ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/5418/15

адміністративне провадження №К/9901/32854/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року у складі судді Братичак У.В.,

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у складі суддів Гулида Р.М., Ліщинського А.М., Улицького В.З.,

у справі № 813/5418/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс 1"

до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

10 вересня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс 1»" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 01 вересня 2015 року № 0000632200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 253500 грн за лютий 2015 року, з мотивів безпідставності його прийняття.

23 листопада 2015 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, повністю задоволений позов Товариства, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області від 01 вересня 2015 року №0000632200, з мотивів доведеності позивачем правомірності формування податкового кредиту по факту придбання нафтопродуктів та недоведеності податковим органом складу податкового правопорушення покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

27 лютого 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, посилаючись при цьому на ненадання належної оцінки нормам законодавства та неповне з'ясування обставин справи, що призвело до невірного їх застосування та неправильного вирішення справи по суті.

22 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення її недоліків на виконання ухвали цього суду від 28 лютого 2017 року та витребувано справу №813/5418/15 (876/8966/16) з Львівського окружного адміністративного суду.

03 липня 2017 року Товариством надане заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін. Позивачем запереченням викладені аргументи на спростування кожного доводу касаційної скарги, зокрема щодо надання всіх документів, оформлення яких передбачено чинним законодавством України при здійсненні поставки товару, використання придбаних товарів в господарській діяльності Підприємства, докази наявності у контрагента Товариства загальної та спеціальної право дієздатності, наявності сертифікату відповідності та паспорту на паливо, доведенням належності доказів отримання товару та його списанням (відпуску), підтвердженням транспортування товару.

12 січня 2018 року справа №813/5418/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

03 березня 2018 року справа №813/5418/15 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/32854/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32602104, перебуває на податковому обліку з 26 серпня 2003 року, є платником податку на додану вартість з 27 серпня 2003 року, основним видом діяльності Товариства є вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41), автотранспортний парк налічує понад 600 тягачів.

Податковим органом у липні 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Євро стандарт-Автогаз" за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2015 року, із ТОВ "Автодистрибюшн Карго Партс" за період 01 січня 2015 року по 28 лютого 2015 року, із ТОВ "Ирбис-Авто" за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2015 року, ТОВ "ТПК "Омега- Авто поставка" за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2015 року, ТОВ "Еліт-Україна" з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2015 року, ТОВ "Квадроомп" за період 01 січня 2015 року по 28 лютого 2015 року, ТОВ "Оленерго" за період 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року, результати якого викладені в акті перевірки від 07 серпня 2015 року №731/13-25-22-00-32602104 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення Товариством пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що привело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду станом на 28 лютого 2015 року в сумі 253 500 грн.

Керівником податкового органу 01 вересня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000632200 згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 253500 грн за лютий 2015 року за порушення положень пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Оленерго", як постачальником та Товариством, як покупцем укладено та виконано договір поставки нафтопродуктів №7181 від 18 липня 2014 року, за яким позивачем отримано (придбано) нафтопродукти, що підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, видатковими накладними, податковими накладними, копіями відомостей про видачу дизельного пального, копією сертифікату відповідності №DIN 00385-14, копіями свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, копіями протоколів перевірок технічного стану транспортного засобу та спростовує доводи податкового органу щодо неналежного здійснення господарських операцій в межах укладеного договору.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ "Оленерго" внаслідок неотримання податковим органом відповіді на запит №3803/7/13-25-22-00 від 04 серпня 2015 року від ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві є неприйнятним доказом податкового правопорушення, з огляду на невідповідність такої інформації критеріям оцінки доказів.

Вищеозначеному доводу податкового органу, як і всім іншим доводам надана повна та всебічна оцінка судами попередніх інстанцій, включаючи припущення податкового органу щодо відсутності актів на списання паливо-мастильних матеріалів, відомостей про відпуск нафтопродуктів та встановлено, що Товариством надано розхідні відомості видачі дизельного палива, з яких вбачається, що дизельне паливо видано водіям тягачів, котрі працюють в Товаристві, безпосередньо з цистерн, в яких паливо перевозилося. Відомості містять інформацію щодо дати, кількості виданого палива, інформацію щодо тягача, в бак якого було залито це дизельне паливо, а також інформацію щодо посади, прізвища осіб, які передавали/приймали товар, а також їх підписи. Відтак, ці відомості є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факт використання в господарській діяльності нафтопродуктів водіям товариства.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз абзацу 2 пункту 6.1 спільного наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20 травня 2008 року "Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" (надалі - Інструкція), пункту 3 цієї Інструкції, пункту 2.1. Наказу Державного комітету статистики № 293 від 06 вересня 2000 року "Про затвердження методики розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря автотранспортом, який використовується суб'єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності", який серед іншого зумовив висновок про те, що законодавство України не ставить вимоги щодо окремого обліку нафтопродуктів в резервуарах місткістю до 100 куб. м., а отже вимога податкового органу є такою, що не ґрунтується на чинному законодавстві.

Також встановлено факт приймання нафтопродуктів на підставі видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, транспортування товару здійснювалося власним транспортом товариства у спосіб самовивозу придбаного пального. Зазначений транспорт має свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, протоколи перевірки технічного стану транспортних засобів, ліцензійні карти, відтак Товариство правомірно та належно виконало документальне оформлення перевезення нафтопродуктів. Предметом дослідження судами попередніх інстанцій був дозвіл про право на експлуатацію причепів-паливозаправників від 07 листопада 2005 року, якими перевозилися нафтопродукти в січні-лютому 2015року і які обладнані системами паливо-заправних колонок, що додатково вбачається з ксерокопій технічних паспортів до них та договору про монтування таких з боку АО «Рекорд-Мотор-Сервіс».

Судами попередніх інстанцій оцінені посилання податкового органу на акти перевірок та довідки інших податкових органів, як докази податкових правопорушень Товариства, та визнані неприйнятними з огляду на невідповідність їх критеріям належності та допустимості доказів.

Оцінюючи спірні правовідносини судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 пункту 201 Податкового кодексу України, частини першої, другої, третьої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, який з урахуванням встановлених обставин справи, зумовив висновок про те, що документи на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентом позивача товару (продукції виробничо-технічного призначення) та їх подальшого використання в господарській діяльності позивача в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару (продукції).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентами, з огляду на те, що зафіксований актами податкових інспекцій факти неможливості проведення звірки посвідчують виключно ці обставини і жодним чином не впливають на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі № 813/5418/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер