Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2018 року

Київ

справа №820/134/16

адміністративне провадження №К/9901/8696/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу судді Коломацького районного суду Харківської області Яковенка Андрія Олександровича

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 (суддя Нуруллаєва І.С.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 (головуючий суддя Чалий І.С., судді - П'янова Я.В., Зеленський В.В.)

у справі №820/134/16

за позовом судді Коломацького районного суду Харківської області Яковенка Андрія Олександровича

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (далі - ТУ ДСА)

про стягнення суддівської винагороди,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Суддя Коломацького районного суду Харківської області Яковенко А.О. звернувся до суду з позовом до ТУ ДСА, в якому просив:

- стягнути з ТУ ДСА на користь судді Коломацького районного суду Харківської області Яковенка А.О. нараховану, але не виплачену суддівську винагороду за період з 01.01.2015 до 31.03.2015 у розмірі 16 443 грн., яка підлягає індексації за період, починаючи з 01.01.2015 по день фактичного розрахунку;

- постанову в частині стягнення з ТУ ДСА на користь судді Коломацького районного суду Харківської області Яковенка А.О. нараховану, але невиплачену суддівську винагороду у межах суми стягнення за один місяць - звернути до негайного виконання.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачу за спірний період, а саме січень - березень 2015 року нараховано суддівську винагороду у вигляді 7 мінімальних заробітних плат з урахуванням індексації.

Не погоджуючись з отриманням суддівської винагороди, обмеженої приписами Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» до 7 мінімальних заробітних плат у період з 01.01.2015 по 31.03.2015, протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дії відповідача щодо виплати позивачу у січні - березні 2015 року суддівської винагороди у розмірі 7 мінімальних заробітних плат є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Частиною третьою статті 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №2453-VI) передбачено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII (далі - Закон №76-VIII), підпунктом 1 пункту 36 якого передбачено, що в абзаці першому частини третьої статті 129 Закону №2453-VI цифри « 15» замінено цифрами « 10».

Згідно пункту 9 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону №76-VIII (у редакції, чинній до 01.04.2015) керівникам органів виконавчої влади та інших державних органів (крім органів, які беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою) з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів вжити заходів щодо скорочення чисельності працівників цих органів на 20 відсотків, надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати, встановлення для працівників режиму роботи на умовах неповного робочого часу, зменшення або скасування стимулюючих виплат, зменшення надбавок і доплат, які встановлені у граничних розмірах, переглянути укладені договори на придбання товарів, робіт, послуг.

Так, відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону №76-VIII (у редакції, чинній до 01.04.2015) у 2015 році максимальний місячний розмір заробітної плати (грошового забезпечення) суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати (виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата часу щорічної відпустки не враховується у зазначеному максимальному розмірі).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 01.01.2015 скорочення чисельності працівників у Коломацькому районному суді не було.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012).

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що дії відповідача щодо виплати позивачу у січні - березні 2015 року суддівської винагороди у розмірі 7 мінімальних заробітних плат є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Доводи касаційної скарги вищенаведеного не спростовують.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, Суд не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 242, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу судді Коломацького районного суду Харківської області Яковенка Андрія Олександровича залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 у справі №820/134/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М.Бевзенко

судді Н.А.Данилевич

В.М.Шарапа