Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.11.2019 року у справі №826/4214/17
Постанова КАС ВП від 14.09.2022 року у справі №826/4214/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 826/4214/17

адміністративне провадження № К/9901/29230/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2019 (головуючий суддя: Арсірій Р.О., судді: Кузьменко В.А., Огурцов О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 (головуючий суддя: Кузьмишина О.М., Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.) у справі №826/4214/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресгаз-Україна» до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресгаз-Україна» (далі - ТОВ «Прогресгаз-Україна» або позивач) звернулося до суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - Департамент ДАБІ у Київській області або відповідач), у якому просило визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 3-0607/4-10/10-45/0607/06/01 від 06.07.2016.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекторами будівельного нагляду відповідно до направлення на проведення перевірки від 25.05.2016 №367.16/01 та на підставі наказу ДАБІ України від 08.09.2015 №976 було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ «Прогресгаз-Україна» на об`єкті будівництва «Автомобільний газозаправний пункт (АГЗП) по вул. Декабристів, 43 в м. Васильків Київської області», за результатами якої складено акт від 23.06.2016.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Прогресгаз-Україна» за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, 43 виконано будівельно-монтажні роботи з монтажу стаціонарного автомобільного газозаправного пункту (АГЗП), а саме: змонтовано технологічне обладнання заправна колонка та резервуар для приймання, зберігання і заправлення автомобілів газом об`ємом 5 м.куб, а також операторська будівля (АГЗП) для заправлення автотранспорту, обладнаного газобалонним обладнанням) скрапленим вуглеводневим газом (СВГ) без отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Також перевіряючий виявлено факт експлуатації АГЗП без прийняття в експлуатацію. Крім того, до перевірки не було надано документу, що посвідчує право власності (користування) земельною ділянкою, а також проектної документації на будівельно-монтажні роботи по АГЗП.

У висновках акту перевірки зазначено, що позивачем порушені вимоги статей 34, 37, частини восьмої статті 39 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (будівельні роботи виконуються без отримання дозволу на їх виконання; об`єкт будівництва не прийнятий в експлуатацію; далі - Закон №3038-VI); статті 11 Закону України від 20.05.1999 №687-XIV «Про архітектурну діяльність» (не забезпечено здійснення технічного та авторського нагляду на об`єкті будівництва; далі - Закон №687-XIV).

На підставі інформації зазначено в акті перевірки та встановлених у ході проведення позапланового заходу порушень, посадовими особами відповідача 23.06.2016 складені приписи:

№С-2306/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою усунути виявлені порушення (ст.ст. 34, 37, частини восьмої статті 39 Закону №3038-VI, статті 11 Закону №687-XIV) у строк до 01.09.2016;

№С-2306/2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою зупинити експлуатацію об`єкту: АГЗП по вул. Декабристів, 43 в м. Васильків Київської області з моменту вручення припису.

Цього дня (23.06.2016) відносно ТОВ «Прогресгаз-Україна» також було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №1-Л-З-2306/4, у якому міститься інформація про те, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться 06.07.2016 у приміщенні Департаменту ДАБІ у Київській області.

За результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, посадовою особою відповідача прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №3-0607/4-10/10-45/0607/06/01, якою за порушення вимог статей 34, 37 Закону №3038-VI (будівельні роботи виконуються без отримання дозволу на їх виконання) ТОВ «Прогресгаз-Україна» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 пункту 5 частини другої статті 2 Закону України від 14.10.1994 №208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон №208/94-ВР) та накладено штраф у сумі 1 305 000 грн.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позовна заява обґрунтована тим, що позапланова перевірка проведена відповідачем із численними порушеннями вимог Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, зокрема: без дотримання строків проведення позапланового заходу; за відсутності суб`єкта містобудування на об`єкті перевірки; а також перевірка призначена за зверненням неналежного суб`єкту. Відповідно незаконно проведена перевірка нівелює настання правих наслідків за її результатами.

Відповідач позов не визнав. Наполягає на обґрунтованості вжитих заходів за виявлені у ході перевірки порушення вимог у сфері містобудівної діяльності у вигляді накладення штрафу.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що проведення перевірки, а також приписи від 23.06.2016, за невиконання яких позивача притягнуто до відповідальності згідно із постановою від №3-0607/4-10/10-45/0607/06/01 визнані протиправними в судовому порядку (справа №826/4219/17), і рішення суду набрало законної сили. Відповідно, за встановлення протиправності проведення перевірки, а також скасування приписів від 23.06.2017, притягнення позивача до відповідальності є незаконним.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник наполягає на тому, що позивачем допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудування, за що передбачена відповідальність, встановлена Законом №208/94-ВР. За твердженнями скаржника, позивачем ведуться будівельні роботи на об`єкті будівництва V категорії складності без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а також встановлено факт експлуатації АГЗП без прийняття її в експлуатацію.

За таких обставин, скаржник наполягає на законності та обґрунтованості прийнятого ним рішення про притягнення ТОВ «Прогресгаз-Україна» до відповідальності.

Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Статтею 1 Закону України від 16.11.1992 №2780-XII «Про основи містобудування» (далі - Закон №2780-XII) визначено, що містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Статтею 6 цього Закону визначено, що законодавство України про містобудування складається з Конституції України, цього Закону, законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність» та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання.

Органи, що здійснюють державне регулювання у сфері містобудування, наведені у статті 7 Закону №2780-XII, за змістом якої таке регулювання здійснюється, зокрема, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до положень частин першої, другої статті 10 Закону №687-XIV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону №3038-VI.

Закон №3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Положеннями статті 41 Закону №3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону та видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок №553.

Згідно із пунктом 5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Пунктом 7 цього Порядку визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставою для проведення позапланової перевірки, зокрема, є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Згідно із положеннями пункту 11 Порядку №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема: складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до приписів пунктів 16-17, 22 Порядку №553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб`єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб`єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф.

Зміст наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за результатами яких посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та (або) зупинення підготовчих та будівельних робіт, а також постанова про накладення штрафу.

У справі, що розглядається суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, обмежились лише посиланням на преюдиційність обставин, встановлених у справ №826/4219/17 за позовом ТОВ «Прогресгаз-Україна» до ДАБІ України у Київській області про визнання протиправними дій, скасування приписів і постанови.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Водночас, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 №6-327цс15, а також у постановах Верховного Суду від 28.04.2018 у справі №825/705/17, від 06.03.2019 у справі №813/4924/13-а, від 12.10.2020 у справі №814/435/18, від 20.04.2021 у справі №817/1269/17, від 09.06.2022 у справі №826/6828/17.

За вимогами частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи свідчать, що позивачу ставиться в порушення недотримання вимог статей 34, 37 Закону №3038-VI, що полягає у здійсненні будівельних робіт на об`єкті будівництва (АГЗП), що належить до об`єктів підвищеної небезпеки без отримання дозволу на їх виконання.

Підпунктом 1 пункту 6 Порядку віднесення об`єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 27.04.2011 №557, до V категорії складності відносяться об`єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак: згідно із Законом України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» є об`єктами підвищеної небезпеки.

Відповідно до преамбули Закону України від 18.01.2001 №2245-III «Про об`єкти підвищеної небезпеки», цей Закон визначає правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки, і спрямований на захист життя і здоров`я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об`єктах шляхом запобігання їх виникненню, обмеження (локалізації) розвитку і ліквідації наслідків.

Зокрема, відповідно до статті 1 Закону №2245-III, терміни вживаються у такому значенні:

об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;

небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров`я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров`ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

За порушення вищевказаних приписів, законодавством України встановлена окрема відповідальність, а саме: відповідно до абзацу третього пункту 5 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання: на об`єктах V категорії складності - у розмірі дев`ятисот мінімальних заробітних плат.

Зміст наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що відповідальність, яка передбачена пунктом 5 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР настає для суб`єкта містобудування за виконання ним будівельних робіт на об`єктах V категорії складності без отримання дозволу на їх виконання.

За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про те, що скасування у судовому порядку (справа №826/4219/17) приписів, складених за результатами проведеного позапланового заходу, є прямим наслідком скасування оскаржуваної у цій справі постанови про накладення штрафу за порушення вимог статей 34, 37 Закону №3038-VI, є передчасним.

Також колегія суддів зазначає, що в межах справи №826/4219/17 оцінка виявленим у ході проведеного позапланового заходу порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, зокрема проведення позивачем на об`єкті будівництва V категорій складності будівельних робіт без дозвільних документів, не надавалася.

Колегія суддів враховує, що відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Частиною першою статті 50 Конституції передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій всупереч принципу офіційного з`ясування обставин у справі, питання наявності у позивача дозвільних документів на виконання будівельних робіт на об`єкті підвищеної небезпеки у межах цієї справи не досліджувалося, незважаючи на те, що підставою для притягнення суб`єкта містобудування до відповідальності слугувало ніщо інше, як виконання ним на об`єкті підвищеної небезпеки будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання (абз. 3 пункту 5 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР).

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Верховний Суд наголошує, що за критеріями обґрунтованості судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Водночас судові рішення у цій справі не відповідають критеріям законності та обґрунтованості, оскільки не місять правової оцінки відносин, що склалися між позивачем та відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що без з`ясування зазначених вище обставин, неможливо однозначно стверджувати про протиправність оскаржуваної у цій справі постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

У той же час, з врахуванням положень статті 341 КАС України, такі недоліки судового розгляду не можуть бути усунені в межах касаційного провадження.

Відтак, оскільки фактичні обставини справи в обсязі, достатньому для ухвалення законного судового рішення, не встановлено, а суд касаційної інстанції не має повноважень встановлювати факти, які не були встановлені судом першої та апеляційної інстанцій, відповідно до вимог статті 353 КАС України судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 у справі №826/4214/17 скасувати.

Справу №826/4214/17 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

О. П. Стародуб