 06.05.2020, номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 36456772, орган, що здійснив державну реєстрацію права (в державному реєстрі прав) - Виконавчий комітет Білозірської сільської ради.

Крім того, з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що 4 червня 2020 року Виконавчим комітетом Білозірської міської ради здійснено державну реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку за ОСОБА_4, номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 36804945.

Вважаючи, що відповідач протиправно не затвердив погоджений позивачем у встановленому порядку проект землеустрою, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку господарської юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Позивач не погодився із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та направлення справи до окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що у межах справи №823/1103/16 за його позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, викладене в листі за № 6214/6-16 від 25.07.2016, про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області площею 2,0 га кадастровий номер undefined у власність для ведення особистого селянського господарства та зобов'язання відповідача розглянути заяву, суди, зокрема і Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, дійшли висновку, що даний спір належить до розгляду в плрядку адміністративного судочинства.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.

Зміст позовних вимог свідчить проте, що метою звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом є отримання спірної земельної ділянки у власність. Вважає, що лише йому вона може і має бути надана, так як ділянка була сформована на підставі розробленого ним ще в 2016 році проекту землеустрою.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що у 2019 році спірна земельна ділянка передана у комунальну власність. А в 2020 році на час розгляду судами цього спору у інших осіб виникло право власності та право оренди на ту ж саму земельну ділянку.

У зв'язку з цим, позивач, вважаючи себе єдиним можливим власником спірної земельної ділянки, просить зобов'язати сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення та надати у власність землю, заперечуючи можливість виникнення права комунальної чи приватної власності у будь-яких інших осіб.

Проте, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне. По-друге, таким критерієм є суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). З аналізу вимог статті 1 ЦПК України та статті 2 КАС України (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) можна зробити висновок, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного права.

При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб'єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб'єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред'явлення позову. За своїм змістом земельний спір, що виник із розпорядження уповноваженим органом землею, є складним і комплексним із правової точки зору. При прийнятті рішення про передачу земельної ділянки у власність ці органи, з одного боку, перебувають у статусі суб'єкта владних повноважень, а з другого - реалізують право власності на землю територіальної громади. Крім того, таке рішення як правовий акт індивідуальної дії є підставою, з якої виникає речове право власності чи користування землею у суб'єктів приватного права.

Оспорювання рішення органу місцевого самоврядування поглинається спором про речове, приватне право, яке як могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування, так і виникнути в результаті реалізації рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, але захист якого відбувається у порядку цивільного судочинства (стаття 15 ЦПК України) у спосіб, характерний для приватноправових відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від
04.07.2018 у справі № 826/8018/17).

Отже, незважаючи на те, що предметом спору є рішення сільради, яким позивачеві відмовлено у затвердження проекту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність, суть вимог в кінцевому результаті зводиться до конкруренції майнових прав на конкретну земельну ділянку, з одного боку - позивача, який розробив проект і має намір приватизувати земельну ділянку, а з другого боку - громадянина, якому ту саму земельну ділянку вже передано у власність. Тобто, перешкодою у затвердження проекту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність є виникнення права власності на цю саму земельну ділянки в іншої особи.

З огляду на зазначене, неефективним способов захисту є зобов'язання сільради затверджувати проект землеустрою чи вчиняти будь-які інші дії щодо земельної ділянки, яка вибула з її розпорядження. Такий спосіб захисту не може захистити права позивача. До того ж, такий спір безпосередньо стосується прав теперішнього власника земельної ділянки, а тому не може бути розглянутий без його участі.

Таким чином, правильними є висновки судів про те, що спір хоч і пов'язаний з оцінкою повноважень суб'єкта владних повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, проте визначальним є існування права власності у інших осіб на цю земельну ділянку, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Разом з цим, колегія суддів вважає помилковими посилання суду на те, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду з огляду на таке.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, правомірність рішення сільської ради щодо розпорядження земельною ділянкою може бути перевірена під час вирішення цивільно-правового позову щодо захисту прав позивача на одержання земельної ділянки.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у справі, проте із роз'ясненням позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 , 3 та 4 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2020 року змінити в частині підсудності даного спору, роз'яснивши позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

В решті ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2020 року у справі №580/1282/20 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

А. І. Рибачук,

Судді Верховного Суду