Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

м. Київ

справа №826/15341/15

касаційне провадження №К/9901/19896/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2015 (головуючий суддя - Келеберда В.І., судді: Данилишин В.М., Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016 (головуючий суддя - Коротких А.Ю., судді: Літвіна Н.М., Хрімлі О.Г.) у справі № 826/15341/15 за позовом Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 13.07.2015 № 000386 про застосування фінансових санкцій.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 12.10.2015 відмовив у задоволенні позову.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.01.2016 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2015 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер» оскаржило їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016 та прийняти нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати оскаржуваний акт індивідуальної дії.

В обґрунтування своїх вимог Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер» посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 56.10, підпункту 56.17.3 пункту 56.17, пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в попередніх судових інстанціях).

Зокрема, зазначає, що в даному випадку мало місце неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи, невідповідність їх висновків обставинам справи, недослідження та неприйняття до уваги нормативних обґрунтувань позивача.

Крім того, Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер» наголошує, що основним критерієм для віднесення товару до товарної позиції групи 22 є можливість його вживання як готового продукту (алкогольного/безалкогольного напою або оцту), а відтак позиція судів попередніх інстанцій про те, що визначальною ознакою для віднесення товару до товарної позиції 2207 є визначення у складі речовини вмісту спирту в його відсотковому відношенні, є хибною.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області проведено фактичну перевірку господарської одиниці Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт від 30.04.2015 № 0003/08/25/21/00203625.

За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на зберігання компонента моторного палива альтернативного, який має у своєму складі спирт етиловий (біоетанол) з об'ємною часткою понад 98 відсотків, з метою подальшої переробки в загальній кількості 74146 л. або 59005 кг., вартістю 1233825,98 грн., у місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято рішення від 13.07.2015 № 000386, згідно з яким до Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 1233825,98 грн.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про альтернативні види палива» від 14.01.2000 № 1391-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), біоетанолом є спирт етиловий зневоджений, виготовлений з біомаси або спирту етилового-сирцю для використання як біопалива.

Відповідно до статті 4 цього Закону до альтернативних видів рідкого палива належать, зокрема, спирти (біоетанол, біобутанол) та отримані на їх основі синтетичні продукти, що можуть використовуватись як паливо або компоненти палива (добавки на основі біоетанолу та біобутанолу), олії, інші види рідкого палива з біомаси (у тому числі біодизель).

Згідно з Розділом IV Митного тарифу України, встановленого Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 № 584-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до товарної позиції 2207 відноситься спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 об. % або більше; спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь-якої концентрації.

Наведені законодавчі положення спростовують доводи позивача про те, що неналежність біоетанолу до харчових продуктів, алкогольних і безалкогольних напоїв виключає можливість класифікації цього компонента в товарній категорії 2207 за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

У висновку Харківського управління з питань експертизи та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міністерства доходів і зборів України від 23.01.2015 № 142008800-0019 також зазначено про те, що компоненти моторного палива (добавки до палива) - це синтетичні продукти, які отримуються на основі біоетанолу, та місять спирт етиловий концентрацією 80 об. % або більше.

За правилами частини п'ятої статті 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв здійснюється за наявності внесених до Єдиного реєстру місць зберігання спирту. При цьому приміщення, в яких здійснюється виробництво спирту етилового, та місця зберігання спирту, розташовані на державному підприємстві, яке виробляє спирт етиловий, вважаються акцизним складом. Акцизним складом також вважаються виробничі приміщення на території суб'єкта господарювання, де суб'єктом господарювання виробляється, обробляється (переробляється) горілка та лікеро-горілчані вироби, та його складські приміщення, в яких зберігається, одержується чи відправляється горілка та лікеро-горілчані вироби. На акцизних складах постійно діють представники органу доходів і зборів за місцем розташування акцизного складу. Акцизні склади повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками обсягу виробленого спирту етилового, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового. Відпуск спирту етилового без наявності витратоміра-лічильника обсягу виробленого спирту етилового забороняється. Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, наведеним законодавчим приписом передбачено обов'язковість внесення відомостей про місце зберігання до Єдиного реєстру в разі виробництва/переробки підприємством спирту та алкогольних напоїв.

У справі, що розглядається, суди встановили, що компонент моторного палива альтернативного, який має у своєму складі спирт етиловий (біоетанол) з об'ємною часткою понад 98 відсотків, поставлявся на адресу позивача на підставі договору від 01.10.2014 № 01-10-14/100-КП на переробку давальницької сировини.

Відповідно до пункту 2.7 розділу 2 цього договору приймання сировини за кількістю та якістю проводиться на складі виконавця - Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер».

Згідно з актами приймання-передавання давальницької сировини позивач прийняв та вивантажив компонент моторного палива альтернативного у власні сховища.

В свою чергу, пунктом 2.10 розділу 2 договору від 01.10.2014 № 01-10-14/100-КП передбачено, що Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер» несе повну матеріальну відповідальність за збереження давальницької сировини.

Відповідно до пункту 17 Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1266, до Єдиного реєстру вносяться, зокрема, місця зберігання спирту суб'єктів господарювання, які отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб, якщо його кількість перевищує 100 декалітрів на квартал.

Враховуючи те, що позивач у спірному випадку, як з'ясовано судами, зберігав спирт для забезпечення виробничих потреб у кількості, що перевищує 100 декалітрів на квартал, такий спирт повинен був зберігатись у місці, внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

За таких обставин, доводи судових інстанцій про порушення Запорізьким державним підприємством «Кремнійполімер» вимог частини п'ятої статті 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є обґрунтованими.

За правилами статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Твердження позивача про дефекти прийнятого органом доходів і зборів акта індивідуальної дії (рішення про застосування фінансових санкцій замість податкового повідомлення-рішення) також об'єктивно відхилено судами, адже окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматись як безумовні підстави для висновку про його протиправність і, як наслідок, про скасування такого рішення.

Якщо відповідний акт індивідуальної дії прийнятий контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів його форми.

У такому разі рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробі, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016 у справі № 826/15341/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк